Украинцы меняют Польшу: почему антиукраинская риторика на выборах сработала не по всей стране

18 травня Польща обиратиме нового президента.

З часу попередніх президентських виборів 2020 року світ перевернувся з ніг на голову: тепер найбільшим викликом для Європи є не коронавірус, а російська агресія.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року мільйони українців змушені були шукати притулку за кордоном, і Польща стала країною, яка прийняла найбільшу кількість українських біженців (принаймні на початку).

Чи вплине присутність близько мільйона українських біженців в Польщі на результати виборів?.

І яким саме може бути цей вплив? Зокрема, чи зіграє "втома від війни" на користь кандидата від праворадикальної антиукраїнської партії "Конфедерація" Славоміра Менцена? Чи навпаки, присутність українців зменшить підтримку праворадикалів?.

Щоб відповісти на ці питання, ми провели дослідження, проаналізувавши вибори попередніх років і дані щодо українських мігрантів у Польщі.

Українська міграція до Польщі – явище не нове.

Після анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас мільйони українців почали шукати кращого життя за кордоном.

Одні виїжджали через економічні труднощі, інші не захотіли продовжувати працювати в Росії, шукаючи роботу в Польщі.

Наше нове дослідження показує, що вже на парламентських виборах 2015 року присутність українських трудових мігрантів призвела до зниження підтримки консервативних партій, які традиційно виступають проти імміграції.

Використовуючи метод інструментальних змінних (який часто використовується у прикладній мікроекономіці), ми можемо встановити причинно-наслідковий зв’язок між присутністю українських мігрантів та результатами парламентських виборів у Польщі.

Зростання частки українських трудових мігрантів у повіті на 10 відсоткових пунктів (в.

п.) призводило до зменшення голосів за консерваторів (зокрема, правої консервативної партії "Право і справедливість") на 3 відсоткові пункти.

Цей результат може здивувати, враховуючи часті звинувачення на адресу мігрантів у тому, що вони "забирають роботу" у місцевих чи зловживають системою соціальних виплат.

Наприклад, Януш Корвін-Мікке, представник польських праворадикалів у Європейському парламенті, називав біженців "людським сміттям, які просто не хочуть працювати".

Проте дані говорять протилежне: у регіонах із більшою часткою українських мігрантів рівень безробіття впав, а середні зарплати зросли.

Це свідчить про позитивний вплив міграції на польський ринок праці, який місцеві виборці оцінили, підтримуючи партії з більш відкритою позицією щодо міграції.

На наступних виборах у 2019 році українські трудові мігранти продовжували впливати на політичні вподобання місцевих.

Цього разу присутність українців значно посилила підтримку партій, які виступають за збільшення перерозподілу в економіці (збільшення податків та/або збільшення рівня соціальних виплат).

Збільшення частки українських трудових мігрантів на 10 в.

підвищувало підтримку таких партій на 7,5 в.

За п’ять років поляки усвідомили економічні переваги імміграції.

А тому захотіли максимально використати їх, підтримуючи партії з більшою увагою до соціальних виплат для місцевих.

Оскільки трудові мігранти не мали право отримувати соціальні виплати, збільшення рівня соціальних виплат означало, що місцеві мешканці могли максимізувати прибутки від додаткового економічного зростання, спричиненого міграцією.

Наступні парламентські вибори відбулися вже у 2023 році, після повномасштабного вторгнення Росії.

Тоді, окрім трудових мігрантів, які залишилися працювати в Польщі, ця країна прийняла сотні тисяч українських біженців.

На цих виборах ані трудові мігранти, ані біженці не вплинули на результати консервативних чи економічно лівих партій.

Консерватори, особливо партія "Право і справедливість", незважаючи на те, що раніше виступали проти біженців, підтримали прийняття українців після початку повномасштабного вторгнення.

Це означало, що у проукраїнських виборців було менше підстав відмовитись від підтримки цих партій.

Біженці, на відміну від трудових мігрантів, мали право на соціальні виплати, що нейтралізувало попередню мотивацію голосувати за соціально орієнтовані партії.

Проте радикальні антиукраїнські партії зазнали значних втрат у регіонах з більшою часткою українських мігрантів.

Зростання трудових мігрантів на 10 в.

знижувало підтримку таких партій на 2 в.

п., а таке саме зростання кількості біженців – аж на 20 в.

З перших днів війни українські біженці активно організовували проукраїнські акції та переконували поляків підтримати Україну, що могло дати вагомі політичні результати.

Такі висновки відповідають "гіпотезі контакту" американського психолога Гордона Олпорта, який стверджував, що після тривалого контакту з членами іншої групи стосунки між групами покращуються.

В нашому випадку ми бачимо, що в регіонах з більшою кількістю українців і, відповідно, більшою комунікацією між українцями і поляками крайньоправі настрої знижуються порівняно з регіонами, в яких поляки не мають тісного особистого контакту з українцями.

Таким чином,.

антиукраїнська риторика ультраправих партій збільшилась, але просувати цю риторику стало складніше.

Такі меседжі знаходять більше підтримки лише у регіонах з невеликою кількістю українських біженців.

Тобто – де більшість поляків можуть дізнаватися про Україну лише з новин та заяв політиків, а не безпосередньо від самих українців.

Отже, хоча результати майбутніх президентських виборів лишаються невідомими, присутність мільйона українських біженців може зменшити шанси антиукраїнських сил і позитивно вплинути на політичний вибір поляків.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в рамках спільної ініціативи "Європейське Відродження України".

Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду "Відродження".

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.