Естонія будує потужний завод для виробництва боєприпасів НАТО

Естонський уряд оголосив про плани створення державної компанії Hexest AS для будівництва військового заводу вибухових речовин поблизу Пярну, який вироблятиме 600 тонн вибухівки RDX щорічно.

Ця потужна вибухова речовина, критично важлива для наповнення артилерійських снарядів, дозволить виробляти до 100 000 артилерійських снарядів калібру 155 мм щороку, що є значним внеском у постачання боєприпасів для Європи на тлі триваючих конфліктів та зміни геополітичних реалій, пише Bulgarian Military.

Рішення, зумовлене бажанням Естонії зміцнити власні оборонні можливості та підтримати європейських союзників, приходить у час, коли континент прагне досягти самодостатності у виробництві засобів оборони.

Каталізатором цього кроку став оновлений поштовх до автономії, спричинений політикою президента США Дональда Трампа, яка сигналізувала про зменшення американської військової допомоги Європі та Україні порівняно з ерою президента Джо Байдена.

RDX, або Research Department Explosive, також відомий як гексоген, є білою кристалічною речовиною, яка цінується за свою стабільність, потужність та швидку детонацію. Із 600 тоннами RDX, завод Естонії зможе виробляти від 60 000 до 100 000 снарядів щорічно, або приблизно 1 мільйон мінометних снарядів калібру 81 мм.

В Україні, наприклад, артилерійські підрозділи випускають за оцінками від 60 000 до 200 000 снарядів калібру 155 мм на місяць для протидії російському наступу, що підкреслює невгамовний попит на боєприпаси. Виробництво Естонії, хоча й недостатнє для задоволення потреб України самостійно, є значущим кроком до закриття прогалини у європейських виробничих потужностях.

Завод, який повинен розпочати роботу в 2028 році, не лише постачатиме естонських виробників боєприпасів, але й забезпечуватиме сировиною європейських союзників, зміцнюючи оборонно-промислову базу континенту.

Для порівняння з російськими снарядами калібру 152 мм, які домінують у їхньому артилерійському арсеналі, снаряди калібру 155 мм забезпечують більшу дальність та сумісність із західними системами, що є критичним фактором оскільки Україна переходить від радянської ери до обладнання стандарту НАТО.

Геополітичний поштовх для заводу Естонії тісно пов'язаний із політикою США за президента Трампа. Під час свого першого терміну і тепер у другому, Трамп неодноразово закликав членів НАТО збільшити витрати на оборону, іноді пропонуючи рівні до 5% ВВП.

Ініціатива Естонії віддзеркалює ширшу тенденцію: менші члени НАТО, особливо в Прибалтиці, діють рішуче, в той час як більші держави, як Німеччина та Франція, стикаються з бюрократичними затримками. Литва, наприклад, співпрацює з Rheinmetall та Україною для будівництва заводу RDX, будівництво якого має розпочатися в 2025 році, тоді як Польща розширила власне виробництво боєприпасів для підтримки як своїх сил, так і України.

Завод у Пярну також має значні регіональні наслідки. Розташований лише в 120 милях від російського кордону, Пярну є мальовничим курортним містом, відомим своїми пляжами та спа, а не промисловою міццю. Рішення перетворити його на центр виробництва вибухових речовин сигналізує про готовність Естонії ризикувати перед лицем російських загроз.

Економічно завод обіцяє переформувати Пярну і навіть більше. Коштуючи за оцінками 120-130 мільйонів євро, проект, як очікується, створить сотні робочих місць та залучить інвестиції від європейських оборонних фірм.

Історично проактивна позиція Естонії коріниться в її досвіді як колишньої радянської республіки. Окупована Радянським Союзом з 1940 по 1991 рік, Естонія відновила незалежність і приєдналася до НАТО в 2004 році, керована рішучістю забезпечити свій суверенітет.

Завод Естонії, хоч і скромний за масштабами, символізує поворотний момент. Він кидає виклик уявленню, що лише великі держави можуть рухати оборонні інновації, і підкреслює невідкладність самозабезпечення в епоху непевних альянсів.