Операція «Латгалія». Чому там?

Досвід потрібен для того, щоб розуміти певні процеси через уже пережитий біль. Судячи з усього, читаючи про країни Балтії, ми маємо згадувати свої пригоди на Донбасі та в Харкові (обов’язково й останнє також).

Стежте за руками. На початку 2024 року Служба державної безпеки Латвії (вона ж VDD) порушила кримінальну справу проти депутата Європарламенту Тетяни Жданок. Розслідування The Insider, Re:Baltica та Expressen через листування вказало на її багаторічну співпрацю із ФСБ РФ.

За даними ЗМІ, Жданок просувала кремлівську пропаганду про «утиски» росіян у державах Балтії, перед тим відмовлялась засудити вторгнення РФ в Україну. VDD офіційно підтвердила початок кримінального процесу 22 лютого 2024 року. Дата була обрана не для того, щоб пані Жданок зустріла в камері свою улюблену річницю: саме тоді вона втратила депутатський імунітет.

Латвія і раніше вживала заходів проти російського впливу. Зокрема, з країни був депортований російський громадянин Борис Катков — голова «Латвійсько-російської асоціації співпраці». Раджу почитати про це окремо.

Як з’ясувалося, Катков (колишній радянський військовий, от співпало ж так) із 1990-х займався активною політичною діяльністю на користь РФ. І за це спокійно отримав російське громадянство. Ба більше: очолювана ним асоціація фактично працювала в інтересах партії «Единая Россия» та російських державних структур.

До цього кадра більше повертатись не будемо. Я лише показав один приклад того, як латвійська влада реагує на спроби Москви створити мережі впливу в політиці. Тобто реакція є. Проте, на жаль, Росія це все теж ураховує й адаптується.

Кремль продовжує масовані інформаційні атаки проти Латвії. За даними аналітиків EU DisinfoLab, більшість ворожих фейків в інформаційному просторі країни згенеровані прокремлівськими джерелами. Мета одна й та ж. Підрив довіри до НАТО, Євросоюзу і західних інституцій.

Зокрема, російська пропаганда регулярно змальовує латвійську владу як «русофобську» чи навіть «неонацистську», роздмухуючи тему нібито відродження нацизму в Латвії й «утисків російськомовних». Такі наративи особливо інтенсивно поширюють у соцмережах і російськомовних медіа, націлених на місцеву російську громаду.

Латвія посилила контроль медіапростору з огляду на безпеку. Іще 2022 року був масово заборонений ретранслятор кремлівських каналів Sputnik. Також заблоковано десятки російських телеканалів. 2023 року ухвалено рішення, що з 2026-го взагалі припинять мовлення державного телебачення і радіо російською мовою.

Хоча це й викликало суперечки щодо прав російськомовних, влада наполягає: такий крок — частина стратегії з національної безпеки. Наприклад, у Латвії відкликали ліцензію й у російського буцімто опозиційного каналу «Дождь». Це сталося після скандалу в ефірі. Тож латвійська влада демонструє нульову толерантність до будь-чого, що загрожує інформаційній безпеці.

Частка російського контенту в латвійському медіаполі суттєво скоротилася, хоча пропагандистські наративи РФ продовжують просочуватися через інтернет та соцмережі. Нічого не нагадує, авжеж?

У 2023–2024 роках у Латвії було зафіксовано сплеск викриття російських агентів. Із початку 2023-го затримано вже 22 осіб за підозрою у співпраці з російськими спецслужбами. Кілька таких «розумників» уже засуджені за шпигунство.

Ще один дзвіночок пролунав у грудні 2023 року. Тоді у Латвії затримали громадянина РФ, що збирав секретні відомості про критичну інфраструктуру і військові об’єкти. Знайдені дані він передавав російській розвідці. Слідство встановило, що він здав росіянам низку об’єктів, та й загалом допомагав кремлівським спецслужбам. Устиг багато де нашкодити.

Подібні випадки — не поодинокі. Якщо рахувати з 2016 року, латвійські суди вже винесли вироки щонайменше 14 російським шпигунам. І тепер цей показник лише зростає.

Російські структури вдавалися й до прямих акцій саботажу на території Латвії. У березні 2025 року Ризький суд засудив трьох осіб, завербованих російськими кураторами, за підпал Музею окупації Латвії. Злочинці отримували гроші за підпал будівлі, що символізує боротьбу латвійців проти радянського тоталітаризму, і діяли на замовлення з РФ. І таких охочих вистачає. Кому, як не нам, зараз Латвію зрозуміти.

Раніше того ж місяця був затриманий 41-річний росіянин, який нелегально знімав військові об’єкти в Даугавпілсі (а це вже наша люба Латгалія). Його діяльність теж розцінюють як розвідку та диверсію, спрямовану проти безпеки держави. Крім того, у Ризі було виявлено схрони вибухівки і дронів поблизу аеропорту.

Всі ці випадки лише підтверджують високий рівень загрози. За оцінками контррозвідки, російські спецслужби в умовах війни проти України перейшли до більш агресивних методів і вже не цураються прямих атак на об’єкти навіть у країнах НАТО.

Росіяни поглиблюють роботу, все ще намагаючись приховати свою роль. Та ситуація вже зовсім не та, що була раніше. Є речі для загального тиску на Латвію, а є чисто місцеві розрахунки.

Приміром, Москві зручно експлуатувати російськомовну меншість громадян Латвії, щоб тиснути на всю державу в цілому. Так легше сіяти розкол. Тому Кремль роками звинувачує Ригу в утисках, як і нас колись. Особливо це загострилось після заборони латвійцями освіти російською мовою та знесення радянських пам’ятників.

2022 року латвійський парламент ухвалив поправки до закону про освіту про переведення всіх навчальних закладів на державну мову. Це викликало бурхливу риторику з боку РФ. Офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова назвала це рішення кричущою дискримінацією російськомовних дітей і заявила, що влада Латвії «ігнорує свої міжнародні зобов’язання».

Вона стверджувала, ніби позбавлення чверті школярів навчання російською неодмінно призведе до поглиблення розколу в багатонаціональному суспільстві Латвії. Цей наратив підхопили російські медіа. Всі сили тут кинуто на обурення у місцевих росіян та критики з боку міжнародних організацій.

Кремль не обмежувався заявами дипломатів. Особисто президент РФ Володимир Путін у грудні 2023 року відкрито пригрозив Латвії дестабілізацією зсередини. Він заявив, що «недружня» політика Риги щодо російської громади «щастя їм не принесе». І додав, що латвійська влада «зіштовхнеться з настільки ж свинським ставленням усередині своєї країни».

Путін натякнув, що ініційовано розробку системних заходів у відповідь на дерусифікацію Латвії. Фактично це погроза активізувати проросійські сили або спровокувати заворушення серед майже 24% населення Латвії.

Подібна риторика — пряме втручання у внутрішні справи і типова тактика Кремля з використання етнічних меншин як важеля тиску. Вразливість дійсно існує: за даними досліджень, після 2022 року відносини між латвійцями та частиною російськомовних жителів дещо охололи.

2023 року майже 37% росіян відчули, що погіршилося ставлення оточення до них. Особливо напруженою є ситуація на сході, у прикордонній Латгалії. Там приблизно 54% населення становлять нацменшини. А ще цей регіон межує з РФ та Білоруссю, і тому перебуває під прицілом російських покровителів.

Латгалія де-факто робить Латвію найслабшою ланкою серед країн Балтії, якщо оцінювати ймовірне російське вторгнення туди. І цьому є одна причина. Не так Латвія погана, як місцева проросійська громада на її теренах. І кому, як не нам, зрозуміти ту нещасну Латвію.

У Латгалії окремі місцеві політики відкрито схиляються до проросійських поглядів. Вони не ховаються. Коли треба, відкрито ретранслюють наративи Кремля. Це підірвало довіру частини громади до такої влади. Наприклад, представники НУО в Даугавпілсі заявляли, що під час кризових (може, вони про надзвичайні) подій не стали б ділитися інформацією з міською владою через брак довіри.

Відповідь від центральної влади надійшла. Латвійський сейм запроваджує, починаючи з літа цього року, вимогу обов’язкової перевірки для керівників самоврядувань щодо потенційної загрози нацбезпеці. Це своєрідний «запобіжник» проти проросійських мерів.

Латвійська влада усвідомлює ризики та наголошує, що жодних утисків там немає. Усі громадяни рівні, а політика інтеграції спрямована на зміцнення єдності суспільства. Та чи слухають її у Кремлі? Не факт, що навіть хочуть слухати.