Чи потрібне нам «міністерство правди», чим обернеться «мирний план Трампа», і як зберегти чутливість під час війни

Середа, 30 квітня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку команда «Детектора медіа», яка продовжує працювати попри всі складнощі.

Інформаційна стійкість: медіаграмотність чи державна пропаганда?

24-25 квітня в Києві пройшов  четвертий щорічний «Kyiv StratCom Forum: Інформаційна стійкість України в умовах глобальних змін». На ньому відбулося багато цікавих дискусій,  зокрема про історичну пропаганду Росії і що може Україна їй протиставити, а також про посилення співпраці союзників у стратегічних комунікаціях. Ще одна панель була присвячена розбудові інформаційної стійкості в  загальносуспільному підході в Україні, учасницею якої була шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова. За підсумками дискусії вона виокремила декілька проблем в обговоренні інформаційної стійкості. Зокрема, головну нині проблему — очевидне прагнення з боку державних структур зробити цю інформаційну стійкість частиною системи державного управління, стратегічних комунікацій, де держава через формування та донесення стратегічного наративу впливає на суспільство задля визначених нею цілей. Тобто, суб’єкт — держава, суспільство — об’єкт, мета — забезпечення цілей держави, передусім національної безпеки та захисту суспільства від усіх видів загроз. На цьому рівні взаємодія з громадянським суспільством важлива, але скоріше як із підрядником державного замовлення, а не партнером. 

Проте інформаційна стійкість суспільства точно не дорівнює ефективному страткому, зауважує шефредакторка «ДМ». І введення державою системи впровадження медіаграмотності та критичного мислення в стратегічні комунікації буде означати практично підміну цієї системи — системою державної пропаганди. Більше  читайте в колонці Наталії Лигачової «Інформаційна стійкість суспільства: чи потрібне “міністерство правди”?». 

Чи повернеться в медіа реклама азартних ігор

З 1 квітня запрацювали нові правила, які стосуються ринку реклами азартних ігор. Набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей». Він хоч і декларує заборону реклами азартних ігор, однак насправді дозволяє її з певними обмеженнями на телебаченні, радіо, у зареєстрованих онлайн-медіа, на ОТТ-платформах тощо. І це фактично створює нові правила регуляції для повернення цього сегменту на медійний ринок.

Наталія Данькова поговорила з юристами та  представниками рекламного бізнесу, а також проаналізувала закон і розповідає, чи може повернутися реклама азартних ігор у медіа і хто, власне, має стежити за дотриманням виконання закону. Читайте детальніше за посиланням.

Є реклама чи її немає?

У продовження теми. Рекламні доходи українських медіагруп — це завжди складна й місцями драматична історія. Яку історію не візьміть — хоч роки суперечок про модернізацію телепанелі, хоч енергійний поділ ринку ОТТ-реклами між двома селлерами, хоч поспішну розробку правил реклами азартних ігор після нагадування Нацради, — все легко претендує бути прикладами для вітчизняних бізнес-шкіл. Про поточний статус по цих та інших історіях Галина Петренко поговорила з комерційним директором «1+1 media» Валерієм Вареницею. Якщо хочете дізнатися, чому довелося відмовитися від прогнозів, як на ринок вплинула заборона реклами азартних ігор, як справи в «Інтера» та що відбувається з маркетингом фармацевтичних компаній — читайте інтерв’ю за посиланням.

Як зберегти чутливість під час війни

Дискусія щодо етичності висвітлення наслідків війни, зокрема фотографій жертв російської агресії, триває. Одні закидають журналістам і фотографам, що працюють із чутливими темами, нехтування етичними нормами. Інші пишуть про страх і відразу від самої думки, що самі за аналогічних обставин можуть стати об’єктом подібної документації. Треті зауважують, що злочином є не фото та відео з місць трагічних подій, а дії ворога, що системно порушує всі звичаї ведення війни та обстрілює мирні міста.

Культурна аналітикиня Анастасія Платонова в колонці для «Детектора медіа» продовжує цю дискусію і звертає увагу на те, що всі ці думки мають право на існування, але пропонує зупинитися на аспекті відчуження жертви від її суб’єктності та гідності.

Якщо подивитися на ситуацію крізь таку оптику, багато речей стають зрозумілішими. Тоді виходить, що ми говоримо далеко не лише про етичний вимір роботи медіа, фотографів, митців і спеціалістів із документування досвідів війни. Ми виходимо в поле, де прояви нечутливості є значно ширшими.  Як же вийти з цієї зони нечутливості до чужого болю? Як повернути собі й ближньому безпечний простір?  І яким суспільством ми вийдемо з цієї війни: таким, що безжально препарує та об’єктивує чужі досвіди, чи таким, що ставиться до них із повагою та чуйністю? Читайте відповіді на ці складні запитання в колонці Анастасії Платонової.

Мирний план Трампа

25 квітня Reuters опублікувало повний текст «плану Трампа» щодо миру в Україні. У ньому пропонується: припинення вогню по лінії фронту, юридичне визнання США російського статусу Криму, де-факто визнання інших російських територіальних захоплень в Україні, заборона на членство України в НАТО, передача Запорізької АЕС в управління США, повернення Україні частини районів у Харківській області, зняття американських санкцій із Росії, повернення Україні контролю над греблею Каховської ГЕС у Херсонській області, а також над Кінбурнською косою між Чорним морем і Дніпровсько-Бузьким лиманом. Серед інших вимог ішлося про підписання угоди про корисні копалини між США та Україною, а відповідальність за гарантії безпеки для України повністю переклали на Європу — взагалі без конкретики. 

Пропаганда з ентузіазмом прийняла цей «план», адже пропозиція Трампа фактично легітимізує безкарність Путіна.  Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував реакції офіційної пропаганди  та анонімного сегменту телеграму на  мирні ініціативи президента США і пояснює, чому в разі реалізації цього плану він буде представлений як «дипломатична перемога» Росії — принаймні в російських підручниках. Читайте аналіз за посиланням.

Наразі це все.

Дякуємо, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Весь зворотний зв’язок також пишіть сюди — нам на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям і задонатите нам та іншим якісним медіа, які зараз потребують підтримки.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша команда «ДМ»