MOLODİ: "Можна співати про кохання, але не можна вдавати, що все гаразд"

Гурт MOLODİ буквально увірвався в Нацвідбір Євробачення в 2025 році і так само увірвався у серця українців. Трек "Моє море" - дуже символічний і драйвовий швидко потрапив у тренди соціальних мереж і в той самий час, як популярні, так і звичайні українці, почали викладати свої сторіз під запальний трек.

В інтервʼю Главреду хлопці розповіли про те, з чого почався гурт, про те, для кого вони пишуть музику, про молодість, про публічність та Євробачення.

Артистів цікаво не тільки слухати, а ще й приємно дивитися на них. Вони відкриті та енергійні і, скоріше за все, їхня зірка ще засяє на світовій сцені.

MOLODI - дуже цікавий новий український гурт. Розкажіть про те, як утворився проект. Розкажіть трохи про себе.

Кирило: Ми з Ванею познайомилися ще в Маріуполі 8 років тому — навчалися на електриків в одному технікумі. Але з перших розмов стало зрозуміло, що нам цікавіша музика, ніж проводка. Я починав як вуличний музикант, а Ваня — в гурті. Наш перший виступ разом був у новорічну ніч, коли мене запросили підмінити гітариста гурту. А далі вже було багато кроків до створення MOLODI.

Ваня: Я барабанщик і саундпродюсер, Кирило — вокаліст, гітарист і автор. Ми обидва — не з музичних сімей, усе здобували самі. У 2020 році переїхали до Києва, де після повномасштабного вторгнення і почався наш шлях як гурту MOLODI. До речі, назву нам придумав наш друг ENLEO. Вона звучить просто, але точно. Бо ми справді про молодість — не лише вік, а стан, погляд на життя.

Яка філософія гурту MOLODI. Про що він? Кохання? Боротьба? Туга? З чим вас має асоціювати шанувальники?

Кирило: Мені здається, що нас мають асоціювати з молодістю, енергією і коханням. Якщо говорити про філософію гурту MOLODI, то вона — у відображенні настроїв нашого покоління. Ми транслюємо власні переживання, наш досвід, який знайомий багатьом молодим людям. Це про те, як ми бачимо світ, як відчуваємо любов, як переживаємо втрату, сум, депресію, емоції. Ми говоримо про молодість такою, якою вона є — чесною, емоційною, часто суперечливою.

Хто пише для вас музику? Як обираєте композиції?

Ваня: Пишемо самі й музику, й тексти. Для нас найголовніше — це ідея. Завжди треба почати з чогось, але сам задум з’являється по-різному. Іноді це якась чернетка від Кирила, іноді — моя. Буває, ми сідаємо разом і пишемо текст, іноді — спочатку з’являється мінус. Наприклад, "My sea" народилась із простої фрази — моє море.

Пісня "Наламав" — це мій уривок, який ми з Кирилом допрацьовували ще задовго до того, як вона стала альбомною піснею. А "Я не Я" взагалі створювалася як трек на продаж, але ми зрозуміли, що вона занадто класна, щоб віддати — залишили її собі.

Кирило: Нам рідко доводиться обирати між треками. Коли ми вже беремося за якусь пісню — значить, ми точно відчуваємо, що це воно. Навіть коли формували альбом, не було довгих сумнівів — ми просто зібрали ті треки, які логічно складались у спільний настрій і меседж.

З ким із українських чи світових артистів мрієте попрацювати разом?

Ваня: Напевно, нам було б цікавіше попрацювати не стільки з артистами, скільки з українськими саундпродюсерами. Нам дуже імпонують Антон Чілібі, Стас Чорний, Сергій Ранов, Іван Клименко. Ми самі багато працюємо як саундпродюсери, але водночас хочеться вчитися новому, чути інші підходи. Це було б класно — обмінятись досвідом, попрацювати разом, щось відкрити одне для одного. Бо часто ми, як то кажуть, винаходимо велосипед заново. У процесі. Вже після завершення треку, дізнаємось про якісь очевидні лайфхаки, які могли б суттєво полегшити роботу. Просто поруч не було людини, яка б це підказала.

У вас вийшов новий альбом. Розкажіть трохи про нього. Про що він?

Кирило: Наш альбом "Душею та тілом" — про те, як ми бачимо любов. І я б сказав саме любов, а не лише кохання. Бо для нас це поняття значно ширше й глибше. Любити можна людину, місто, життя — і робити це без страху, поки молодий. "my sea" — це пісня про зв’язок із рідним домом, який не зруйнують ані війни, ані втрати.

Для нас море стало символом пам’яті, болю та любові до місця, яке завжди житиме в серці. Або, скажімо, "поки молодий" — для мене вона про любов до життя. Фраза "танцюй, поки молодий" звучить як нагадування жити тут і зараз. Вона про молодість, яка не чекає зручного моменту, а бере від життя все.

Як прийшло рішення взяти участь у Нацвідборі? Які були ваші емоції? Чи згодні були з рішення журі?

Кирило: Ідея податись на Нацвідбір у нас з’явилася давно — вперше у 2022 році. Тоді в нас навіть не було релізів, і це було радше мрією, ніж реальним планом. Ми тоді ще не зовсім об’єктивно оцінювали себе.

Минуло два роки — ми багато чого навчилися, подорослішали, сформували власне звучання і вже точно знали: якщо йти — то тільки з тим, що дійсно відчуваємо, що можемо донести по-справжньому, щиро, з емоцією, яку не треба витискати з себе штучно.

Це був дуже сильний досвід — від повного виснаження під час підготовки, через емоційне вигорання після виступу, до поступової ейфорії, коли ми зрозуміли: наш виступ справді відгукнувся людям. Ми відчули, що знайшли своїх слухачів. Їх стає дедалі більше. Ми продовжуємо працювати й не збираємось зупинятись.

Ваня: Ми розуміли, що Нацвідбір — це дуже відповідальний процес. І журі — це не просто випадкові люди. Це професіонали з величезним досвідом, багато з яких самі були представниками України на Євробаченні, переможцями, або вже роками працюють у музичній індустрії.

Ми з повагою ставимось до їхнього бачення. І ми згодні з тими оцінками, які ми отримали. Так, ми, звісно, очікували вищих балів. Але для нас це радше мотивація, аніж розчарування. Ми постійно працюємо над собою, багато займаємось самоаналізом. І коли тебе оцінюють такі професіонали — це шанс ще точніше побачити свої слабкі місця й пропрацювати їх.

Чи мріяли ви про перемогу?

Кирило: Якщо чесно — ні. Перемога на Нацвідборі або навіть на Євробаченні для нас ніколи не була саме мрією. Коли ми тільки починали шлях на відборі, у нас було бажання взяти участь, розповісти свою історію, донести свою музику. Але поступово це перетворилося на мету. Не мрію, а чітку ціль, до якої ми почали йти. Чим ближче був сам Нацвідбір, тим сильніше ставало бажання перемогти. Це було щиро, не заради піару. Ми розуміли, навіщо це нам — щоб звучати голосніше, щоб нас почули не лише в Україні, а й за її межами.

З чого би почали підготовку і на чому фокусувалися б, якщо би довелося представляти Україну в цьому році?

Ваня: Якби ми перемогли, то перш за все продовжили б працювати над вокалом, енергетикою на сцені, впевненістю — в кожному русі, в кожному погляді. Це була б тотальна робота над виступом і режисурою номера.

Ми й так дуже серйозно готувалися до фіналу Нацвідбору, але якби мали представляти Україну на Євробаченні — це була б підготовка без жодного відпочинку. Ми розуміємо, що мали б викластись на максимум, щоб досягти найкращого результату.

Кирило: І, безумовно, ми дуже активно зайнялися б англійською. Бо представляти Україну на міжнародному рівні — це відповідальність. Треба впевнено доносити свою думку, розповідати про себе, про країну, про нашу музику. Ми б точно хотіли мати змогу самостійно спілкуватися з журналістами та колегами й бути зрозумілими без перекладача.

Чи плануєте робити ще одну спробу в наступному році представляти Україну у Євробаченні?

Ваня: Не відкидаємо таку можливість. Але лише з треком, у який віримо на 100%.

Кирило: І якщо відчуємо, що час — правильний.

Що для вас публічність під час війни?

Кирило: Публічність — це не тільки про впізнаваність чи популярність. Це, в першу чергу, про відповідальність. Відповідальність за те, що ти говориш, які сенси транслюєш, наскільки твоя присутність у медіапросторі реально приносить користь.

Зараз, коли йде війна, ми не маємо права говорити лише про себе й закривати очі на те, що відбувається навколо. Можна співати про кохання, але не можна вдавати, що все гаразд. І ми щиро вважаємо: кожен український артист, незалежно від того, де він перебуває — в Україні чи за кордоном, — має говорити про війну, тримати цю тему на злобі дня.

В чому місія артиста під час війни?

Ваня: Місія артиста сьогодні — бути не лише виконавцем пісень, а тим, хто тримає увагу суспільства на важливому. Хто підтримує, хто збирає кошти, хто створює контекст і сенси. У нас є аудиторія, у нас є сцена, у нас є ресурси — і ми зобов’язані їх використовувати. І саме це ми це робимо зараз і будемо продовжувати.

Які у вас творчі плани на цей рік?

Ваня: Наш головний план зараз — тримати той рівень, якого ми вже досягли, і підіймати його ще вище. Це — і нові релізи, і активність у соцмережах, і, що особливо важливо зараз, концертна діяльність. Ми маємо багато запитів на живі виступи і розуміємо: щоб проводити концерти на найвищому рівні, потрібна серйозна підготовка.

Кирило: У нас уже є кілька пісень, які ми готуємо до релізу цього року. Це треки, в які ми справді віримо. Ми робимо на них ставку — і впевнені, що вони здатні вивести нас на новий рівень. І хочемо до кінця року зробити трек, який очолить чарти.