США можуть висунути Росії жорсткий ультиматум і поставити Путіна на розтяжку

Путін хоче домовлятися з Трампом, але не про завершення війни в Україні. Якщо в США це зрозуміють, стане очевидно, що робити далі.

Держсекретар США Марко Рубіо підтвердив готовність США відмовитися від ролі посередника між Росією та Україною в разі відсутності прогресу в досягненні миру.

Принциповою помилкою американців, яка завела переговори в глухий кут, став запропонований ними сирий, непослідовний і суперечливий план, який передбачав більше поступок з боку України на користь Росії. У команді Трампа цього ще не розуміють, але саме тактика більших поступок на користь Москви завела переговорний процес у глухий кут. Якщо американці поставлять правильний діагноз, тоді ще буде шанс продовжити переговори. Якщо ж вони наполягатимуть на додаткових поступках з боку України, переговорний процес остаточно зупиниться.

Поки що Трамп не дійшов висновку про необхідність припинення переговорів. Ситуація зараз точно не така, як пише Financial Times – мовляв, Трамп шукає привід, щоб вийти з переговорів. Це не так, бо Трампу не потрібні привод для таких кроків. Він неодноразово це доводив у переговорах із Китаєм і Північною Кореєю.

Проблема – в іншому: Трамп досі сподівається на згоду Путіна припинити вогонь, а, відповідно, на шанс завершити війну. Втім, вважати, що Путін просто так на це погодиться, – це ілюзія. Він може погодитися лише заради того, щоб продовжувати переговори з Трампом. Але для цього потрібні відповідні дії з боку Вашингтону.

Як на мене, проблема на сьогодні навіть не в Трампі, а в Рубіо. Заява про те, що США можуть вийти з переговорів, радше є відображенням позиції самого Рубіо. Складається враження, що в Рубіо ступор, він втратив надію: Трамп вимагає від нього результат, а результату він здобути не може і не знає, що робити, як далі рухатися.

При цьому причина чергової кризи в переговорному процесі – саме в Росії, яка не хоче погоджуватися на мирний план, запропонований американцями. Москва висуває нові вимоги, і Рубіо не знає, що з цим робити. А в цій ситуації варто було б робити те, що Трамп обіцяв – посилити тиск на Росію. Але ні Трамп, ні Рубіо до цього не готові. Втім, якщо США не будуть тиснути на Росію, просування в переговорному процесі не буде.

Крім того, очевидно, що Путін хоче домовлятися з Трампом, але не про завершення війни. Якщо в Штатах це зрозуміють, стане очевидно, що робити далі – висунути жорсткі вимоги, навіть ультиматум росіянам: якщо вони хочуть переговорів із Трампом щодо ведення бізнесу і зняття санкцій, то перше, що мають зробити, – погодитися на припинення вогню, щонайменше почати переговори про це.

У Путіна зараз подвійний інтерес: він хоче і продовжувати війну проти України, і домовлятися з Трампом. Його потрібно поставити на розтяжку, щоб обирав – або продовжувати війну, або робити відповідні кроки назустріч і домовлятися про припинення вогню, якщо хоче розмовляти з Трампом.

Наскільки я розумію, США сьогодні важливіше припинити війну. Якщо це так, вони мають висунути жорстку вимогу Путіну. І тоді, якщо Путін не захоче припиняти війну, американцям треба виходити з переговорів з Росією взагалі.

Вихід США з переговорів матиме серйозні наслідки. Передусім у цьому випадку допомоги з боку Штатів Україні вже не буде. Але тоді потрібно хоча б добитися продажу американської зброї Україні, зокрема ракет для систем ППО, а також інших видів озброєнь і боєприпасів. Це набагато ефективніше вплине на переговорний процес, аніж будь-які заклики, а, тим більше, поступки з нашого боку на користь Росії.

Сам по собі вихід США з переговорного процесу не зупинить переговори, хіба що на декілька місяців, можливо, до кінця року призупинить їх. Відновлення переговорного процесу буде залежати від однієї простої передумови – наскільки нам вдасться зупинити наступ ворога. Якщо нам це вдасться, переговори відновляться. Інше питання – хто буде посередником: США, Туреччина, Китай чи група країн. США можуть повернутися, якщо побачать реальний шанс закінчити війну і готовність Росії домовлятися. Адже зараз у росіян досі є ілюзія, що вони можуть виграти війну.

Для України основні проблеми будуть пов’язані не виходом США з переговорів, а з тим, чи припинять вони надавати нам супутникову інформацію, розвідувальні дані, а також чи буде можливість купувати американську зброю. Для нас важливо саме це. Якщо американці вийдуть з переговорів, але ми матимемо можливість купувати у них зброю та отримувати розвідувальну інформацією, це буде не надто критично.

Натомість для Росії ризик полягає в тому, що вихід США з переговорів про завершення війни буде означати припинення переговорів між американцями та росіянами взагалі. І тут очевидні важелі впливу на Росію: якщо американці хочуть відновлення активного переговорного процесу, їм треба поставити росіян на розтяжку, щоб обирали – або війна, або переговори про завершення війни, інакше не буде подальших переговорів зі Штатами взагалі.

Інше питання – чи є у США та команди Трампа політична воля поставити Путіна на розтяжку. Тут ми все зводимо до санкцій. Як на мене, американці давно зробили висновок про те, що санкції не вплинуть на Путіна. Боюся, що певною мірою це так і є. Так, санкції можуть погіршити економічну ситуацію для Росії, якщо будуть стосуватися російської нафти, але це означатиме, що США і Росія просто повернуться до колишнього протистояння. І це не значить, що Путін одразу після введення санкцій побіжить домовлятися про мир. Це не так.

У Путіна інша логіка, він мислить не так, як нормальні люди і нормальні політики – у нього логіка війни. Тож Путін продовжить війну, а спроби домовитися з Трампом просто зникнуть. А за певний час, можливо, Китай або хтось інший скаже Путіну: "Бачиш, не виходить, не виграєш ти війну, але створюєш нам проблеми. Тож давай завершувати війну, і ми будемо посередниками". Можливо, тоді переговори відновляться, але це вже буде зовсім інша ситуація.

Тож самі по собі санкції не вирішать проблему. А от бажання та інтерес Путіна домовлятися з Трампом є рушійною силою. І Трамп може це використати.

Та поки що американській адміністрації не вистачає креативності та енергійності, тож вона діє надто прямолінійно. Там на певному етапі вирішили, що треба тиснути на Україну, бо вона є слабкою ланкою, оскільки залежна від США. Та й росіяни підказували американцям саме цей варіант. І Штати тиснули. Ми проявили максимум конструктивності, та при цьому наголосили, що Крим російським визнавати не будемо, а от про припинення вогню готові домовлятися. Тепер США бачать, що ми не підемо на поступки за всіма вимогами Москви, не підемо на мир на російських умовах. Для американців важливо знайти хоча б відносний компроміс, а Росія на це не погоджується. От американці і в ступорі.

Трамп не заморочується вигадуванням "мирних планів", не він їх створює. "Мирні плани" створюють Віткофф та Рубіо, найімовірніше, в даному випадку під російським впливом попрацював Віткофф. Але це не спрацювало. І зараз саме час зупинитися, проаналізувати помилки і зробити наступні конкретні кроки. Та поки що команді Трампа не вистачає ані енергійності, ані креативності – у неї психологічний ступор, особливо у Рубіо. Якщо у Трампа подолають це і поставлять Росію на розтяжку, то, можливо, результат, буде.

До того ж, вихід США з переговорів виглядатиме програшом Трампа. Але Трампа такі речі мало хвилюють, якщо він сам вирішить, що в переговорах немає сенсу, що вони не мають перспективи, або якщо він просто втомиться, і в нього зникне інтерес до завершення війни в Україні. Таке, на жаль, цілком можливо.

Та зараз більше втомився Рубіо, ніж Трамп. Оскільки сам Трамп не веде переговори, в нього ще лишаються ілюзії. Та якщо Трамп вирішить залишити переговорний процес, йому буде байдуже, що думатимуть інші. І на запитання журналістів він відповідатиме, що він щиро прагнув закінчити війну, а Росія та Україна не захотіли, тобто він у всьому звинуватить Зеленського і Путіна. Трамп при цьому просто переключиться на іншу тему, наприклад, на Китай, тарифну війну, торговельні переговори, Іран – на будь-що. А тема війни в Україні відійде на другий, а то й на третій план.

Допоки у Трампа залишаються сподівання, він даватиме своїй команді установку продовжувати переговори. А рішення про вихід із переговорів буде залежати виключно від позиції Трампа та його інтересу до теми.

Згадайте, під час першого президентського терміну Трамп майже домовився з Китаєм про припинення торговельної війни, але буквально за тиждень його позиція змінилася. Схожа історія була з Північною Кореєю: Трамп декілька разів зустрічався з молодим північнокорейським диктатором, проводив переговори, і тоді навіть певну напругу зняли, але результату так і не досягли. І раптом у Трампа пропав інтерес, і він припинив переговори з Ким Чен Ином.

Такий уже Трамп: йому не потрібні приводи – все залежить від його внутрішнього стану, емоцій, настрою та його власного інтересу.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", спеціально для Главреда