Ціна "світу" від Трампа: чому Європа категорично відкинула американський план щодо України

Представники США, України та Європи протягом тижня провели дві офіційні зустрічі, присвячені припиненню російської війни. Головна умова Києва для початку будь-яких переговорів із РФ — повне припинення вогню. Проте щоразу після заяв Вашингтону про прогрес у консультаціях із Москвою, російські війська відповідають масованими ударами по Україні.

23 квітня в Лондоні міністр закордонних справ Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умеров і керівник Офісу президента Андрій Єрмак провели зустріч з представниками країн “коаліції охочих”. Також українська делегація зустрілася зі спеціальним представником президента США Кітом Келлогом, де відбувся конструктивний обмін думками щодо шляху до миру. Адже Україна, як ніхто інший у світі, прагне припинення війни.

Ці зустрічі стали продовженням зусиль, розпочатих у Джидді та Ер-Ріяді, показали відкритість Києва до мирного врегулювання. Україна наполягає на негайному, повному та безумовному припиненні вогню, яке має стати першим кроком до початку переговорів про досягнення справедливого і тривалого миру, що є основою її суверенітету та територіальної цілісності.

Американська сторона поділилася своїм баченням. Україна та інші європейці представили свої напрацювання. «І ми сподіваємось, що саме така спільна робота приведе до тривалого миру», — зазначив за підсумками зустрічі президент України Володимир Зеленський. Крім того, він нагадав про текст Кримської декларації 2018 року. У цьому документі тодішній держсекретар США Майкл Помпео в першій адміністрації Трампа заявив, що Сполучені Штати відмовляються визнавати претензії Кремля на суверенітет над територією, захопленою силою з порушенням міжнародного права. США ніколи не визнають російського захоплення Криму.

Після завершення консультацій у Лондоні вночі армія РФ завдала комбінованого удару по Україні крилатими та балістичними ракетами різних типів повітряного, наземного та морського базування, а також ударними БпЛА типу Shahed. Це був один з найбільших обстрілів за три роки війни. Прем'єр-міністр Чехії Петр Фіала заявив, що, поки Україна прийняла американську пропозицію про безумовне припинення вогню, Росія вчергове атакувала українські міста, мирних жителів і дітей.

«Путін ніколи не турбувався про мир, а єдиний шлях до миру в Європі – це потужна військова підтримка України», – наголосив він. Президентка Молдови Мая Санду написала: «Поки світ сподівається на припинення вогню, Росія знову демонструє, що не прагне миру, а лише смерті та руйнувань. Остання ракетна атака по Києву вбила й поранила цивільних». Вона додала, що Україна потребує більше систем протиповітряної оборони та іншої військової допомоги. Міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже заявила: «Спрацювати може лише мир завдяки силі. Росію потрібно примушувати до миру й посилювати спроможність України оборонятися.

Сьогоднішня масштабна атака проти українських цивільних доводить, що м’ясник у Кремлі хоче війни. Жодних натяків на мир немає». Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський висловився: «Київ, Харків та інші міста були обстріляні російськими ракетами. Тільки в Києві загинуло щонайменше 9 осіб, ще 63 були поранені. Росія не припиняє свої жорстокі дії, а демократичний світ має посилити підтримку України. Саме Росія не бажає укладати мир. Ті, хто не хоче миру, розуміють лише силу».

Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен сказала: «Росія продовжує цілеспрямовано атакувати цивільне населення, не виявляючи справжнього бажання досягти миру. Сьогодні ми скликаємо Спеціальну постійну раду ОБСЄ у відповідь на постійні напади на населення України. Ми повинні забезпечити відповідальність Росії для досягнення справедливого та тривалого миру».

Адміністрація Дональда Трампа представила Києву план припинення війни, що передбачає відмову від вступу до НАТО та визнання Криму російським. Обидва пункти викликали жорстке неприйняття в ЄС. Президент України Володимир Зеленський відмовився визнати суверенітет Росії над будь-якими територіями, які російські війська захопили з 2014 року. Своєю чергою президент США розкритикував позицію українського лідера та назвав її «дуже шкідливою для його мирних зусиль і підбурювальною. Він може отримати мир або битися ще три роки, перш ніж втратить усю країну», – наголосив президент США.

"Заява Трампа про те, що Україна вже багато років тому втратила Крим, повністю кореспондується з розумінням Москви", — сказав прес-секретар Кремля Пєсков. Між тим, у Financial Times зазначає, що позиція Вашингтону схвалити анексію Криму, порушуючи узгоджену політику НАТО, можливо, є найбільшою поступкою, яку він зробив Москві впродовж останніх місяців у поспіху укладання угоди. Крім того, адміністрація Трампа виключила членство України в НАТО, що є давньою вимогою Росії.

У виданні також звернули увагу на те, що США щедро обсипали Москву заохоченням, а Київ зазнав тиску і погроз – йому мало що пропонували в обмін на відмову від своєї території. Між тим, «Європа не схвалить жодних кроків США щодо визнання Криму російським або тиску на Київ, щоб підштовхнути його до цього. Крим – це Україна», – заявила глава зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас.

Для європейців визнання анексії Криму є неприйнятним, адже це стало б першим випадком силового захоплення території в Європі з часів Другої світової війни та поставило б під загрозу заснований на правилах міжнародний порядок, який десятиліттями забезпечував мир на континенті. Financial Times вважає, що навіть у разі односторонніх дій США це виглядатиме як заохочення російської агресії та може підштовхнути Москву до подальших зазіхань на Грузію, Молдову, а також до погроз іншим колишнім радянським країнам, зокрема країнам Балтії, які є членами НАТО і ЄС. Адміністрацію Трампа вже попередили, що жодна з європейських столиць не погодиться на визнання Криму частиною Росії. Брюссель вважає, що найбільшим європейським державам НАТО потрібно "відмовити" Вашингтон від односторонньої дії. Можливо тому Трамп у відповідь на бомбардування України заявив: «Я не задоволений російськими ударами по Києву. У цьому немає необхідності, дуже невчасно. Володимире зупинись».

Мир, який намагається диктувати Росія через Вашингтон, не зупиняє війну, а тільки відкладає до наступної. Поступки Кремлю не принесуть миру, але точно зруйнують довіру до США. Америка не може дозволити собі навчити світ тим, що демократія зраджує своїм принципам. Підтримка України — це не благодійність, а інвестиція в порядок, де правила важать більше за ракети. Нав’язаний мир, який пропонує адміністрація Трампа це не кінець війни, а початок тривалої окупації української території і нової нестабільності для європейського континенту. В Овальному кабінеті мають зрозуміти, що компроміс із диктатурою ніколи не гарантує миру. Історія нагадує, що спроби умиротворити агресора призводять до ще більших трагедій. Приклади Мюнхена 1938 року чи «перезавантаження» відносин США із РФ у 2009 доводять, що поступки диктатурі лише посилюють її апетити.

Якщо хтось підштовхує Україну до здачі тимчасово окупованих територій Росії, то він фактично запускає нову війну в недалекому майбутньому не лише в Європі, а й у Азії, на Близькому Сході та Африці. Вашингтон не може дозволити собі втратити довіру союзників. Позиція США у світі тримається на довірі партнерів. Якщо Америка погодиться на "велику угоду" з РФ за спиною України, це знищить репутацію США як надійного союзника.

Країни Азії, Близького Сходу й Африки поставлять під сумнів усі американські гарантії. Якщо РФ не зупинити в Україні, наступним фронтом може стати Східна Європа, де вже є військові зобов'язання США перед союзниками по НАТО. Це означає пряме залучення до війни американських солдатів і вдесятеро більші витрати. Тому лише Україна має право вирішувати свою долю. Український народ платить найвищу ціну у цій війні. Рішення про мир — це не геополітична домовленість в офісах Вашингтона чи Москви, а право вільної нації обирати власне майбутнє.

Примус до компромісу — це заперечення базових принципів демократії, за які США завжди виступали. Підтримка України зараз — це шанс остаточно зламати агресивний курс РФ без прямого зіткнення. При цьому ЄС не провокує конфлікт, а стабілізує континент перед обличчям загрози, яку неможливо зупинити поступками. Підтримка України — це стримування російського експансіонізму, уникнення спроби відвернути увагу від того, хто почав цю війну і хто щодня обстрілює цивільну інфраструктуру.

Україна — це не буфер від агресора, а форпост демократичного світу. Досягнення миру сьогодні не гарантує безпеки Україні та Європі завтра. Тільки політика стримування це гарантує. Тому опір російській агресії в Україні не провокує початок Третьої світової війни, а стримує її. Підтримка України — це не про чиюсь вигоду, а про довгострокову стабільність Європи, це стратегічне рішення колективного Брюсселя, а не комерційна інвестиція.