Мирного рішення не буде: умовляння не працюють, а застосовувати силу Захід не бажає

За минулий тиждень мав багато розмов зі своїми зарубіжними друзями та партнерами. Не скажу, що всі як один, але багато хто з них переконував мене, що до кінця квітня США розв'яжуть питання з припиненням вогню, довгостроковим перемир'ям і, зрештою, з більш-менш тривалим миром між Росією та Україною.

"Він зможе", говорили мене і симпатики демократів, і симпатики консерваторів, включно з трампістами та нетрампістами.

Але були у мене глибокі сумніви щодо цього питання. І, як з'ясувалося, я мав рацію.

Перше і найголовніше: Росія і Путін не мають жодної причини, щоб зупинятися.

Переведена на воєнні рейки економіка щойно почала розгін і щонайменше кілька років у Росії танки будуть не замість масла, а разом з маслом.

Друге: гопник, який не отримав по морді на першому етапі розкручування нахабства, поступово, але безповоротно й остаточно втрачає береги. Його можна лякати, грізно гарчати в його бік, насуплювати брови, тупотіти ніжками, але йому вже не страшно. Путін впевнений у тім, що він нас дотисне. Повільно та поступово нас доїсть.

Третє. Так, у нього проблеми не лише з технікою, а й з особовим складом. Але техніку вони таки виготовлять, а особовий склад мобілізують. Це вам не наш "суворий" ТЦК, у них все чудово працює на потік, і мобілізація буде реальною насильницькою мобілізацією, а не пародійним переслідуванням ухилянтів.

Також є "нові території", там особливо церемонитися не будуть, адже це не Москва з Пітером. І з віком проблем немає – кого захочуть, того й візьмуть. І з рекрутингом поки що справляються.

Так, чисельність завербованих падає, але дурнів багато, охочі поміняти кінцівки чи життя на гробові поки що є.

Ну, і з чого Путіну раптом погоджуватись на трампівські хотілки? Що Трамп йому зробить?

Повільно, але повзуть російські війська до адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей. З початку 2023 року повзуть до Покровська. Так, не увійшли, не взяли, не стерли з лиця землі. Але обов'язково зітруть.

Що можуть протиставити цьому американці та європейці?

Перетворити Росію "на корм для риб", як сказав сьогодні сенатор Кеннеді? Для цього потрібні "час та натхнення", та й відповідний інструментарій.

А оскільки прямого удару по Москві чекати не доводиться, то знову економічні санкції. Жорсткіші, що б'ють по нафтовому бізнесу, але не миттєво діють. Росіяни мають час. І, на жаль, його у них більше, ніж у нас.

Щоб дати нам прийнятний тимчасовий лаг, американці повинні наростити постачання озброєнь у рази, а джерело такого нарощування поки що незрозуміле – де зараз взяти те, що ще потрібно зробити?

Можна ще ввести війська на нашу територію, але ймовірність такого рішення близька до нуля.

Або повернути нам відібрану ядерну зброю – коли Будапештський меморандум порушено, є підстави для того, щоб відкотити його назад.

І будь-яке з цих рішень веде до ескалації. Ніяк не до миру, навіть не до перемир'я.

У проблеми немає мирного вирішення. Його й не було. І це секрет Полішинеля.

Щоб примусити РФ до миру, потрібно мати і силу, і рішучість застосувати її. Але сильних довкола багато, а рішучих мало. І проблема не в складності примусу, а в тому, що мало хто здатний на такий ризикований крок.

Існує ще один зовсім поганий варіант – просто повернутися і піти займатися своїми проблемами. Він можливий. Американці цілком здатні так вчинити.

А може, їм спаде на думку почати примушувати нас – що теж зовсім не виключено. Нас змусити простіше. "Офіс простих рішень" при Трампі це чудово розуміє. Можна не зважати на приниження (а те, що це приниження, зрозуміло усьому світу) і почати пресувати нас, благо, важелі на очах. Але це вже за межею розумності й порядності.

Хоча… про що це я? Коли це в політиці працювала розумність і порядність?

Отже, чекаємо, поки прокинеться Трамп.

Оригінал