Класичне, яке всім сподобалось, Ворскла, яка ожила, та четверте місце, яке ніхто не хоче. Підсумки 26-го туру УПЛ

Сезон української Прем’єр-ліги вийшов на фінішну пряму, і вже перший із п’яти заключних турів наочно продемонстрував, що спекотно на футбольних полях у нас буде задовго до початку літнього періоду відпусток. Жодна позиція в таблиці ще не є остаточною, тож боротьба точиться надзвичайно запекла. І, звичайно, окраса всього футбольного вікенду — Класичне на Арені Львів. Це були дійсно захоплюючі три дні.

Шахтар підвів риску під своїми потугами наздогнати Динамо

Це було дуже дивне протистояння двох найбільш титулованих команд нашої країни. Бо кожна із сторін у центральному матчі туру зіграла лише один тайм. І в кожен за фактом завершився з рахунком 2:0 на ту чи іншу користь. Тож підсумкова нічия — закономірний результат, як би хто там не намагався цьому суперечити.

Маріно Пушич не зробив замін після овертаймів у Кубку України посеред тижня проти Полісся (1:0), а потім, уже після гри, сам і зізнався, що розумів, що його команди вистачить десь на 55-60 хвилин. Вистачило в підсумку на лише 45 із лишком, а спроба хоча б стабілізувати хід подій на полі одразу чотирма замінами зазнала невдачі. Проте й у такому стані "гірники" мали всі шанси втримати переможний рахунок, але спад концентрації через утому дав про себе знати й у другому Класичному цього сезону.

Динамо ж знову забило на буквально на останніх секундах гри, тому наразі залишається непереможеним у чемпіонаті в поточній кампанії. Не виграють у принципового суперника вже з листопада 2021 року — але то таке, не рахується в підсумках поточного сезону, де, скоріше за все, таки буде здобуто чемпіонський титул. І в цьому матчі команда Олександра Шовковського пережила переродження із стану напіврозпаду до дивовижного піднесення. Суперники ж рухались у протилежному напрямку. А ми за всім цим спостерігали — і це було захоплююче. Ставимо "палець угору" такому Класичному.

Четвертий слот у єврокубках розжарений — усі танцюють навколо, але ніхто не береться схопити

Цей тур став прикладом унікального явища у футболі, коли до однієї позиції в турнірній таблиці начебто прагнуть аж три колективи, але коли йдеться про те, що опоненти фактично дарують можливість захопити лідерство, то всі троє розводять руками зі словами: "А що, це не ми!". Полісся, Карпати, Кривбасе, що це взагалі було?

Криворіжці грали першими з цієї трійки, у гостях проти черкаського ЛНЗ — команди, яка довела себе до того стану, що в середині турнірної таблиці їй раптово стало "некомфортно", тому й почався рух у бік зони вильоту в пошуку гострих відчуттів наприкінці й без того непростого сезону для "бузкових". І начебто всі ж знають про те, що коли командам Романа Григорчука потрібні очки, то вони стануть поперек горла супернику будь-якого рівня.

У випадку із Кривбасом цього й робити не довелось — команда Вернидуба боролась більше проти вітру, аніж суперників, але в підсумку прогоріла на власному традиційному марнотратстві.

Слідом за Кривбасом у суботу грали Карпати — теж у гостях, але вже проти київської Оболоні. І тут уже хоч-не-хоч, а доводиться брати до уваги той момент, що "пивовари" зараз немов ошпарені намагаються вискочити із зони перехідних матчів якомога далі й спокійно завершити сезон, передумов для чого в них не було й близько ще кілька місяців тому.

Але зараз Сергій Шищенко доводить, що як тільки йому вдається донести свою футбольну думку власним підопічним, то навіть із надзвичайно скромними можливостями колектив можна не просто поставити на ноги, а й зробити дуже небезпечним для будь-якого суперника. Саме тому Карпати й відігравались аж двічі за ходом цього протистояння, і якщо вже доводиться кликати Ігора на допомогу, то можете лише собі уявити, який відчай за ходом гри панував серед "левів".

І вже незадовго до початку Класичного атмосферу матчем у Ковалівці розігрівало житомирське Полісся. Безмежно важкий перший тайм, аж пригадались класичні матчі епох Вишняка та Поздєєва, але після перерви почався геть інший футбол. Завдяки швидкому голу Едуарда Сарапія, передусім. Тоді вже й господарі мусили добряче побігати для того, щоб цю гру зрештою врятувати.

І в Колоса ледь не вийшло навіть більше — чому саме не зарахували гол Миколи Ковталюка на останніх секундах, ми так і не дізнались за ходом гри й одразу після матчу. Кажуть, що офсайд. Віримо на слово, але хотілося б побачити хоч трошки інформативної графіки. А ще знову забив Владислав Велетень, тож його феєрія в другій частині сезону продовжується.

Проте в цьому матчі Лукас Тейлор, хоча й травмувався в підсумку, але страждав від дій персонального опонента значно менше, аніж від Кевіна посеред тижня. Тож заочне зіткнення найкращих дриблерів ліги на прикладі одного суперника за короткий час залишилось за бразильцем.

І що ми маємо в підсумку? Три команди в зоні претендентів на єврокубки грають унічию проти трьох команд, які перебувають на межі зони вильоту. І це ж не в кожної з них потім буде можливість щось з’ясувати в очному протистоянні. А де тоді брати ті залікові бали для різниці?

Ворсклу встигли поховати, відспівати, дали трансферний бан, але вона все одно б’ється

Феноменально. Коли в минулому турі полтавська Ворскла вдома без шансів згоріла в матчі проти Олександрії ще за ходом першого тайму, а вже після гри її головний тренер Юрій Максимов сказав, що планує поговорити з керівництвом щодо своєї подальшої роботи, то навіть у найбільших оптимістів серед уболівальників "зелено-білих" настрій фактично зник. А потім, уже посеред тижня, з’явилась новина щодо трансферного бану від ФІФА для клубу, і також супутнє повідомлення про відхід легіонера Фаеррона з колективу, що в принципі є красномовним сигналом про ситуацію.

І в такому настрої Ворскла виходить на чергову домашню гру проти рівненського Вереса, якого вже бояться ледь не всі колективи нашої країни через здатність Олега Шандрука вигадати щось цікавеньке у відповідальний момент, і проводить свій найкращий матч у цьому сезоні. Як це працює — не зрозумів ніхто.

Але рахунок на табло — 3:0, тут узагалі жодних питань бути не може. Ще й забиті м’ячі прийшли з явним натхненням, а деякі з них узагалі претендують на звання найкращого в турі, а може й у півріччі загалом. І одразу ж це позначається на розташуванні команди в турнірній таблиці — ще одна така перемога, і можна вистрибнути із зони перехідних матчів. А календар у полтавців, до речі, чи не найкращий серед усіх опонентів, тож так, вони все ще в грі.

Петрово, Одеса — на вихід, інакше — доведеться влаштовувати нечувану зарубу проти грандів

У команд із зони прямого вильоту ситуація надзвичайно важка. А для того, щоб зрозуміти, наскільки вона важка, можна просто повернутись до матчу в Полтаві, і подивитись на святкування перемоги над Вересом гравцями Ворскли. Тут проста математика — у "зелено-білих" було 21 очок, і вони були найближчими до Чорноморця, у якого як було 18 перед початком туру, так і залишилось. А тепер у Ворскли вже 24, тоді як до Лівого Берега "морякам" ще треба добирати п’ять залікових балів, а у петровського Інгульця ситуація ще й на один пункт гірша. А тепер ми відкриваємо календар наступних чотирьох турів.

У випадку з командо Кобіна, яка поступилась у дербі Кропивниччини проти Олександрії (0:1), щоправда, — чотирьох із половиною, бо наразі в розташуванні "козаків" моляться на те, щоб рахунок 1:0 на їхню користь після першого тайму матчу проти луганської Зорі, який було перервано через тривогу, посеред цього тижня таким і залишився. Бо тоді це має взагалі все переграти в підвалинах турнірної таблиці, і Інгулець геть інакше буде дивитись на свій календар.

А він тим часом, можливо, і не такий уже й поганий, якщо ставити в порівняння розклад Чорноморця, який цими вихідними намагався зачепитись бодай за нічию проти Руху на власному полі, але нічого не домігся (1:2). Одесити в заключних турах гратимуть послідовно проти Шахтаря, Ворскли, Динамо та Олександрії. Це постріл у голову й два контрольних на додачу, а також шалена перестрілка з полтавцями, висячи в повітрі над прірвою — Том Круз у захваті від такого сценарію. У Інгульця тим часом будуть і Динамо, і Шахтар, і зрештою Ворскла, але ще буде й Лівий Берег, тож рятувальних кіл може виявитись аж три — фахівці кажуть, що з таким важко потонути.

Гол туру

Тур, можливо, і виявився доволі цікавим, але не результативним. 20 голів проти 25 вихідними до того, і це при тому що одразу в двох матчах були нічиї 2:2, а також розгромна перемога Ворскли 3:0. Але й свої шедеври теж мали місце.

Денис Антюх (Зоря)

Навін Малиш (Ворскла)

Найкращий гравець туру — Олександр Яцик (Зоря).

Найкращий тренер туру — Юрія Максимов (Ворскла).