Як покращити аспірантуру в Україні, щоб не втратити талановитих молодих науковців

Аспірантура в Україні потребує значних змін, зокрема, щодо системи підготовки молодих науковців. Відповідно до постанови уряду від 19 травня 2023 року №502, за дев’ять місяців до завершення навчання аспірант має зробити передзахист дисертації. Доктор біологічних наук Ростислав Панчук у статті  "Аспірантура в Україні: як ми втрачаємо покоління молодих вчених і як можемо це змінити" для ZN.UA вказує, що аспірантам на наукові дослідження залишається чистого часу лише рік та три місяці. При цьому, зазначає автор, аспіранти мають встигнути за цей період виконати чотирирічний робочий план, повністю написати дисертацію, а також у журналах Scopus опублікувати три статті. Він звертає увагу, що аспіранти отримують під час навчання лише 8032 гривень, що становить 90% від окладу викладача.

"Не дивно, що в таких реаліях до аспірантури можуть іти або диваки, або… ухилянти, яких насамперед цікавить відстрочка від мобілізації за дуже скромну плату", - наголосив Панчук.

Він додає, що значне зростання кількості аспірантів як контрактної, так і бюджетної форми навчання в 2022 та 2023 роках є мовчазним підтвердженням цього.

За його словами, в такій ситуації не можна сподіватися на проривні наукові дослідження. 

"А потім ми дивуємося, що в нас нема кому розробляти крилаті та балістичні ракети, бо середній вік конструкторів КБ — 68 років", - пише автор.

Науковець наголошує, що у світі вже давно на заміну "наукового комунізму" ефективно функціонує project-based funding. Він додає, що останнє дійсно сприяє розвитку наки. 

Панчук пояснив як працює проєктне фінансування: якщо освітній заклад хоче мати аспіранта, то йому потрібно написати науковий грант та закласти в його бюджет одну чи дві ставки аспіранта з гідною зарплатою. Далі він вказує: якщо наукові ідеї керівника гранту належно оцінить грантова агенцією, то пізніше він може шукати собі кандидатів на ці посади з широкої когорти претендентів.

Науковець стверджує, що для успішної реалізації цієї схеми в реаліях України, потрібно суттєво збільшити бюджети наявних грантових конкурсів та забезпечити ці конкурси неперервним трирічним фінансуванням. 

"Такий підхід автоматично вирішує проблему напливу любителів халяви й суттєво підвищує конкуренцію випускників вишів за місце аспіранта, чого вже не було дуже й дуже давно", - пояснює автор.

Науковець зазначає, що одна річ, коли країна виділяє кошти на п'ять тисяч місць на аспірантуру кожного року з державного бюджету, і геть інша — виділяти гроші на умовних 600 аспірантів для 300 проєктів-переможців конкурсів Міністерства освіти та науки та Національного фонду досліджень України.

Він наголошує, що в цьому випадку для аспірантів має бути значно збільшена стипендія, щоб мотивувати молодих дослідників займатися виключно наукою, а не шукати собі додаткові підробітки. 

"Саме тому альтернативним підходом могло б бути виділення цільового аспірантського місця зі збільшеною зарплатою в лабораторії-переможці конкурсу грантових проєктів і заявок", - заявляє Панчук.

Автор статті також зазначає, що такий експеримент можна успішно реалізувати за умови радикального скорочення обсягу й вилучення недолугих загальних курсів із освітньої програми на аспірантурі. Науковець вважає, що велика кількість курсів лише забирають в аспірантів дорогоцінний час.

"А також поновлення захисту на "великих" вчених радах, які наразі функціонують лише для захисту докторських дисертацій", - додає Панчук.