Туркменські "Врата в пекло", що горять уже 40 років: як наука пояснює цю аномалію

Про це пише BBC Science Focus.

Історія газового кратера Дарваза сягає корінням 1971 року, коли геологи бурили в цьому районі свердловину для видобутку природного газу. Під час бурових робіт ґрунт під їхньою буровою установкою обвалився, оголивши каверну, заповнену газом.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Щоб запобігти викиду потенційно небезпечного метану в атмосферу, команда вирішила підпалити газ, розраховуючи, що він згорить за кілька тижнів. Всупереч їхнім очікуванням, вогонь горить досі, підживлюваний величезними запасами природного газу під землею.

Важливо Лід і полум'я. Учені зняли дивовижні кадри того, як розпечена лава сочиться зі снігу (відео)

У 2013 році канадський дослідник Джордж Куруніс здійснив сміливу експедицію в кратер. Спустившись у вогняну безодню, він зібрав зразки ґрунту, щоб вивчити екстремофільні мікроорганізми — організми, які процвітають в екстремальних умовах.

Його знахідки засвідчили наявність бактерій, здатних виживати в умовах сильної спеки і багатого на метан середовища, що дає змогу припустити можливість існування життя за подібних умов в інших куточках Всесвіту.

З наукового погляду Дарвазький газовий кратер є прикладом так званого "природного газового прориву", коли метан, що міститься в пастці, часто під тиском, виходить назовні через тріщини в земній корі та запалюється під впливом повітря і джерела запалювання. Безперервне горіння підтримується завдяки тому, що підповерхнева геологія діє як гігантська пориста губка, просочена вуглеводнями, забезпечуючи майже постійний приплив метану для поповнення вогню.

Термодинаміка також відіграє свою роль у цьому процесі: тепло від вогню нагріває навколишні породи і ґрунти, розширює підземні тріщини, даючи змогу ще більшій кількості газу просочуватися назовні, створюючи самопідтримуючийся цикл горіння, доки не закінчиться місцеве паливо або геологічні зміни не закриють джерело.

Газовий кратер Дарваза — яскравий приклад довгого горіння, але не найдавніший. У Новому Південному Уельсі, Австралія, на горі Вінген, що отримала влучну назву "Палаюча гора", горить підземний вугільний пласт, який тліє вже близько 6 000 років.

Цей стародавній вогонь, найстаріший з відомих у своєму роді, повільно просувається вугільним шаром зі швидкістю близько одного метра на рік, залишаючи за собою слід випаленої землі та випускаючи дим, який спантеличує спостерігачів протягом тисячоліть.

Ці безперервні пожежі, як випадкові, так і природні, підкреслюють постійну і часом непередбачувану природу підземного горіння. Вони слугують нагадуванням про величезні енергетичні ресурси під нашими ногами і про крихкий баланс, необхідний для безпечного управління ними.

Метан, основний газ, що послужив паливом для пожежі в Дарвазі, є потужним парниковим газом — приблизно у 28 разів ефективніше затримує тепло в атмосфері, ніж вуглекислий газ протягом 100-річного періоду. Спалюючи метан, люди пом'якшують безпосередній викид цього газу в атмосферу, хоча й замінюють його викидами вуглекислого газу. Цей незвичайний компроміс підкреслює складність розв'язання проблеми впливу запасів природного газу на навколишнє середовище.

Раніше Фокус писав про те, наскільки гаряче Сонце насправді. Сонце є досить динамічним об'єктом, але є деякі змінні, які, на погляд вчених, можуть бути досить статичними, даючи нам можливість сильніше заглибитися в пізнання нашої зірки.

Також Фокус писав про те, як Сонцю вдається "горіти" в космосі без кисню. Багатьох може поставити в глухий кут той факт, що в центрі нашої сонячної системи палає величезна вогняна куля, яка не потребує кисню.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до фахівця.