На суші та на морі: який вигляд має мати оборонна співпраця Індії та Австралії

Фокус переклав статтю Кіма Херіот-Даррага і Гаурава Саїні про військову співпрацю Індії та Австралії та її перспективи.

За останні 15 років Канберра і Нью-Делі домоглися значного прогресу в оборонних відносинах. Багато в чому це стало можливим завдяки прем'єр-міністру Індії Нарендрі Моді та австралійським прем'єр-міністрам, які змінювали один одного. Їхнє керівництво допомогло підштовхнути бюрократію обох сторін до подолання давніх звичок і стереотипів, які заважали країнам оцінити всю цінність одна одної.

Однак величезні темпи прогресу призвели до того, що деякі сторони відносин стали складнішими і розвиненішими, а інші сильно від них відстають. Найімовірніше, це пов'язано з певним прагматизмом: оборонні відомства по обидва боки реалізовували ідеї, які були здійсненні й логіка яких була добре зрозуміла урядам. Співпраця в галузі безпеки в морі, що вимагає сильної військово-морської складової, була однією з них.

Тепер обом сторонам час підбити підсумки. Співпраця в галузі оборони не повинна розвиватися ізольовано. Армія Індії — це не просто аналог австралійської. Вона також є найбільшою і найвпливовішою з трьох індійських військових відомств. Канберра з більшою ймовірністю зможе реалізувати свої оборонні амбіції — навіть ті, що стосуються морської безпеки, — якщо вдасться донести їх до індійської армії. Так само індійські ВПС відіграють більшу роль у забезпеченні безпеки в морі, ніж австралійські.

Що ще важливіше, військові діють найкраще, коли їхні окремі відомства працюють спільно та інтегровано для досягнення спільного ефекту. Культура спільних операцій в австралійських Силах оборони частково пояснює, чому вони досягають високих результатів порівняно зі своїми скромними розмірами. Значимість спільних підходів до військових питань також пояснює, чому Індія проводить історичні реформи у сфері оборони, включно зі спільними командуваннями для трьох відомств.

Австралія та Індія повинні розвинути досягнутий ними прогрес і виробити збалансований, згуртований підхід до співпраці в усіх відомствах і сферах. Можна почати з чотирьох кроків, які ми визначили в нещодавньому аналізі для Австралійсько-індійського інституту.

• По-перше, варто налагодити регулярні двосторонні навчання ВПС. Обидва військово-повітряні флоти вже беруть участь у багатосторонніх навчаннях один одного, що цілком прагматично, враховуючи завантаженість обох військово-повітряних флотів. Але вони можуть зробити більше. Щоб навчання ВПС були плідними, не завжди необхідні такі затребувані засоби, як винищувачі.

Наприклад, обидві країни вкрай зацікавлені в обороні аеродромів. Це важливий потенціал для Австралії, яка вдосконалює свою спроможність діяти з розосереджених аеродромів, і для Індії, яка має бути здатна захищати об'єкти, розташовані далеко від Нью-Делі, наприклад, на Андаманських і Нікобарських островах.

Військово-повітряні сили двох країн також можуть обмінюватися досвідом інтеграції наземних і повітряних засобів на підтримку військових операцій. Це відбувається просто зараз на оспорюваних сухопутних кордонах Індії, а Австралія накопичила великий досвід у цій галузі в Афганістані та на Близькому Сході.

• По-друге, Індія могла б краще збалансувати своє оборонне представництво у Верховній комісії Індії в Канберрі, доповнивши радника з оборони — посаду, яку обіймають винятково офіцери ВМС Індії, — його заступниками з ВПС та армії. Це важливо, оскільки офіцери, незважаючи на свій міжвідомчий досвід, завжди краще бачать можливості для співпраці зі своїм відомством, ніж з іншими.

Як проміжний крок офіцери ВПС і армії Індії, які приїжджають на навчання до Австралійського військового коледжу, могли б залишатися після закінчення навчання як короткотерміново прикомандировані співробітники у Верховній комісії Індії. Вони могли б пропонувати нові ініціативи, озброївшись досвідом роботи з австралійською оборонною системою.

• По-третє, Австралія та Індія виграють від розширеного підходу до військових навчань, перейшовши від заходів, орієнтованих на конкретні відомства, до навчань у тій чи іншій сфері. Наприклад, армійські навчання Austrahind мають бути переосмислені як головні комбіновані сухопутні навчання двох країн, а не просто армійський захід. Це спонукає планувальників включити в них елементи військово-морських і військово-повітряних сил, а також, у міру необхідності, космічні та кібернетичні завдання. Зрештою навчання в сухопутній, повітряній і морській сферах можуть вилитися в регулярні навчання трьох служб.
• І по-четверте, обидві сторони повинні створити форум для узгодження спільних можливостей, які вони хотіли б бачити у всіх відомствах і галузях. Для цього може знадобитися проведення спільних штабних переговорів (на додаток до наявних переговорів між відповідними штабами армії, флоту і ВПС). Форум може бути включений як окремий компонент у регулярні переговори двох країн з оборонної політики, на яких зазвичай розглядаються політичні питання вищого рівня.

Події в Сполучених Штатах як ніколи підкреслюють, що Австралія повинна поглиблювати свої оборонні відносини в регіоні, щоб допомогти забезпечити його безпеку. Індія відіграє ключову роль у цих зусиллях. Обидві країни повинні працювати над тим, щоб перетворити розрізнену сукупність оборонних заходів на по-справжньому інтегроване оборонне партнерство.

Про авторів

Кім Херіот-Дарраг — науковий співробітник Австралійсько-індійського інституту.

Гаурав Саїні — співзасновник Ради зі стратегічних та оборонних досліджень, аналітичного центру в Нью-Делі.