Де був Університет Святого Володимира в Києві й хто міг там навчатися

Історія вищої освіти Києва пережила драматичний перелом на початку XIX століття. У 1817 році за правління Олександра І Києво-Могилянську академію було ліквідовано і перекваліфіковано в Духовну академію. Це призвело до того, що Київ на кілька десятиліть залишився без джерела вищої світської освіти, а студентське життя в місті на деякий час стихло.

Проте вже за кілька десятиліть місто отримало новий освітній осередок — університет Святого Володимира, який став не лише спадкоємцем академічних традицій, але й центром формування нової інтелектуальної еліти.

Відродження вищої освіти: заснування університету Святого Володимира

У першій половині XIX століття імператор Микола І заснував у Києві університет Святого Володимира, який став сьомим подібним закладом у Російській імперії. Новий університет відновив багаторічні студентські традиції Києво-Могилянської академії, ставши головним освітнім центром Південно-Західного краю. 28 липня 1834 р. в університеті Святого Володимира розпочалося навчання. Тоді він прийняв перших 62 студентів.

У XIX столітті вступ до Київського університету був доступний далеко не всім. Існували жорсткі обмеження за статтю, політичною благонадійністю, національністю та матеріальним становищем. Жінок не допускали до навчання, а соціальні та етнічні бар’єри суттєво впливали на склад студентства.

Соціальна структура студентства та гімназійна освіта

Стати студентом університету було непросто. Вступ обмежувався не лише за статтю, а й за політичною благонадійністю, національністю та матеріальним становищем. Наприклад, у першому наборі з 62 студентів лише 5 були не дворянами, а діти кухарів, лакеїв чи інших "нижчих верств" офіційно не допускалися навіть до гімназій.

Жінок у стінах університету не було зовсім. Випускниці жіночих гімназій могли максимум розраховувати на спеціальні жіночі курси. Діяв і державний антисемітизм: євреїв приймали вкрай неохоче, а етнічний склад студентства змінювався з кожним роком.

Навчання в університеті було платним, за винятком деяких спеціальностей педагогічного профілю. Випускники таких спеціальностей були зобов’язані після закінчення відпрацювати два роки в школах і училищах.

Студентське життя та дисципліна

Режим університету був суворим: обов’язкове носіння уніформи навіть у вільний час, жорсткі покарання за участь у політичних гуртках. Водночас студентам дозволялося бешкетувати, пиячити і навіть відвідувати борделі, що було частиною їхнього повсякденного життя.

Висока концентрація студентів у районі Паньківщини призвела до появи так званого "латинського кварталу" — студентського району, де молодь мешкала неподалік університету. Невеликий гуртожиток існував у червоному корпусі університету, але більшість селилася на квартирах поблизу.

Заробіток студентів: традиція репетиторства

Багато студентів, особливо з незаможних родин, підробляли репетиторством. Це була давня традиція ще з часів Києво-Могилянської академії: якщо сім’я хотіла найняти справжнього знавця, зверталася до керівництва академії з проханням порекомендувати студента для домашніх занять з дітьми. Таким чином, знання передавалися "з рук у руки", а студенти отримували не лише гроші, а й цінний досвід.

Кардинальні зміни

Революція 1917 року кардинально змінила систему освіти та студентське життя. Старий світ було зруйновано, а на його місці виникла нова система освіти і нове студентство, що відповідало вимогам радянської влади.

Університет пережив численні історичні трансформації: революції, війни, радянську епоху, здобуття Україною незалежності. У 1939 році заклад отримав ім’я Тараса Шевченка — символу української культури та національного відродження. Сьогодні КНУ імені Тараса Шевченка — один із найпрестижніших і найстаріших університетів України, знаний далеко за її межами. Університет входить до найкращих 500 вишів світу за різними міжнародними рейтингами (QS World University Rankings та інші).