Величезні крижані гіганти колись бродили біля берегів Великої Британії: їхні сліди все ще на морському дні

Про це пише PHYS.org.

Вчені вперше виявили характерні сліди плуга, які ці величезні айсберги залишили, коли їхня нижня частина тягнулася дном Північного моря, що розташоване за 145 кілометрів від східного узбережжя Великої Британії, близько 18 000 — 20 000 років тому.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами співавтора дослідження, морського геофізика, доктора Джеймса Кіркхема з Британської арктичної служби (BAS), це сталося під час останнього крижаного періоду, коли крижаний покрив, що вкривав більшу частину Британських та Ірландських островів, відступав через потепління клімату.

Тепер вчені виявили гребенеподібні борозенки завширшки в сотні метрів, які все ще видно у відкладеннях, похованих під сучасним морським дном. Сліди на морському дні були виявлені вченими завдяки даним сейсмічної розвідки, які використовувалися для визначення місць, придатних для підводного буріння в басейні Вітч-Граунд.

За словами доктора Кіркхема, вони використовували розміри паралельних борозенок, щоб оцінити розміри стародавніх айсбергів. Найконсервативніші оцінки вказують на те, що айсберги, ймовірно, сягали завширшки від 5 до кількох десятків кілометрів, а їхня товщина могла сягати кількох сотень метрів.

Автори дослідження зазначають, що окремі борозни, утворені вузькими кілями невеликих айсбергів, спостерігалися й раніше, проте широкі трамвайні лінії Вітч-Граунд є першим явним доказом того, що гігантські брили льоду також переміщалися Північним морем.

В Антарктиді плоскі айсберги скидаються з шельфових льодовиків — плавучих фронтів льодовиків, що стікали з суші в океан. 75% крижаного континенту, по суті, оточене цими плавучими брилами льоду, однак виявлення нових слідів на морському дні вказує на те, що епічних розмірів айсберги також існували й в Північному морі. Це вказує на те, що у Британського та Ірландського льодовикових щитів теж були шельфові льодовики.

Відомо, що шельфові льодовики насправді важливі для стабільності крижаного покриву. Їхня присутність підтримує і стримує льодовиковий лід, який в іншому разі стікав би в океан набагато швидше. Регулярний відрив плоских айсбергів на передньому краї шельфів, що відбувається іноді лише раз на кілька десятиліть, допомагає підтримувати льодовики.

Нове відкриття також порушує питання про те, як у майбутньому може змінитися Антарктида в міру того, як світ стає дедалі теплішим. Тепер учені вважають, що сліди на дні Північного моря, ймовірно, можуть дати деякі підказки.

Раніше Фокус писав про те, що розкрито таємницю найбільшого айсберга Антарктиди: відомі глибинні шляхи його впливу на Землю.