Пекло для українців у Шереметьєво: хочеш на могилу батька — здай ДНК і присягни у любові до Путіна

На жаль, поїздка на окуповану територію України часом виявляється необхідною навіть у розпал великої війни з Росією. Причини у всіх різні, але вагомі: старі родичі, нерухомість під загрозою віджиму тощо. І РФ навіть іноді пускає громадян України, але є нюанс. Коротко про - про те, як Росія з особливим маніакальним цинізмом знущається саме над українськими донеччанами.

Були надії…

Якщо до кінця 2022 - початку 2023 року донеччан, які їхали з підконтрольних територій України або з-за кордону, зі скрипом, але пропускали на російських кордонах, то зараз існує лише один спосіб проїхати в окупацію через Росію. Це термінал D московського аеропорту " Шереметьєво ", де росіяни влаштували справжній фільтраційний пункт. І за найскромнішими описами очевидців, там відбувається пекло.

- Я вирішив поїхати до Донецька після кількох років життя в Німеччині. Я вирушив до рідного міста, де стоїть порожня батьківська квартира. Була думка спробувати її якось продати, щоб вона не потрапила до списку безхазяйного житла. До того ж, я давно не був на могилі батька, - розповів свою історію Коротко про колишній донеччанин, а зараз житель Берліна Андрій В. – Ще 2021 року я зміг проїхати до Донецька за українським паспортом. Були сподівання, що зможу і зараз.

Як каже Андрій, він знав, що в Шереметьєво на нього чекає фільтрація, тобто допит російськими співробітниками спецслужб. Спеціально не готувався, хоча і чув, що треба чистити всі гаджети від будь-яких двозначних фотографій, контактів, повідомлень... Понадіявся на удачу, вік (категорія 50+) та невинність.

- За 130 євро я доїхав автобусом з Німеччини до Білорусі, до Мінська. На руках я вже мав квиток на літак Мінськ – Москва авіакомпанії «Белавіа». Їхав до Мінська близько доби, і під час шляху мені на електронку надійшов лист від «Белавіа» з вимогою купити квиток на найближчий зворотний рейс із Москви до Мінська, інакше мені буде відмовлено у посадці на рейс до Москви. Я здивувався, тим більше, що й ціни різнилися: якщо квиток "Мінськ - Москва" обійшовся мені в 65 євро, то зворотний - вже більше 100, - розповів співрозмовник.

…і померли

Зрозуміло, що Білорусь готова лизати п'ятки Росії і виконувати всі її вимоги. Також зрозуміло, що ймовірність того, що пасажира з українським паспортом буде депортовано з Москви, підбирається до 100%.

- На нашому рейсі я був один із паспортом України, і мене одного відправили на фільтрацію, яка відбувається до паспортного контролю. Чекав я в невеликій залі, де були встановлені стільці та апарати з перекушуванням. Переді мною своєї черги «фільтруватися» чекали близько 20 осіб – у результаті на паспортний контроль вирушили лише чотири щасливчики, яким дозволили рухатися далі. У відмовників – сльози, розпач, істерики – незалежно від віку та статі… – згадує наш співрозмовник.

– В очікуванні фільтрації можна провести до двох днів. Були везунчики, які проходили протягом 6 годин – не знаю, як це у них виходило. Я прибув о 9-й ранку і тільки о 16:00 за гучномовцем оголосили моє ім'я і запропонували пройти в "опитувальну», – каже Андрій. – До цього мене сфотографували фас та профіль, я віддав свій мобільний телефон, назвав усі паролі та пін-коди. Весь час я читав книгу, решта тих, хто чекав, ділилися своїми історіями щодо цієї поїздки, одна одної сумнішою.

Причепляться навіть до Гітлера

У «опитувальній» українцю підсунули на підпис папір, що він не заперечує проти застосування до нього «засобів виявлення недостовірної інформації», простіше кажучи, детектора брехні. Відеокамери знімали фільтрованого і збоку, і згори, і з екрана монітора у співробітника спецслужб.

"Опитувальна" розправа тривала хвилин 40-60, каже співрозмовник.

- Пройшлися по біографії. Потім дістали роздрук - список моїх контактів у телефоні. І пішли з'ясовувати майже по кожному: хто це, де я з ним познайомився, про що спілкувався. Якщо врахувати, що контакти я не видаляю з моменту покупки телефона кілька років тому, згадати, про що я говорив у 2016 році, наприклад, із сантехніком, якого викликав один раз, я не міг, – каже Андрій. – Потім відкрили соцмережі, зокрема Telegram. Знайшли в моєму листуванні слово «Гітлер» і причепилися, що я мав на увазі. До речі, у цьому листуванні йшлося обговорення голлівудського фільму про мушкетерів, і Д'Артаньяна там грає темношкірий артист. Я написав щось на кшталт «цікаво, у голлівудських фільмах про Гітлера нацистів теж гратимуть африканці?» Виявилося, це мало не провокація!

Прошерстивши телефонну книжку та соцмережі (інші наші співрозмовники говорили, що росіяни мають технічну можливість побачити навіть видалені з гаджета контакти та повідомлення), Андрія відправили до зали чекати вердикт – пустять його в РФ і далі на батьківщину до Донецька чи ні.

- Тих, кого пропускали, гучномовцем називали і просили з речами пройти в центр зали. До них підходила дівчина у мундирі прапорщика та відводила на паспортний контроль. Мені ж за кілька хвилин наказали взяти речі і піти до кімнати опитування. Так я зрозумів, що моя подорож закінчена, – продовжує співрозмовник. – У мене взяли зразки ДНК (ватною паличкою з внутрішньої сторони щік) і відправили до сусідньої кімнати, де якийсь лейтенант, не дивлячись мені в очі, пробубнів з аркуша текст, що мені відмовлено у в'їзді до Російської Федерації «до закінчення СВО».

Потім мене відвели до зони очікування депортації назад до Мінська, паспорт віддали стюардесі. У столиці Білорусі мене та інших депортованих зустріли люди з автоматами і в їхньому супроводі відвели до кімнати, де повернули паспорти, відмовні листи, і ми всі заповнили опитувальники, що ніяк не пов'язані з терористами. Переночував я в кімнаті матері та дитини за 150 білоруських рублів (близько 50 доларів). Ще через три дні я автобусом повернувся з Мінська до Берліна.

«Друзів у Росії немає»

Побувати на батьківщині не вдалося не лише Андрію. Інший наш співрозмовник – Всеволод (ім'я змінено) намагався проїхати до Донецька з підконтрольної території України. У Всеволода у Донецьку – квартира та старенька мама. Йому 62 роки, мамі – майже 90.

– Я практично пройшов фільтрацію, у мене не було в телефоні нічого підозрілого. Але у «допитній» мені запропонували під відеокамеру зробити заяву, що я підтримую Путіна, СВО та Росію. Я благав: «Хлопці, ну мені ж ще повертатися, у мене сім'я!» А, не хочеш? Тоді до побачення, до кінця "СВО" в'їзд заборонений. До речі, їх ще зачепило, що за декілька тижнів до поїздки до Донецька я був в Угорщині туристом. «А що це ви робили в Євросоюзі ?» - запитали мене. Відповів, що просто гуляв гарними вулицями і їв марципани. Додав: «Угорщина дуже дружелюбно ставиться до Росії». І на це почув холодне: «Росія у Європі друзів не має», - поділився своєю історією Всеволод.

Іншим його «колегам на нещастя» були виписані заборони на в'їзд до Росії терміном на 50 років. Він також каже, що були й ті, хто заходив до «допитної» кімнати, але ніхто не бачив, щоб вони звідти виходили.

Вся справа в гаджеті

Найслабша ланка, як показує практика перетину кордону через Шереметьєво українцями, це телефон. Невинні пости та жарти можуть бути не так зрозумілі, а контакт «Вася Майор» може привести прямо до російської в'язниці.

Тому ось кілька порад для тих, хто готовий ризикнути та спробувати проїхати до рідного міста в окупації.

1. Готувати гаджет до поїздки треба заздалегідь, найкраще за місяць-два. Купити новий телефон, встановити на ньому нову сім-карту, заново зареєструватися на цей номер в одній-двох соцмережах. Чим старша людина, тим менше соцмереж їй треба.
2. Влаштувати активне листування з перевіреними людьми, щоб у соцмережах була історія. Фото собачок, квітів та дітей, рецепти, зачіски, нові штани перед дзеркалом, листування з бабусею про її здоров'я та з братом про те, які кеди краще купити, гіфки «Бажаю гарного дня!». Чим невинніше і дурніше будуть фото і листування, тим краще. Жодних фото людей у ​​формі, зброї, мостів та будинків, навіть якщо це красивий старовинний особняк, доріг та поїздів. Тільки не треба робити фото в один день ​​– у вас є місяць, а краще – більше.
3. Список контактів повинен складатися не менше ніж із 5-10 осіб, інакше виникнуть підозри. По кожному варто знати історію знайомства. Якщо чистити контакт-лист на старому телефоні, краще скинути телефон до заводських налаштувань, а номери передбачливо переписати на папірець і залишити вдома.
4. Телефон має бути робочим та активним. Новий пустий телефон однозначно на фільтрації буде мінусом.
5. Деякі видаляють не пости або канали в телеграмі або фейсбуці, а повністю програми з гаджету. Заздалегідь подбайте про способи їхнього відновлення з урахуванням того, що на окупованих територіях не працюють українські мобільні оператори.
6. Сказати, що немає телефона – не вийде. Розвернуть одразу ж.