Німецька кірха і загадковий будинок, що плаче: які таємниці береже Лютеранська вулиця в Києві

Київ — місто тисячолітньої історії, де кожна вулиця може розповісти свою унікальну історію. Серед них особливе місце займає вулиця Лютеранська — один із найбільш атмосферних куточків старого міста, де зберігся дух минулих століть.

Розташована в елітному районі Липки, ця невелика вулиця стала свідком багатьох історичних подій та зберегла архітектурні шедеври різних епох. Від німецької кірхи до загадкового Будинку плакучої вдови — кожна будівля тут є живим свідченням багатонаціональної історії української столиці.

Від Графської до Лютеранської: зміна імен

Спочатку вулиця мала назву Графська. Існує кілька версій походження цієї назви: можливо, вона була пов'язана з графами Левашовим та Гур'євим, які проживали неподалік, або ж походила від місцевої топографії – Графська гора.

У XIX столітті значну увагу плануванню вулиці приділяв київський генерал-губернатор Микола Анненков. Його внесок був настільки вагомим, що вулицю навіть планували назвати його іменем.

Однак згодом вулиця отримала назву Лютеранська. Причиною стало поселення німецької лютеранської громади, яка обрала це місце для свого духовного центру – кірхи, що відігравала важливу роль у житті спільноти.

Духовний центр німецької громади

Історія лютеранської церкви в Києві почалася ще наприкінці XVIII століття на Подолі. Проте після нищівної пожежі 1811 року громаді довелося шукати нове місце для свого храму. Вибір припав на район Липки, а саме на територію сучасної Лютеранської, 22.

З часом німецька громада міста зростала, і в 1857 році було освячено нову кам'яну кірху, споруджену в готичному стилі за проєктом талановитих архітекторів Штрома та Шлейфера. Храм вирізнявся чудовою акустикою і став не лише релігійним, а й освітнім осередком.

При кірсі функціонували чоловіче реальне училище та жіноча гімназія, відомі своєю суворою дисципліною та якісною освітою. Тут виховувалися діти німецьких поселенців та інших мешканців Києва, які цінували німецьку педагогічну традицію.

Сулимівка: будинок милосердя

Особливою історичною спорудою вулиці Лютеранської є будинок №16 – благодійний комплекс, відомий як Сулимівка. Своєю назвою він завдячує першому власнику – генералу та поміщику Акіму Сулимі, нащадку славетного українського гетьмана Івана Сулими.

Після смерті Акіма Сулими будівля перейшла у власність держави з чітким призначенням – допомога нужденним. У 1859 році відбулося урочисте відкриття благодійного комплексу, на якому був присутній сам імператор Олександр II.

Сулимівка стала справжнім притулком милосердя: тут знаходили прихисток літні люди, учениці гімназій, вдови. У комплексі функціонували госпіталь, різноманітні майстерні та церква Святого Олександра Невського. Сьогодні цей історичний будинок повністю відреставрований і перебуває у приватній власності, але він і досі випромінює атмосферу благодійності минулих часів.

Будинок плакучої вдови: таємниці модерну

Ще одна визначна споруда вулиці Лютеранської – будинок №23, відомий як "Будинок плакучої вдови". Збудований у 1907 році за проєктом архітектора Едуарда Братмана у стилі модерн, він привертає увагу незвичним жіночим образом на фасаді.

Особливість скульптури полягає в тому, що під час дощу складається враження, ніби жіноче обличчя плаче – вода стікає, створюючи ефект сліз. Це надає будівлі певної містичної атмосфери та робить її однією з найромантичніших споруд Києва.

Перший власник будинку – купець Сергій Аршавський – навряд чи міг передбачити, що його оселя стане архітектурною пам'яткою. Після націоналізації 1918 року в будівлі розміщувалися різні організації, а сьогодні тут знаходяться провладні структури. Попри зміну власників та призначення, будинок зберігає пам'ять про своє минуле та залишається одним із найяскравіших прикладів київського модерну.

Лютеранська сьогодні: живий музей історії

Сьогодні вулиця Лютеранська – це справжній музей просто неба, де кожна будівля розповідає свою унікальну історію. Прогулюючись цією вулицею, можна простежити різні архітектурні стилі: від класицизму до модерну, відчути дух минулих епох та уявити життя киян різних часів.

Лютеранська вулиця відображає багатокультурну історію Києва, нагадуючи про внесок німецької громади у розвиток міста. Вона демонструє, як різні народи та конфесії мирно співіснували в столиці України, збагачуючи її культурну спадщину.

Раніше "Телеграф" розповідав про яр, у якому збиралися безхатьки. А сьогодні на цій вулиці розмістилися посольства європейських країн.