Майбутнє долара залежить від незалежності ФРС

Наступного тижня Федеральний резерв (FeD), тобто центральний банк США, проводитиме планове засідання. Зазвичай ця подія привертає увагу доволі обмеженого кола осіб, утім, цього разу до засідання буде прикуто без перебільшення мільйони поглядів. Адже напередодні адміністрація Білого дому і сам президент США наважилися на те, чого в Штатах не було вже багато десятиліть. Президент публічно запропонував голові Федеральної резервної системи Джерому Пауеллу (Jerome Powell) знизити відсоткову ставку.

Це прямий тиск, адже згідно з американським законодавством жоден політик чи інституція не може навіть рекомендувати, а тим більше диктувати умови щодо рішень з монетарної політики Федеральному резерву. Такі рішення зазвичай приймаються на засіданнях комітету з відкритого ринку (FOMC), до якого входять директори з 12 відділень FeD. Рішення FOMC базуються на результатах аналізу та прогнозних даних потужної аналітичної команди FeD. Тому можна вважати, що якщо політичний тиск на центральний банк США і персонально на його президента Дж. Пауелла призведе до втручання в рішення з монетарної політики або навіть до відставки президента центрального банку США, то FeD остаточно втратить довіру, і, відповідно, статус долара як світової резервної валюти буде підірваний. Тому світ так уважно стежить за розвитком подій у взаємовідносинах між адміністрацією Білого дому та Федеральним резервом. За нашою оцінкою, Трамп усе-таки не наважиться напряму вступити в конфлікт із монетарною владою США, бо це остаточно підірве позицію долара, та й фінансової системи США загалом, а отже, знизить його власний рейтинг як президента.

Утім, і його мотиви нам зрозумілі. Рішення американської адміністрації щодо підвищення тарифів і фактично проголошення торговельних воєн із рештою країн світу передусім сколихнули фінансові ринки. Індекси почали стрімко знижуватись, але інвестори, на відміну від попередніх криз, стали продавати американські державні казначейські облігації (боргові державні папери, або трежеріс) і долар почав стрімко девальвувати відносно більшості світових валют. У цій ситуації останнім непохитним Рубіконом, на який були сподівання, залишався Федеральний резерв. Уже багато десятиріч це був найбільш незалежний центральний банк світу, який відповідав за баланс між інфляцією та безробіттям у США та разом із державним казначейством Сполучених Штатів підтримував статус американського долара як світової резервної валюти. Більшою мірою це ґрунтувалося на незалежності Федерального резерву та довірі до центрального банку найбільшої економіки світу.

У випадках турбулентності у світовій економіці капітал завжди перетікав у долар, тобто інвестори купували американські державні цінні папери. Але не цього разу. Після проголошення «тарифної війни» капітал почав виходити із трежеріс. Центральні банки та приватні інвестори почали різко зменшувати частку цих паперів у власних портфелях. Для центральних банків це були міжнародні резерви, в яких доларові облігації заміщалися іншими активами. Тобто структура міжнародних резервів провідних центральних банків світу почала змінюватися не на користь долара і доларова частка стала зменшуватись. І насамперед це було пов’язано із зниженням довіри до фінансової влади США і зростанням невизначеності щодо її подальших дій.

Однак чому FeD не поспішає знижувати ставку, хоча прогноз щодо зростання найбільшої економіки світу погіршився і зміна ставки могла би підтримати економічне зростання, яке дедалі більше гальмує?

По-перше, підвищення тарифів урядом США напряму впливатиме на підвищення кінцевих цін на споживчому ринку США, бо не тільки імпортні товари, а й кінцеві товари американського виробництва мають значну імпортну складову. Тобто зростання виробничих витрат напряму вплине на збільшення ціни кінцевої продукції на всіх сегментах американського споживчого ринку.

По-друге, девальвація долара робитиме імпортні товари ще дорожчими, і зрештою вихід інвесторів із трежеріс і, відповідно, зростаюча пропозиція доларової маси додатково тиснутимуть на ціни американського споживчого ринку. Все це змушує центральний банк не поспішати із зниженням відсоткової ставки, що очікувалося з великою ймовірністю на початку року.

Днями у Вашингтоні пройшли чергові весняні збори МВФ і Світового банку. На такому поважному форумі поряд з основними важливими темами обговорень, як зміна клімату, вплив штучного інтелекту на фінансову стабільність, ризики від збільшення рівня державного боргу, фіскальна та монетарна політики в умовах посилюваної невизначеності, учасники зборів приділили значну увагу впливу тарифної кризи та інших ініціатив американської адміністрації, які негативно позначаються на світовій торгівлі, економічному зростанні та спотворюють довіру у міжнародних економічних відносинах. Зокрема, МВФ оприлюднив оновлений прогноз економічного зростання окремих країн і світової економіки в цілому. За оцінками фахівців фонду, світова економіка суттєво загальмує в тому числі і завдяки «ініціативам» адміністрації Білого дому. Порівняння квітневого прогнозу МВФ щодо збільшення реального ВВП із попереднім жовтневим прогнозом пів року тому демонструє падіння темпів зростання майже всіх основних економік світу (див. табл.).

Зростання реального ВВП (річна відсоткова зміна)

Джерело: МВФ.

Головними негативними наслідками тарифного шоку, а також інших публічних заяв американської адміністрації стають швидкий розрив торговельних ланцюгів, зростання цін, руйнування економічного та політичного порядку, який склався у світі після Другої світової війни, і, головне, падіння довіри до долараяк світової валюти та до США в цілому як надійного партнера. Це може стати або, швидше, вже стає прологом до глибокої світової економічної та фінансової кризи.

Як поточний шок впливатиме на економіку України?

По-перше, гальмуватиметься економічне зростання через проблеми у світовій торгівлі (МВФ також суттєво знизив прогноз економічного зростання для України).

По-друге, інфляція не зменшуватиметься через те, що євро та інші валюти основних торговельних партнерів України значно зміцнилися до гривні, і наш імпорт (зокрема з єврозони) буде дорожчим. А на імпорт припадає значна частка в українському споживчому кошику. Також провідні центральні банки можуть призупинити цикл зменшення відсоткових ставок у зв’язку із загрозою зростання інфляції, і тому зовнішні запозичення та обслуговування зовнішнього боргу для України можуть стати дорожчими. Тому продовження програми з МВФ і підтримка наших справжніх партнерів стають ключовими у забезпеченні фінансової стабільності.