Ця вулиця була "серцем" культури и мистецтва старого Києва: де вона знаходиться

У самому серці Києва, між Хрещатиком та Золотоворітською, розташувалася вулиця з промовистою назвою — Прорізна. Це унікальний культурний осередок Києва, що впродовж століть зберігає свою особливу атмосферу та історичну спадщину. Виникнувши на місці прорізаних стародавніх земляних валів у другій половині XIX століття, ця невелика вулиця стала домівкою для видатних музикантів, фотомайстрів та культурних діячів.

Тут переплітаються архітектурні стилі, музичні традиції та життєві історії, що разом створюють неповторний образ старого Києва, який і сьогодні приваблює мешканців та гостей столиці. "Телеграф" розповість про це докладніше.

Історія вулиці Прорізної

Вулиця Прорізна з’явилася на карті Києва наприкінці 1840-х років, коли місто активно розбудовувалося. Вона прорізала стародавні вали, що залишилися від оборонних споруд, і саме тому отримала таку назву – "прорізна". Спочатку вулиця мала кілька різних назв: Мартинівська, Золотохрещатицька, Васильчиковська тощо. Але з 1990 року офіційно повернулася до своєї історичної назви – Прорізна.

Музичне серце Києва

Прорізна була справжнім музичним центром міста. Тут жили та працювали видатні викладачі музичного училища, серед яких Фрідрих фон Муллерт і Євген Риб. У будинку №11 розташовувалася музично-драматична школа Лісневич-Носової, де викладав видатний композитор Микола Лисенко.

"Фотографічна" історія Прорізної

Вулиця Прорізна була також центром розвитку фотографії у Києві. Тут розташовувалася одна з найвідоміших фотомайстерень міста – майстерня Гудшона і Губчевського, які були піонерами фото мистецтва у столиці. Вони не лише створювали портрети, але й випускали поштові листівки з видами Києва, що зберегли для нас образи міста кінця XIX – початку XX століття.

Мавританський палац, лікарня Зайцева і цегляна історія

На розі Прорізної та Пушкінської колись стояв розкішний будинок у мавританському стилі, що належав купцю Іоні Зайцеву – відомому меценату, який подарував місту лікарню для малозабезпечених. У нього був навіть власний цегельний завод, а цеглини з ініціалами Зайцева й досі можна знайти у старих київських будинках.

Культурне життя і сучасність

Прорізна була осередком знань, театрів, клубів і творчих майстерень. Тут знаходилися український національний клуб "Родина", музичний інститут, театр, а також численні магазини і кафе.

Будинок №17 спершу був мануфактурним магазином, потім – театром, де виступав Лесь Курбас із своїм "Молодим театром", а згодом – кінотеатром "Комсомолець України", у якому школярі Прорізної тікали на фільми замість уроків і ласували тістечками.

Вулиця пережила багато історичних подій, зберегла архітектуру дореволюційної доби, а деякі будинки, як-от № 9, уціліли навіть після бомбардувань Другої світової війни. Особливий шарм Прорізній надають її дворики-проходи, які з’єднують різні вулиці. У 1950–60-х роках тут був літній кінотеатр просто неба, а взимку – каток, де збиралася уся місцева дітвора. Саме ці дворики досі зберігають атмосферу справжнього київського затишку.

Сьогодні Прорізна – це місце, де поєднуються історія і сучасність, де кожен камінь і фасад нагадують про багатогранне культурне життя Києва минулих століть. Вулиця залишається улюбленим місцем для прогулянок киян і гостей міста, а її історії надихають нові покоління митців і музикантів.