Трамп розмовляє із Путіним через "друга Стіва": в чому головна проблема Віткоффа

У пʼятницю, 25 квітня, у Москві зустріч із Володимиром Путіним провів ключовий гравець команди Дональда Трампа — Стівен Віткофф. Людина, яка однаково успішно може грати з президентом США у гольф і впливати на його бачення щодо ключових питань зовнішньої політики. Не маючи дипломатичного досвіду, він має перевагу за рахунок іншого — щирої довіри Трампа.

За що насправді відповідає спецпредставник американського лідера — далі у матеріалі міжнародної оглядачки "Телеграфу" Ольги Кирилової.

Подружилися через бутерброд

Свою кар’єру 68-річний Стів Віткофф починав у юридичній фірмі з нерухомості, що супроводжувала бізнес-угоду для нині президента, а на той час — амбіційного девелопера Дональда Трампа.

Як розповідав сам Віткофф, через кілька років після цього він зустрів Трампа в гастрономі. У того не було з собою грошей, і він попросив Віткоффа замовити йому бутерброд з шинкою та швейцарським сиром. Коли вони знову зустрілися через роки, Трамп згадав про бутерброд, і відтоді, за словами Віткоффа, "вони стали друзями".

1997 року Віткофф створив власну девелоперську компанію Witkoff, в якій досі обіймає посади голови та генерального директора. Як і Трамп, мешкає у Флориді — саме там вони часто грають разом у гольф.

Після поразки Трампа на виборах 2020 року Віткофф залишився на його боці. "Коли багато фальшивих друзів утекли в паніці, Стів залишився вірним моєму батькові та всій нашій родині. Ми цього ніколи не забудемо", — розповідав син президента Дональд Трамп-молодший.

Віткофф був серед головних спікерів на Національному з’їзді Республіканської партії в липні 2024 року. Значну частину промови він присвятив тому, як Трамп підтримував його та його родину в період глибокої скорботи після смерті сина Ендрю, який помер від передозування опіоїдами 2011 року. Наприкінці минулого року у Віткоффа народився онук. І його назвали Доном. Звісно ж, на честь президента США.

За роки Віткофф пожертвував мільйони доларів на політичні проєкти Трампа і навіть став партнером в сімейному криптовалютному проєкті президента World Liberty Financial.

Під час виборчої кампанії 2024 року Віткофф зблизився з кількома ключовими радниками Трампа, зокрема Сьюзі Вайлз, яка нині обіймає посаду глави адміністрації Білого дому.

"Віткофф має не лише довіру президента Трампа. Йому довіряє вся президентська родина, а також найближчі помічники глави держави", — повідомляє канал CNN, посилаючись на джерела.

За даними журналістів, Трамп спочатку доручив Віткоффу напрямок Близького Сходу, бо хотів знайти для друга вагому роль в адміністрації — і знав, що той має зв’язки з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу та іншими високопоставленими представниками завдяки колишнім бізнес-контактам.

Але Трамп був настільки задоволений тим, як Віткофф домігся укладення початкового перемир’я та угоди про звільнення заручників — досягнутої в останні дні адміністрації Байдена, — що особисто попросив його стати головним переговорником у перемовинах між Росією й Україною, а тепер нібито і з Іраном.

Віткофф не отримує заробітної плати від уряду США, і сам оплачує всі польоти на своєму приватному літаку. Аби бути ближчим до президента, у Білому домі він займає кабінет у Західному крилі — той самий, що колись належав дочці Трампа Іванці.

Віткофф хоче бути Кіссінджером?

Деякі порівнюють роль Стіва Віткоффа із тією, яку мав зять Трампа Джаред Кушнер під час першої каденції республіканця. Як і Кушнер, Віткофф бачиться з президентом майже щодня, листується з членами родини Трампа, має право заходити до Овального кабінету без попередження та користується більшою свободою дій, ніж майже будь-хто в адміністрації, стверджують обізнані джерела американських ЗМІ.

Кушнер обіймав посаду старшого радника президента. Під його керівництвом було успішно укладено "Авраамові угоди" — серію договорів про нормалізацію відносин між Ізраїлем і низкою арабських держав.

Також Кушнер курував підготовку проєкту так званої "угоди століття" для врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту. Це був масштабний план щодо взаємного визнання Палестини та Ізраїлю. Палестина та більшість арабських країн відкинули проєкт, заявивши, що він не забезпечує справедливих умов для палестинців і порушує їхні основні права.

Примітно, що 2017 року, коли розгорівся скандал щодо втручання Росії у вибори президента США, ЗМІ повідомили про приховані контакти Джареда Кушнера з російським послом Сергієм Кисляком та низкою інших громадян РФ. Кушнер зізнався, що чотири рази зустрічався з представниками Москви протягом виборчої кампанії 2016 року. Він виправдовувався, що темою контактів був виключно компромат на тодішню опонентку Трампа Гілларі Клінтон.

Порівнюють обов’язки Стіва Віткоффа і з роллю одного із найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США Генрі Кіссінджера.

Кіссінджер почав роботу в Держдепартаменті лише за два тижні до початку Війни Судного дня 1973 року, коли Єгипет і Сирія несподівано напали на Ізраїль. Кіссінджер домігся масштабного постачання американської зброї до Ізраїлю, що допомогло змінити хід війни.

Після встановлення режиму припинення вогню під егідою ООН Кіссінджер ініціював серію "човникової дипломатії" — регулярних поїздок між столицями Близького Сходу з метою досягнення угод про розмежування сил. У січні 1974 року це призвело до підписання домовленостей між Єгиптом і Ізраїлем, а в травні — між Сирією та Ізраїлем.

Кіссінджер також відіграв ключову роль у припиненні участі США у В’єтнамській війні через Паризькі мирні угоди.

"Він усвідомлював, що цю війну неможливо виграти звичайними військовими засобами, тому зробив ставку на активну дипломатію. Невдовзі після приходу адміністрації Ніксона 1969 року Кіссінджер розпочав тривалі та виснажливі переговори, які тривали майже чотири роки", — йдеться на сайті, присвяченому пам’яті дипломата.

1973 року він досяг угоди з представниками Північного В’єтнаму про припинення вогню, що фактично завершило американське втручання у війну. За свої дипломатичні зусилля Кіссінджер став лауреатом Нобелівської премії миру.

Він був одним з архітекторів "розрядки" (détente) між США та Радянським Союзом. Її головними результатами стали договори між Вашингтоном та Москвою щодо обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та стратегічних протиракетних систем — в еру Холодної війни це допомогло послабити ядерну напругу між державами.

Саме Кіссінджер "відкрив" Китай для Сполучених Штатів, просуваючи "відлигу" у міждержавних відносинах. 1971 року дипломат здійснив дві таємні поїздки до комуністичного Китаю, заклавши основу для візиту президента Річарда Ніксона до країни наступного року. Подія розірвала понад 20 років дипломатичної ізоляції між державами, і зрештою "відкрила двері до більшої стабільності".

Генрі Кіссінджер вірив у силу тріангуляції як інструменту дипломатії — про це свідчили його майже одночасні контакти з Китаєм і Радянським Союзом. Пізніше дипломат згадував: тристоронні відносини між Вашингтоном, Москвою і Пекіном "самі по собі були формою тиску на кожного з них".

"Ми ретельно маневрували, намагаючись бути ближче один до одного, ніж вони один до одного", — казав він.

У разі успіху на українсько-російському та іранському треках, Стів Віткофф може перебрати на себе й напрямок Китаю, прогнозують оглядачі. Переслідуючи мету "роз’єднати Москву та Пекін", Вашингтон може ще більше зблизитися з росіянами.

Принаймні, цеглини для нормалізації відносин закладаються: Кремль публічно озвучує надії на відновлення авіасполучення з США, повернення американських компаній на російський ринок та навіть співпрацю у сфері рідкісноземельних металів. Навряд такі цілі публічно лунали б без обговорення з американською стороною.

У чому проблема Віткоффа

На відміну від Генрі Кіссінджера, фахівця з міжнародних відносин, історії та геополітики, Віткоффу може не стати знань та досвіду для розв’язання поставлених Трампом задач, особливо — щодо укладання "угоди між Україною та РФ". Як розповідав "Телеграфу" колишній радник президента США з національної безпеки Джон Болтон, головна проблема Віткоффа в тому, що "він нічого не знає ані про Росію, ані про Україну, і сам не розуміє, в чому суть війни".

"Здатність Путіна маніпулювати Трампом і, на мою думку, Віткоффом, тривожна — бо Трамп схильний довіряти тому, що каже Путін. Він, зрештою, його "друг". Хіба ваш друг не говорить вам правду? А Віткофф не знає достатньо, щоб розрізнити [правду і брехню]", — нарікав Болтон.

У приватних розмовах із медіа низка американських і європейських дипломатів висловили скептицизм щодо здатності Стіва Віткоффа доводити до фіналу домовленості, які неминуче потребують глибокого обговорення складних деталей.

"Складається враження, що ця людина діє самостійно, без жодного дипломатичного досвіду", — сказав один із досвідчених американських дипломатів на умовах анонімності. "З російського боку він має справу з дуже досвідченими дипломатами. Є побоювання, що він просто не на рівних із тими, хто сидить по інший бік столу, а це — дуже небезпечна ситуація".

За останні три місяці Віткофф чотири рази відвідав Росію, і жодного — Україну. Хоча Білий дім неодноразово наголошував, що відіграє роль медіатора між українською та російською сторонами, спецпредставник Трампа встиг відмітитися похвалою на адресу російського президента:

"Я не вважаю Путіна поганим хлопцем. Ця війна — це складна ситуація. Її спровокували багато нюансів", — казав Віткофф. Та розповів скандальному ведучому Такеру Карлсону історію про те, як Путін нібито молився за Трампа, коли на його життя було скоєно замах.

Своє нерозуміння суті російської агресії проти України Віткофф продемонстрував цього місяця, заявивши, що Київ може менше турбуватися про деякі свої регіони, адже вони російськомовні.

"Якщо подивитися на ці п'ять регіонів (ймовірно, мова про Донеччину, Луганщину, Крим, Запоріжжя та Херсонщину — Ред.) — Росія зацікавлена в них, і, до речі, Україна теж, — але якщо частина з них переважно російськомовні, то, можливо, Україну вони можуть менше хвилювати?" — заявив він журналістам.

"Я думаю, пан Віткофф обрав стратегію російської сторони", — заявив у відповідь на це президент України Володимир Зеленський. "Це дуже небезпечно, бо він — свідомо чи несвідомо, я не знаю — поширює російські наративи".

Як писав раніше "Телеграф", ще на початку року американці дипломатичними каналами дали зрозуміти — президент Трамп хоче "швидкої угоди" щодо війни в Україні. Наближається позначка в перші сто днів президента на посаді, і, здається, він вірить: саме друг Стів принесе йому бажаний результат.