Прихована загроза в Азії: як США ризикують програти глобальну війну через недооцінку Китаю

Китай став заручником власного успіху і тепер рухається до глибокої економічної кризи. З подібними висновками останні кілька років виступають численні експерти та аналітики на Заході. Утім, оцінити масштаби проблем або успіхів Китаю може бути вкрай складним завданням з огляду на широкий діапазон можливостей китайської економіки та обмежену кількість даних із Піднебесної, викликану специфікою їхньої політичної системи.

24 Канал проаналізував, чому оцінка "занепаду" Китаю може бути небезпечною помилкою, що про це думає американська розвідка та які висновки повинні зробити США, щоб залишитися першою країною світу.

Три великі проблеми: Китай вже не той, що раніше?

Протягом останніх кількох років Китай зіткнувся з кількома серйозними кризами, чим трохи приспав пильність своїх головних конкурентів у Вашингтоні. Побачивши, що китайська економіка відновлюється дуже важко в постковідний період, американці видихнули з полегшенням: Китай не зможе в найближчій перспективі обігнати США в економічному плані.

Це виглядає як цілком логічний висновок, адже Китай зіткнувся одночасно з кількома великими викликами:

• Насамперед Пекін переживає, мабуть, другу найбільшу демографічну кризу з імперських часів.

Втручання Комуністичної партії в таку делікатну річ, як народжуваність дітей, здавалося китайським чиновникам хорошою ідеєю, адже це дозволяло запобігти перенаселенню країни.

Утім, уже сьогодні Пекін відчуває перші наслідки своїх дій: китайське населення швидко старіє, а промисловці б’ють на сполох через брак робочих рук. Ситуація з демографією може завдати серйозного удару по майбутньому китайської економіки, левова частка якої зав'язана на промисловості та будівництві.

• Другою глибокою проблемою Китаю є саме будівельний сектор.

У 2020 році найбільший будівельний холдинг Evergrande Group зіткнувся з ризиком банкрутства через неспроможність фінансувати власні проєкти. Спроби врятувати компанію були марними, і станом на сьогодні компанія вважається банкрутом із борговими зобов’язаннями в близько 300 мільярдів доларів.

Для прикладу, банкрутство американської компанії Lehman Brothers Holdings із боргом у 600 мільярдів доларів зрештою спровокувало фінансову кризу 2008 року. З урахуванням інфляції приклад китайської Evergrande залишається одним із найбільших банкрутств у світовій історії, а економічний ефект від її падіння може проявитися найближчими роками.

• Третьою проблемою для китайської економіки стала їхня головна гордість – масштаби промисловості. Китай сьогодні є лідером у виробництві електрокарів і сонячних панелей, однак торговельна війна зі США, обмеження попиту з боку Європи та на внутрішніх ринках Китаю створюють дисбаланс. Китайські виробники зазнають збитків і зменшують обсяги виробництва, що також спричиняє зростання рівня безробіття.

Падіння ціни акцій Evergrande на графіку від 2017 року до сьогодні

Будь-яка оцінка економічних негараздів Пекіна завжди йде паралельно з вимірюванням стабільності Комуністичної партії Китаю. Ще не так давно КПК відсвяткувала свій 100-річний ювілей, а лідер Китаю Сі Цзіньпін озвучив масштабні плани на майбутнє, водночас "обнуливши" терміни свого правління, чим порушив традицію передачі влади, закладену Ден Сяопіном.

Однак уже сьогодні ці плани ставлять під сумнів американські експерти, впевнені, що економічні труднощі країни після помпезних обіцянок уряду здатні підірвати саму легітимність компартії. Китай буде надто зациклений на внутрішніх проблемах, отже, відкрите протистояння зі США відкладається.

Які основні загрози з боку Китаю бачить американська розвідка

Утім, усі труднощі, з якими стикається Китай наразі, не відкидають стратегічної небезпеки, яку становить Пекін. Більш реалістичний погляд на ситуацію має Розвідувальна спільнота США. Там випустили повноцінний звіт, у якому зазначили основні загрози, які становитиме Китай для Сполучених Штатів і всього Азійського регіону найближчими роками.

Більшою мірою аналіз американців зосереджений на військовому розвитку Китаю. У звіті зазначається, що Пекін активно нарощує військову міць і вже випередив Сполучені Штати за кількістю військових кораблів.

Розвиток авіації, різноманітних ракетних систем, міжконтинентальних ракет, зокрема носіїв ядерної зброї, також викликає стурбованість, адже левову частку озброєння Китай здатен виробляти автономно, без потреби в західних компонентах.

Китайський реактор на острові Чанбяо, який Китай, як підозрюється, використовує для підтримки свого ядерного арсеналу

Водночас Китай проводить агресивну регіональну політику, зокрема, щодо Тайваню. Розвідка США наполягає, що 2025 рік стане справжнім випробуванням на міцність для острова. У Пекіні ніколи не відкидали ідею "єдиного Китаю", і чи відбудеться це за допомогою дипломатії, чи шляхом прямого вторгнення – не відіграє ролі.

Військовий тиск у поєднанні з економічними важелями впливу відкриває для Китаю шляхи до дестабілізації політичної ситуації на Тайвані, отже, прокитайські партії всередині країни матимуть можливість зміцнити свою владу та передати острів у руки Компартії.

Зокрема, у звіті підкреслюють, що будь-яка дестабілізація на Тайвані ускладнить торгівлю напівпровідниками й може зашкодити глобальній економіці та технологічному розвитку, адже країна залишається найбільшим виробником мікрочипів у світі, які використовуються всюди – від створення смартфонів до складних військових систем.

Під загрозою перебуває також і Японія – через територіальні претензії Китаю на деякі її острови. Напруга між Китаєм і Японією щодо островів Сенкаку востаннє загострювалася десять років тому. Відтоді китайські кораблі постійно перебувають поблизу спірних островів, періодично заходячи в територіальні води Японії, що змушує тамтешні сили самооборони стежити за їхньою активністю.

Острови Сенкаку на карті

Американська розвідка оцінила й ризики для Філіппін, на чиї території Китай також має претензії:

У 2024 році тактика КНР у Південнокитайському морі призвела до втрати Філіппінами одностороннього доступу до деяких спірних районів і змусила провести переговори між Пекіном і Манілою, під час яких Філіппіни погодилися на поступки в обмін на доступ. Однак Маніла навряд чи відмовиться від своїх претензій, що створює потенціал для ескалації з обох сторін,
– вказано у звіті розвідки.

Окремий акцент у звіті американської розвідки зроблено на технологічному розвитку. Китайський DeepSeek справив серйозне враження та навіть похитнув фінансові ринки на деякий час. Це не дивно, адже, згідно зі звітом розвідки, Китай обжене США в розвитку ШІ вже до 2030 року. У документі вказано, що Китай уже сьогодні активно впроваджує технології штучного інтелекту в системи "розумних міст" і спостереження за населенням, а в недалекому майбутньому зможе використовувати ці технології для створення підробок, проведення кампаній з дезінформації та інших гібридних форм впливу на інші країни.

Зокрема, Китай веде агресивну торговельну політику проти інших держав. Використовуючи свою економічну вагу, Китай здатен тиснути на решту світу за допомогою різноманітних не ринкових методів, як-от торговельних обмежень, санкцій тощо. Подібні практики також ризикують ускладнити світову торгівлю та завдати шкоди Сполученим Штатам.

Створення Пекіном нових законів, які закріплюють його повноваження обмежувати експорт мінералів, становить загрозу. Тривала зупинка постачань, контрольованих Китаєм, може порушити критичні ланцюги постачання, необхідні для промисловості та технологічного прогресу США,
– підкреслено у звіті.

Америка змушена спиратися на союзників, щоб вистояти

"Китай – це не лише про розмір, це про масштаб", – американське видання Foreign Affairs випустило розлогу статтю, у якій застерігає Вашингтон від неадекватної оцінки Китаю та закликає більше співпрацювати зі союзниками, інакше Штати ризикують програти глобальну конкуренцію в майбутньому.

На думку авторів, усі сьогоднішні економічні та політичні негаразди Китаю можуть створити проблеми в середньостроковій перспективі, однак стратегічно Пекін усе ще має реальні можливості здобути першість.

Не кожна велика країна стає великою державою. Розмір стосується габаритів, тоді як масштаб – це здатність використовувати цей розмір для створення ефективності та продуктивності, щоб перевершити конкурентів. Маленькі держави можуть досягти світового рівня, максимізуючи ефективність на невеликій основі, але коли великі держави застосовують цю стратегію на значно більшій базі, вони здатні змінити світ.

Автори також впевнені, що сьогоднішній Китай є найбільшим конкурентом США за всю історію. Третій Рейх або Радянський Союз не йдуть у жодне порівняння з Піднебесною сьогодення. У 20 столітті Сполучені Штати стали надзвичайно потужним промисловим гігантом, що забезпечило американцям подальше домінування в економіці та військовій сфері. Тодішні конкуренти залишилися позаду, а гегемонію США тривалий час нікому було поставити під сумнів.

Утім, сьогодні Штати ризикують переоцінити свою одноосібну силу, особливо в епоху президента Дональда Трампа, який насамперед почав завдавати ударів по власних союзниках. Трамп сьогодні активно підриває міцність військових альянсів, торговельних і політичних зв’язків у спробах показати, хто тут головний. Однак автори матеріалу впевнені, що це помилкова стратегія, адже сьогодні США потребують підтримки союзників як ніколи раніше, тож Трампу не варто сприймати друзів Вашингтона як "дармоїдів" чи "далеких васалів".

Сполучені Штати ще не стикалися із таким розвиненим і системним противником, як комуністичний Китай, отже, мають переглянути власну стратегію розвитку альянсів. Foreign Affairs наполягає на тому, що майбутнє протистояння з Китаєм вимагає створення спільного потенціалу між США та союзниками, тісної інтеграції не лише у військовій галузі, а й поглиблення економічних, промислових і технологічних зв’язків.

Китай забирає ваші ринки? Створіть внутрішні регуляторні бар'єри проти надлишкового китайського експорту. Китай перевершує вас у виробництві? Об’єднайте зусилля промисловості для підвищення конкурентоспроможності власних товарів. Китай краде ваші технології? Створіть спільні правила для захисту наукових досліджень і робіть об’єднані інвестиції в розвиток науки.

Ці кроки відзначають різницю між коаліцією, що узгоджена в теорії, і тією, що об’єднана на практиці. Ця зміна – до спільних можливостей як основи стратегії – дозволить Сполученим Штатам і їхнім партнерам конкурувати масштабно й швидко,
– мовиться у статті.

Сам Китай при цьому не нехтує союзницькими зв'язками з іншими країнами.

• Хоч і не публічно, але Пекін забезпечує підтримкою Росію. Китай активно передає товари подвійного призначення Кремлю для війни проти України.
• Водночас Китай закриває очі на участь власних громадян у війні або ж напряму відправляє своїх офіцерів здобувати досвід із реальних бойових дій у сучасній війні.
• Не варто залишати поза увагою КНДР, давнього васала Китаю, яка так само бере участь у війні проти України, і, як наслідок, проти всієї західної коаліції, якщо її сьогодні ще можна так назвати.

Полонені китайські найманці на пресконференції / фото Укрінформ

Китай усміхнено спостерігає за демонтажем західної коаліції

Сполучені Штати, очевидно, не зможуть упоратися самостійно в прямому зіткненні з Китаєм, навіть реалізувавши всі можливі плани з економічного протекціонізму, чим сьогодні марить адміністрація в Білому Домі.

Очевидно, що кожна країна насамперед переслідує власні інтереси та вигоди, однак для масштабування свого впливу Америці варто більше покладатися на думку союзників і сприймати їхні пріоритети хоча б як рівноцінні.

Цікавим прикладом того, що Сполучені Штати сьогодні не можуть діяти одноосібно, є те, що Білий Дім навіть не здатен в односторонньому порядку відновити авіасполучення з Росією та потребує залучення європейців до переговорного процесу. Європейці мають власні санкції проти Росії та не дозволяють здійснювати посадки у своїх аеропортах, які так чи інакше знадобляться для таких далеких перельотів.

Схоже, що минають часи, коли Штати могли фактично диктувати союзникам свої умови, а ті лише погоджувалися, хоч і не завжди охоче. Сьогодні ж залишилися лише співпраця та взаємний розвиток або ж самотність і стагнація.

Навіть у звіті від американських розвідників кілька разів підкреслюється, що Китай бачить загрозу не лише в США як таких, а й у їхніх союзниках. Отже, міжнародні зв’язки Штатів є суттєвим фактором стримування Китаю в його намірах.

Зрештою, можливо, й не варто виставляти Сполучені Штати як міжнародного донора для всіх і кожного, як це бачила адміністрація Джо Байдена, проте ізоляціонізм Дональда Трампа також ризикує зруйнувати першість США у світі.