Приснився сестрі напередодні Різдва: історія загибелі військового Олега Бервецького – Журби

Ще у безтурботному дитинстві він просто навчив сестру їздити на велосипеді, а тепер це найцінніший спогад про молодшого брата. Доросле життя виявилося надто нещадним та жорстоким. Усе, що залишилося Зоряні Труш зараз, – прийняти втрату брата після одного сну, у якому він її міцно та тепло обіймав.

Солдат, а згодом оператор БпЛА Олег Бервецький з позивним Журба служив у лавах 103-ї окремої бригади Львівської територіальної оборони ЗСУ на Сході України. Загинув 21 листопада 2022 року поблизу села Стельмахівка Луганської області.

Зоряна Труш, старша сестра Олега, у межах проєкту "Життя після втрати"поділилася з 24 Каналом історією його загибелі та переживання цієї втрати.

Найцінніший спогад про брата і дитинство

Олег та Зоряна все дитинство провели разом у батьківському будинку у Львові. Крім них, у родині зростали ще 3 брати та сестра. З дитинства Олег вів активний спосіб життя – любив займатись спортом, грати у футбол та ходити в гори.

Саме тому в пам'яті Зоряни закарбований найцінніший спогад з дитячих років – молодший на 3 роки брат навчив її їздити на велосипеді. Після цього і до сьогодні сестра на ньому літає.

Патріотизм Олегу прищепили батьки. У сім'ї завжди дотримувались українських традицій: на Різдво та Великдень родина сідала за стіл у вишиванках, співали українські народні пісні та колядували.

Олег здобув фах автомеханіка у Львівському технічному ліцеї №20. Вищу освіту здобув у національному університеті "Львівська політехніка" за спеціальністю "інженер-механік автомобільного господарства". 10 років працював інженером у структурній одиниці "Львівенергоавтотранс".

З дружиною Наталею познайомився на весіллі нашої молодшої сестри, вони разом вчились. Через рік самі одружились і в сім'ї народились два сини – Ярославчик та Ромчик. Олег був дуже хорошим і чоловіком, і батьком. Зараз про тата в сімейному колі говорять багато, бо він присутній і сьогодні,
– розповіла Зоряна.

Олег із сім'єю / Фото з сімейного архіву

Остання зустріч за 6 днів до загибелі

У перший день повномасштабного вторгнення життя повністю змінилося. Уже через місяць Олег разом із побратимами брав участь у боях на Сході України. Зокрема, у визволенні Лимана на Донеччині та інших населених пунктів. Попри поганий зір, згодом чоловік став успішним оператором БпЛА.

Олег мав позивний Журба – він завжди журився та роздумував над долею України.

Олег Бервецький на службі / Фото із сімейного архіву

Сім'я важко прийняла рішення Олега. Однак сестра зауважила: Олег зробив своє і пішов воювати. Зрідка, але сестра мала змогу спілкуватися з рідним братом, були й періоди повного затишшя.

Він був у "Бермудському трикутнику". Так я називаю Донецьк – Луганськ – Харків. Коли були найгарячіші бої, з ним не було зв'язку. Однак він завжди старався написати кілька слів, що з ним все добре,
– пригадала Зоряна.

За 8 місяців перебування на фронті Олег мав одну відпустку. Якби не вона, сім'я б більше ніколи його не побачила. Олег приїхав до Львова на початку листопада 2022 року на 10 днів. 5 листопада рідні відсвяткували його день народження – 39 років.

Спершу прибув рюкзак, потім – тіло: про загибель Олега

15 листопада сім'я провела Олега на фронт. Через неповний тиждень, 21 листопада, Олег загинув поблизу села Стельмахівка на Луганщині внаслідок ворожого танкового обстрілу. Спершу сестра та вся сім'я мали надію, що це неправда. Однак 22 листопада в обід дружині вручили акт про смерть. Тоді про загибель батька дізнались і його сини, які були вдома з мамою.

Спершу була стадія заперечення. Можливо, це помилка? Можливо, хтось інший? Вже 24 числа прибув рюкзак з його речами, а вранці 28 листопада вже привезли тіло,
– сказала сестра.

Парастас за Олегом відбувся у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла. Поховали його на Марсовому полі на Личаківському цвинтарі у Львові.

Могила Олега Бервецького / Фото із сімейного архіву

"Він обійняв, я відчула тепло": про сон із братом та прийняття втрати

Перед Різдвом у 2023 році Зоряна відвідала могилу брата. У думках було одне: вся сім'я скоро збереться за столом, а його немає. Цієї ж ночі їй приснився Олег.

Уві сні вона була у батьківській квартирі, де пройшло все дитинство з братом. Мама покликала дітей до різдвяної вечері. Зоряна побачила, що в одній кімнаті світилося світло та пішла його вимкнути. Там вона побачила брата, який сидів на ліжку, та спитала, як він може бути тут. Він встав і відповів: "Тут, а де мені бути?"

Я переконувала його, що він загинув на війні. На це він промовив, що загинув, але є з нами. Він мене обійняв, я відчула тепло. Я не розуміла, де я є: наче, сон, а наче, все відбувалось насправді. Я почала ридати, Олег мене заспокоював. Я запитувала, чому так сталось, казала, що я як старша сестра мала померти перша. Брат впевнено пояснив: "Зоряно, вище за всіх є Господь: кому скільки призначено, так і буде. Те, що ми уявляємо, – дрібничка". Потім він зник,
– згадала сестра.

Після цього сну Зоряна одразу прокинулась та відчула спокій. Саме ця зустріч із братом допомогла прийняти їй смерть Олега.

"Не всі про це говорять": як підтримувати рідних загиблих бійців

Пережити втрату Зоряні також допомогла поезія: в пам'ять про брата вона видала дві збірки з віршами, які стали для неї своєрідною сповіддю та рефлексією. Зоряна дуже рада, що має змогу викласти весь свій біль на папір та ставати сильнішою, а не ховати його. Одна зі збірок має назву "З тобою". Вона, зокрема, присвячена народу України, який завзято змагається і віддано обороняє свою Батьківщину від окупантів.

Минулого року, 9 квітня, на фасаді школи №100, де навчався брат Зоряни, відбулось урочисте відкриття памʼятної меморіальної дошки Олегу. Також військовий нагороджений званням Народний Герой України, а його сини отримали від Президента України Володимира Зеленського орден "За мужність" III ступеня.

Меморіальна дошка на школі в пам'ять про Олега / Фото із сімейного архіву

Зоряна підсумувала, що всі люди, які втратили рідних на війні, по-різному проживають горе. Однак їм важлива підтримка, можливо, фінансова допомога або ж допомога в побуті.

"Не всі про це говорять та просять. Треба питати та проявляти ініціативу однозначно. Наприклад, своїх двох племінників (синів Олега – 24 Канал) я завжди стараюсь забирати на ночівлю, щоб вони відволіклись та погрались з моїм сином", – зазначила Зоряна.

Зоряна також проводить багато часу з дружиною брата Наталею: вони ходять в театр та відвідують різні заходи. Усім радить: якщо є можливість, варто звернутися до психолога та підтримувати зв'язок із тими, які також переживають втрату близької людини.