Обстріл Києва 24 квітня: українці гнівно відреагували на знімки відомих фотографів

Українських фотографів — Владу й Костянтина Ліберових та Євгена Малолєтку — розкритикували в Мережі через публікацію чутливих світлин із наслідками обстрілу Києва росіянами 24 квітня, на яких були зображені постраждалі та загиблі оголені люди.

Редакція ТСН.

ua не публікує фото з етичних міркувань.

Частина користувачів наголошує на важливості таких фото як інструменту документування злочинів РФ, інші — на необхідності зваженого та етичного підходу до зображення страждань цивільних.

Зокрема, на знімку Ліберових була зображена жінка на ношах, на якій був одяг, розірваний в районі грудей.

Постраждала, яку сфотографувало подружжя — вся в крові.

На фото Малолєтки натомість був зображений оголений чоловік, якого рятувальники виносили на рядні з місця завалів.

Після публікації фото користувачі соцмереж звинуватили фотографів у нехтуванні журналістськими стандартами.

На цей інцидент відреагували, зокрема медійники, активісти та військові.

Серед них — громадська діячка й волонтерка Марія Берлінська.

«Якщо колись отак вночі буде моя черга — можете використовувати моє розірване тіло для подальшої боротьби.

Щоб вижати зброю, щоб вижили інші.

Але я прошу вас, заради всього святого в нас — не робіть більше такі кадри.

Або принаймні блюрте обличчя.

У війні з абсолютним, тотальним злом нам треба зберегти людську гідність.

Нам треба лишитись людьми», — підкреслила вона.

На публікацію Євгена Малолєтки відреагувала українська кінорежисерка та письменниця Ірина Цілик.

Вона зазначила, що не хотіла б, щоб її поранене тіло після обстрілу хтось фотографував, якщо ворог вдарить по її будинку.

«Це чийсь син або донька.

Батько або мати.

Колега з роботи.

І так далі.

Ви б хотіли, щоб вашу близьку людину, яка не могла сказати фотографу „ні“ під час зйомки, показали всьому світу саме в такому вигляді?» — запиталася Ірина Цілик.

Письменниця додала, що фотограф міг «заблюрити» обличчя постраждалих для збереження приватності.

Хтось із користувачів навіть звинуватив фотографів у тому, що вони продають знімки для стокових сервісів.

Так, журналістка Тетяна Трощинська неодноразово висловлювалася щодо публікацій фотографій загиблих і наголосила, що її позиція часто викликала нерозуміння навіть серед колег.

Вона вважає аргумент «світ має це бачити» сумнівним, адже той, хто хотів побачити — вже побачив, а решта свідомо уникає такого контенту.

До того ж вона звернула увагу на комерційний аспект — коли такі фотографії продають, то це вже, на її думку, перетворюється на звичайну угоду.

Нардепка від «Слуги народу» Мар’яна Безугла різко розкритикувала діяльність українських документалістів Костянтина і Влади Ліберових, а також фотографа Євгенія Малолєтки.

Безугла пише, що «інстинкти, емоції завжди готові вирватися з-під соціальних рамок, які людство формувало століттями», і додає, що«рамки крихкі, бережіть їх».

Не змовчав і політичний журналіст Данило Мокрик.

«Якби сталося так, що я загину від російського удару — можете тягати фото і відео з моїм тілом, як завгодно і в яких завгодно ракурсах, і в завалах, і на похороні, якщо тільки це дозволить розповісти більше і ширше про жах того, що робить Росія.

Нехай ці зображення показують російську війну і російські злочини саме такими, як вони є, без прикрас — жахливими, відразливими, брутальними… Ні, я не засуджую тих, хто пише про „я не хотів би/не хотіла би“.

Всі вони мають право на власні уявлення про свою гідність, на свої побажання щодо ставлення до них після смерті.

Мені ж байдуже, що буде з моїм тілом після смерті.

Це буду вже не я.

Це будуть буквально останки.

І якщо ці останки зможуть допомогти розповісти важливу історію — нехай так буде.

І нехай така думка, така позиція, таке відчуття також у вас в стрічці побудуть.

Не як заперечення інших, а як альтернатива», — написав Мокрик у Facebook.

В Інституті масової інформації також звернули увагу на ці публікації.

Там поставили риторичне запитання: де саме проходить межа між «світ має це бачити» і повагою до гідності загиблих? Представники ІМІ додали, що рішення про те, чи розмивати травматичні кадри, завжди є складним, але відповідальність медіа — інформувати, не знеособлюючи людину.

Також там поділилися рекомендаціями, як відповідально публікувати травматичний контент.

Євген Малолєтка на момент публікації матеріалу публічно не коментував негативну реакцію частини українців на зроблені ним світлини.