Як штурмовик став оператором БпЛА: історія Вєталя

Вєталь влітає в бліндаж, хапає автомат і, матюкаючись, стрімко вибігає. За кілька секунд ззовні доносяться постріли. Вибух. Ще через хвилину в бліндаж повертається Вєталь, несучи переможну посмішку людини, яка тільки-но збила вороже FPV-камікадзе на оптоволокні, що полювало за нашою позицією.

Бойовий досвід Вєталь набув під Купянськом, Часовим Яром і Покровськом, де ходив на штурми з гранатометом, кулеметом та іншими видами зброї. А нині керує FPV-бомбером під Соледаром.

В 2024 році під Купянськом він з радянським РПГ у руках зустрічав дві вантажівки з російським десантом. Тоді він із побратимами успішно відбив штурм. А російський дрон зняв роботу Вєталя, після чого це відео потрапило в пропагандистські телеграм-канали орків із підписом, що укропи зупинили російський штурм ультрановою лазерною зброєю, яку постачає НАТО. При цьому в одній із російських груп у «Телеграмі» згодом з’явилося фото Вєталя з підписом «Знищити». Нині ж він виходить на фронт вже не з 60-річним гранатометом, а направду із найсучаснішим, що є на передньому краї.

Напочатках, коли дронів на фронті було небагато, то Вєталь не сприймав цей вид озброєння всерйоз. Та один випадок назавжди змінив його ставлення до ударних БпЛА. Одного разу під Купянськом Вєталь мав пробігти близько 100 метрів від посадки до будівлі, де було укриття. І коли він подолав уже дві третини шляху, то почув, що на нього починає пікирувати FPV-камікадзе. Розгубившись, він не став добігати 30 метрів, які залишалися до укриття, а повернувся і побіг назад 70 метрів, які тільки-но подолав.

«Поки я біг і чув, як мене наздоганяє фпвішка, то у мене все життя перед очима пролетіло. Ніколи б не подумав, що я можу так швидко бігати. Я ледь встиг назад до посадки і стрибнув у першу канаву, яка мені трапилася. А дрон розірвався об дерево наді мною. Уламком тоді мені розсікло ногу. Медики сказали, що потрібно зашивати рану. Та я відмовився від госпіталізації і просто наліпив кілька пластирів, які стягують поріз», – згадував Вєталь.

Згодом під Часовим Яром боєць їхав на квадроциклі, а ворожий FPV-камікадзе, наздоганяючи його, розірвався метрах у десяти. Вибуховою хвилею квадроцикл тоді перевернуло. Найбільший штурм який Вєталю з хлопцями доводилося відбивати в ході оборони того міста, складався з 35 одиниць ворожої техніки і більш ніж 500 орків. «Але найбільше було саме дронів. Їх були тисячі. Коли ми захищати Часік, то з усього нашого батальйону тільки два бійця були поранені мінами та артою. А решта 450 – дронами», – підрахував боєць.

Низку високоадреналінових випробувань доля принесла Вєталю і під Купянськом. «Там з нами воював хлопець, який нічого не боявся. Коли по нам ішли прицільні прильоти, то він майже не ховався. По ньому тричі попадали ворожі FPV-камікадзе і щоразу був нерозрив. Після цього хлопець подумав, що йому буде щастити завжди і геть перестав ухилятися від прильотів. Одного разу ми переміщалися у високій траві. Почули наближення FPV-камікадзе і всі окрім нього поприсідали. Дрон поцілив йому в ноги і тепер він не може переміщатися без візочка. Доля дає людині попередження. І якщо до них не прислухатися, то це може обернутися фатально», – підсумував штурмовик.

Подібне попередження від долі Вєталь отримував і сам. В ході одного з боїв його підрозділ завалив російського офіцера, у якого в руках була сумка з документами. Після того, як його поранили, то офіцер себе замінував. Щоби дістатися до нього, треба було пробігти через кілометрове поле, яке прострілювалося.

«І я визвався пробігти це поле. Коли я добіг, то різко його перевернув і відстрибнув. Вибух від гранат, які лежали під ним, мене не зачепили. Проте через вибух мене засікли орки і почалося «кіношоу»: кулемети, скиди, гранатомети – коротше, стріляло все. І я дуже швидко побіг назад. Дивом мене тоді не поранило. Звісно, жодних документів я тоді прихопити з собою не встиг», – згадав Вєталь і дістав чергову цигарку. До речі, коли він був штурмовиком, то, незважаючи на зашкалюючий адреналін і нерви, курив удвічі менше, ніж зараз, ставши оператором дронів.

Великий досвід роботи безпосередньо в окопах допомагає бійцю зараз швидко і влучно визначати, де вороже укриття з орками, а де – просто фейкова фортифікація для відводу очей. На війні у нього загострилася інтуїція, що рятувало життя. «Одного разу сказав хлопцям, що не треба йти цією стежкою, а варто звернути на іншу. І в результаті саме ту першу дорогу накривало «Градом». Пацани навіть прозвали мене Вангою. Проте в мирному житті я такого за собою не помічав», – розказав Вєталь.

Під час чергового штурму в попередній бригаді, де служив Вєталь, він зрозумів, що командування відправило його в один кінець. Його штурмова група була вимушена захопити позицію орків без жодної підтримки БпЛА і артилерії. Це остаточно переконало його з хлопцями, що командири ставляться до них, як до розхідного матеріалу. Це і змусило його піти у СЗЧ. Проте довго перебувати в тилу він не зміг. Йому не вистачало фронтового двіжу і він повернувся в армію. Піти на фронт Вєталь хотів ще напочатку війни – 11 років тому, проте в РТЦК його тоді прямим текстом послали під три чорти. Однак згодом, провівши певні маніпуляції з документами, він таки добився, щоби його взяли на службу. На питання, чому він так сильно рвався в армію, він відповів коротко: «Мій батько воює з 2014 року».

В цивільному житті Вєталь працював трактористом механізатором і мав справу найрізноманітнішою агротехнікою. Він займався всім: від посіву – до збору врожаю. Серед іншого йому доводилося керувати і агродроном. Це і визначило його нинішній шлях в оператори БпЛА. Ще не так давно, будучи штурмовиком, він потєрпав від дронів, а тепер сам ними займається.

«Коли дивишся на противника через приціл вогнепальної зброї – оце адреналін. Це не порівняти з тим, коли наводиш на нього дрон. Зараз мені цього адреналіну теж не вистачає», – підкреслив Вєталь.

Кожен день Вєталя у прокуреному бліндажі починається з того, що він сидить над величезним ящиком з боєприпасами і майструє скиди для свого FPV-бомбера, а також удосконалює детонатори. Коли він крутить в руках черговий вузлик з дротів чи запчастину для дрона, то на його передпліччі пульсують вени крізь татуювання хреста, оплетеного стрічкою. Це символ того, що він виріс без батька – в інтернаті.

На початках у роботі Вєталя-бомбериста виникала купа проблем: його дрони не могли подолати перепони РЕБу і численні технічні негаразди. Однак через два тижні, десятки експериментів і мільярди спалених нервових клітин – їхні бомбери почали активно громити укриття противника.

Один із ранків почався з того, що Вєталь замінив масло в генераторі. Разом із тим, як генератор бадьоро запрацював, загорілися очі і у самого Вєталя – у нього народилася нова ідея. Він рвонув до смітника, відкопавши в ньому пусту пом’яту пляшку від води, залив туди відпрацьоване масло, додав бензину, пробігшись гострим поглядом по бліндажу, відшукав випадковий шмат пенопласту, який одразу накришив у пляшку.

«Офігєнна буде запальничка для тих бліндажів біля дороги, які ми вчора знайшли», – прокоментував він і одразу взявся за підготовку спеціального детонатора, що відрізняється від тих, які йому видали для фугасних і осколкових боєприпасів. За півгодини педантичної роботи Вєталь підірвався і поспішив наверх. За хвилину ззовні було чути глухий ляскіт і в прокурений туман бліндажа повернувся задоволений винахідник, що з блиском в очах вигукнув: «Працює, блять! Зараз будемо вилітати».