/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F3325dc9fb619d2a1497893fdaa5c0973.jpg)
Чому радянські люди любили 1 травня попри примус та показуху
Це свято було для радянської влади інструментом контролю й ідеологічного впливу
Демонстрація 1 травня, у День міжнародної солідарності трудящих, була примусовою у СРСР. Це було одне з найважливіших свят у Радянському Союзі, проте попри формальність та примусовість люди любили цей день за те, що відбувалося після демонстрацій.
"Телеграф" розповідає, чому 1 травня було важливим для радянської влади. Формально це був день єднання робітничого класу, але насправді — інструмент демонстрації лояльності громадян. Демонстрації були обов’язковими, й участь у них — майже примусовою.
Для чого радянська влада використовувала першотравневі демонстрації
Пишні демонстрації мали на меті показати світові "єдність народу", його підтримку соціалістичних ідеалів та досягнень комуністичної системи. Велелюдні колони з транспарантами, гаслами, прапорами та квітами були своєрідною вітриною — доказом успішності радянського ладу.
Керівництво змушувало участі у демонстраціях
Керівництво підприємств та навчальних закладів не просто заохочувало, а вимагало участі у святкових заходах. Відсутність на них вважалася проявом нелояльності. "Винному" загрожували серйозні наслідки — від осуду на колективних зборах до дисциплінарних покарань чи навіть звільнення з роботи.
Підготовка до демонстрації починалася за кілька тижнів
На підприємствах створювали спеціальні групи, які виготовляли транспаранти з гаслами на кшталт: "Слава КПРС!", "Мир! Праця! Травень!". Також проводилися тренування зі стройової ходи. Школярів навчали махати прапорцями, зі студентів — формували колони за факультетами.
Як відбувалися демонстрації
Ще до світанку люди збиралися біля визначених місць. В певний час колони організовано рушали в центр міста, де проходили повз трибуни з партійним керівництвом. Вдягнені у свій найкращий одяг люди несли в руках портрети Леніна та сучасних радянських лідерів. Проходячи повз трибуну треба було усміхатися, вигукувати гасла, махати руками. При цьому більшість людей насправді були байдужі до змісту цих подій.
Як насправді люди ставилися до демонстрацій
Для більшості це було обов’язковим ритуалом, що не мав жодного особистого сенсу. Люди сприймали його як "політичну повинності". Багато хто йшов на хитрощі, щоб уникнути демонстрації — казали, що захворіли, чи поїхали з міста. Проте влада негативно сприймала це.
Все цікаве починалося після офіційних заходів
Хоча 1 травня було просякнуте формальностями, насправді в цьому дні було й хороше. Це був офіційний вихідний, зачастую стояла чудова весняна погода. Після обридливих демонстрацій люди часто влаштовували пікніки, зустрічалися з рідними та друзами на природі. В умовах сірості радянського життя, це був один із небагатьох "яскравих" днів у році.