Місяць постійно створює свої маленькі копії: вони обертаються навколо Землі, що це

Дослідження опубліковано на сервері препринтів arXiv, пише Phys.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Місяць — основні факти

• Це єдиний природний супутник Землі і найяскравіший об'єкт на нічному небі.
• Діаметр Місяця становить приблизно 3475 км, тобто він приблизно в 4 рази менший за Землю.
• Місяць знаходиться на відстані в середньому 385 000 км від Землі, але повільно віддаляється від нашої планети зі швидкістю приблизно 3,8 см на рік.
• Гравітація на Місяці приблизно в 6 разів менша за земну.
• У Місяця немає атмосфери і магнітного поля.
• Температура на Місяці коливається від мінус 173 градуси Цельсія вночі до плюс 127 градусів Цельсія вдень.
• День і ніч на Місяці тривають приблизно 14 земних днів.
• Місяць здійснює повний оберт навколо Землі за приблизно 27 земних днів.
• Основна теорія походження Місяця свідчить, що він утворився приблизно 4,5 млрд років унаслідок удару по Землі протопланети розміром із Марс. З викинутого із Землі матеріалу сформувався Місяць.

Нове дослідження тимчасових супутників Землі

Автори дослідження дійшли висновку, що деякі тимчасові супутники Землі насправді є фрагментами Місяця, які були викинуті з його поверхні внаслідок ударів астероїдів. Вчені вважають, що ці уламки Місяця можуть ставати як квазісупутниками Землі, так і тимчасовими супутниками нашої планети.

• Квазісупутники — це астероїди, які обертаються одночасно навколо Землі та Сонця.
• Тимчасові супутники — це астероїди, які іноді підлітають близько до Землі, потрапляють у сферу Гілла нашої планети і на деякий час стають другим Місяцем. При цьому тимчасові супутники здійснюють щонайменше один оберт навколо нашої планети, поки перебувають поруч.
• Сфера Гілла — це простір навколо будь-якого космічного об'єкта, у якому він може своєю гравітацією утримувати супутники, незважаючи на гравітаційний вплив іншого об'єкта, навколо якого обертається сам. Сфера Гілла Землі — це ділянка навколоземного простору, де гравітація нашої планети сильніша за гравітацію Сонця, а тому Земля може притягувати й утримувати супутники.

Учені вважають, що астероїд Камоалева завширшки приблизно 50 метрів, який є квазісупутником Землі (і буде таким ще 1 млн років), є результатом викиду уламків із Місяця після удару астероїда, що стався 1-10 млн років тому.

Автори дослідження також дійшли висновку, що ще чотири тимчасових супутники Землі, 2006 RH120, 2020 CD3, 2024 PT5 і 2022 NX1, також колись були частиною Місяця.

Що відомо про ці тимчасові супутники Землі?

• 2006 RH120 — це астероїд шириною 2-3 метри, який востаннє був тимчасовим супутником Землі з вересня 2006 року по червень 2007 року. Найближчими роками він знову може стати супутником нашої планети.
• 2020 CD3 — це астероїд шириною до 6 метрів, який був тимчасовим супутником Землі 2020 року.
• 2024 PT5 — це астероїд завширшки приблизно 11 метрів, який у період із 29 вересня до 25 листопада 2024 року був тимчасовим супутником Землі.
• 2022 NX1 — це астероїд завширшки близько 10 метрів, який з 11 червня по 3 липня 2022 року був супутником нашої планети.

Що з'ясували вчені?

Раніше вважалося, що ці астероїди прибули з головного поясу астероїдів, який розташований між Марсом і Юпітером. Але новий аналіз відбитого ними світла показує, що ці астероїди мають велику схожість із місячним базальтом.

Моделювання вчених показує, що насправді багато навколоземних астероїдів, які іноді притягує до себе Земля, були викинуті з Місяця внаслідок ударної події. Учені вважають, що приблизно 20% усіх об'єктів, які потрапляють у сферу Гілла Землі, стають тимчасовими супутниками.

Але потрібно провести більше досліджень цих об'єктів, щоб точно визначити, які з навколоземних астероїдів були частина Місяця, а які прибули з головного поясу астероїдів. Учені дійшли висновку, що навіть зараз Місяць викидає в космос свій матеріал, який утворює навколоземні тіла.

Якщо висновки вчених вірні, то за допомогою тимчасових супутників Землі можна вивчити геологію Місяця, без необхідності доставки на Землю великої кількості гірської породи з Місяця.

Як уже писав Фокус, автори іншого дослідження припустили, що приблизно чверть викинутого матеріалу з Місяця потрапляє на Землю протягом тривалих періодів часу.