Що радянська влада приховувала про Чорнобильську катастрофу: 5 невідомих фактів

39 років тому в ніч на 26 квітня за декілька кілометрів від міста Прип’ять Київської області вибухнув реактор четвертого енергоблоку на Чорнобильській атомній електростанції.

Той день зруйнував не тільки частину АЕС, а й життя тисяч людей. З наслідками того вибуху Україна бореться і досі. Свого часу радянська влада засекретила майже всю інформацію про трагедію.

П’ять фактів, які приховували про , – читайте в нашому матеріалі.

Аварії на Чорнобильській АЕС

У 2020 році Державний архів СБУ спільно з Українським інститутом національної пам’яті презентував другу книгу збірника Чорнобильське досьє КДБ.

Серед іншого там було опубліковано документи, які охоплювали період від початку 1970-х і до листопада 1986 року. Ці документи засвідчували, що аварії на ЧАЕС траплялися і до квітня 1986 року, але їх приховували.

В одному з інтерв’ю історик і директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут розповідав, що проблеми були з самою конструкцією. була однією з перших, каркас реактора якої був не повністю литий з бетону.

За словами історика, виявилось, що бетон був неналежної якості і заливали його не так, як це передбачали технічні норми. Тому й були тріщини та прогалини між різними блоками. У результаті така недбалість спричинила те, що перекриття не витримало і завалилося всередину.

Радіоактивні костюми дітей

Попри те, що влада усвідомлювала масштаби катастрофи, вона все ж намагалася ретельно приховати їх. У ті часи в радянських республіках  було заведено виходити на демонстрації 1 травня – у Міжнародний день праці.

Тисячі працівників підприємств, установ, навчальних закладів, зокрема й школярі, обов’язково брали участь у першотравневих заходах. Тому навіть після Чорнобильської катастрофи радянська влада вирішила не скасовувати багатотисячну демонстрацію в Києві, розташованому лише за 150 км від Прип’яті.

Скасування таких масштабних заходів точно викликало б запитання, тому 1 травня 1986 року демонстрація таки відбулася.

Але, за словами Андрія Когута, у документах, які тоді передавали вищому керівництву, чітко йшлося про те, що костюми дітей, які брали участь у тій першотравневій демонстрації, після того, як вони їх здали, мали величезний радіоактивний фон.

Перевищення рівня радіації

Під грифом секретно в архівах зберігалися і реальні показники рівня радіації. Так, в одному з документів того часу йдеться про те, що в Києві радіоактивність у повітрі на різних точках становить від 500 до 1 050 мікрорентген на годину, а в приміщенні – до 100 мікрорентген на годину. Хоча нормою є радіаційний фон до 0,3 мк3в/год (1 мікрорентген – це 0,01 мікрозіверта на годину, – Ред).

Вище норми був також рівень радіації у відкритих водоймах Київської області. Зокрема, у місті Бородянка, що за 60 км від столиці, він становив 70 мікрорентген на годину, а в Іванкові (за 80 км від Києва) – 200 мікрорентген на годину.

Водночас у цьому ж зведенні йшлося про те, що на пресконференції у Москві 9 травня повідомляли, що на кордоні 30-кілометрової зони рівень радіації в момент аварії становив 10-15 мілірентген на годину, 5 травня – 2-3 мілірентгена на годину, а 8 травня – до 0,15 мілірентгена на годину.

Один мілірентген на годину дорівнює одній тисячі мікрорентгенів на годину. Тобто реальні показники радіації в Києві 9-10 травня в три-шість разів перевищували офіційні, які начебто заміряли напередодні за 30 км від ЧАЕС.

Обмежений доступ до інформації

У ще одному документі під грифом таємно вищому керівництву доповідали про перебування у Києві американського кореспондента Стівена Страссера та лікаря Гейла, що також приїхав зі США.

Зокрема, там йдеться, що групи чекістів (вихованців Комітету держбезпеки СРСР, – Ред.) робили все, щоб не дати іноземному кореспонденту отримати необхідну інформацію.

– У заходах були задіяні вісім офіцерів КДБ у відставці, 19 членів спецдружини, зокрема семеро з них відпрацьовували наступальну тактику ведення розмов із кореспондентом, – йшлося у документі.

У довідці заспокоювали, що контакти Страссера вдалося обмежити і спілкувався він, сам про це не здогадуючись, з агентами КДБ, які повідомляли йому вигідну владі інформацію.

Факти про променеву хворобу

У липні 1986 року було створено засекречений  документ – . У другому його розділі  йшлося про те, що інформація про опромінення персоналу станції, ремонтного персоналу залучених організацій і населення є абсолютною таємницею.

Також суворо заборонялося розголошувати дані про захворюваність усіма формами променевої хвороби людей, які зазнали впливу радіації під час аварії на ЧАЕС і ліквідації її наслідків.

Крім того, під гриф таємно потрапляла уся інформація стосовно масових отруєнь і епідемічних захворювань, пов’язаних з аварією і дані про результати лікування новими методами або засобами променевої хвороби.

Завдяки тому, що у 2019 і 2020 роках було оприлюднено дві збірки Чорнобильське досьє КДБ, сьогодні Україна і світ мають можливість дізнатися усі подробиці , яку так ретельно свого часу намагалися приховати.

Щоправда, розсекречені факти, на жаль, свідчать лише про одне: людські життя нічого не важили для радянського маховика влади.