Угода підписана: ресурси, перемир'я та гра на нервах

Українська делегація підписала угоду зі США про ресурси. Повний текст поки що не опублікований, проте, анонсовані (порівняно з попередніми варіантами) зміни позитивні.

Принаймні у цьому переконують одразу кілька інформаційних ресурсів та ЛОМів. У Києві зробили висновки із проблем у комунікації на попередніх етапах та підготували "позитивне тло" до початку робочого дня.

Чи це так чи ні – покаже час. Я ж пропоную сконцентруватися на іншому політичному факторі.

Диспозиція

Дональд Трамп прагне продемонструвати новий підхід до політики та грати на контрасті з попередниками. При цьому йому необхідні швидкі результати, щоб продемонструвати свою ефективність. А також з огляду на конструкцію гасел MAGA продемонструвати першість США у зовнішній політиці.

На українському напрямі це виявлялося у такому собі "трикутнику":

1. Забезпечити швидке припинення вогню. Для США важливо це отримати до американо-китайського саміту, інакше MAGA не працює — Вашингтон змушений буде радитись та/або "просити допомоги" у Пекіна. Такий варіант поганий, враховуючи спроби Вашингтона вкотре продемонструвати своє лідерство та здатність до розв'язання криз у нестабільних регіонах. Особисто для Трампа, який говорив про "мир за 24 години", це провал, але не критичний — завжди можна знайти винного. Питання, хто буде призначений таким. І від цього залежать контури наступного циклу.

2. Змінити підходи політики США на українському напрямі та продемонструвати виборцеві політику отримання вигоди для Сполучених Штатів. Ускладнювальним чинником тут служила складна історія відносин Зеленського та Трампа. Тут Україна могла б зіграти у раціонального партнера, йдучи шляхом комунікації з виробниками зброї, із ключовими групами в оточенні Трампа. Говорити сухо, мовою цифр, прибутків, потенційної вигоди. Але не грала, воліючи залишатися значною мірою в рамках гри на емоціях. Для незгодних із цією тезою наведу один приклад. Угоду про ресурси запропонував президент Зеленський. А ось драфт такий із Києва так і не надіслали. Робочої групи з американцями за написанням такого (відразу після анонсу президентом) не створили. У Вашингтоні зробили свій варіант відповідно до того, як вони бачили "вигоду". І почався тривалий процес суперечок та узгоджень. Перший етап якого завершився вчора увечері.

3. Спробувати продемонструвати нові підходи до політики на російському напрямі. Суть проста — економіка РФ дедалі більше стає залежною від КНР. І США важливо не допустити проходу "точки неповернення" у цьому процесі. А далі, по можливості, грати на протиріччях Москви та Пекіна, таким чином створюючи Китаю додаткові складнощі у розширенні своєї зони впливу. І, паралельно з цим, також отримувати свою вигоду. Тобто демонструвати виборцю умовну "окупність" зусиль на зовнішньополітичному фоні. Москва, до речі, швидко відреагувала та запропонувала Вашингтону одразу кілька реальних проєктів. Починаючи від спільної торгівлі вуглеводнями (швидкий прибуток тут і зараз) і до питань арктичних морських шляхів (стратегічна вигода).

На цьому фоні відбувалися консультації та переговори про заморожування війни. З некомфортними для України рамками: адже є інтереси Вашингтона на російському напрямі, є поспіх, є складна історія відносин Зеленського з Трампом і є відсутність комплексної гри на раціональних інтересах. Сюди ж після сварки в Овальному Кабінеті можна додати ще один чинник — українського президента "підняли на прапори" демократи. Тобто додався внутрішньополітичний фактор, який не дозволяв Трампу у рамках своєї риторики звинувачень попередників "здати назад".

Як результат — вигідна для РФ позиція, за якої можна представити саме Україну стороною, яка не бажає швидкого припинення війни і, як наслідок, стороною, яка заважає реалізації планів Трампа. Для Кремля, у свою чергу, варіант швидкого заморожування без "картини перемоги" – тобто політичних поступок не лише з українського питання, а й у сфері відносин із ЄС та НАТО залишається неприйнятним. Адже саме згадана картина перемоги дає шанси Росії підтвердити свої геополітичні амбіції.

У цих рамках Путін намагався, не поступаючись ключовими питаннями, уявити себе "ініціатором мирного процесу". Першим заявив про "великоднє" перемир'я на один день. Після різкої реакції української сторони на "план Трампа" щодо врегулювання Кремль заявляє про нове "перемир'я" на 8-10 травня, яке підв'язане під "день перемоги". Тобто ініціативу мав Кремль.

Угода про ресурси як політичний чинник

На відміну від "одноденних перемир'я", підписаний уночі документ Трамп може подати як реальну реалізацію своїх заяв. Запропонував угоду – отримав результат. І цей результат він одержав від України.

Відповідно саме Київ забезпечив перші реальні зрушення в описаному вище "трикутнику" інтересів Білого Дому.

Таким чином, нівельовані можливі бонуси від перемир'я на день перемоги для Путіна. Адже знову дивимося на "трикутник" інтересів, навіть повне припинення вогню на три дні не є результатом для Трампа. Це не дає шансів на заморожування, не реалізує його план, не дає навіть натяку на угоди з Росією і тим більше не дає бонусів у вигляді гри російською картою на китайському напрямку.

Як наслідок Трампу найближчі тижні складно одночасно говорити про угоду з Україною як про своє досягнення та "українську вину" у зриві мирного процесу. Сумнівно, що він назве "винними" своїх переговорників. Залишається один учасник – РФ.

Різку зміну риторики щодо Путіна ми навряд чи побачимо. Але шанси на посилення тиску на Росію є і вони реальні.

Більше того, якщо у підписаному договорі про ресурси справді закріплено факт про "залік" військової допомоги як американського внеску до спільного фонду, адміністрація Трампа може цілком позитивно сприйняти ідею передачі нових пакетів озброєнь Україні для зміни ситуації на лінії фронту. Такий підхід на тлі оголошеної Трампом політики перегляду витрат і водночас стимулювання промисловості виглядає раціональним.

Підписаний договір про ресурси також відіграє роль і на "китайському напрямі". Трамп може заявити своєму виборцю, що "українська ресурсна база" за будь-яких сценаріїв розвитку подій не перейде під контроль КНР. А у комунікації з Пекіном договір грає роль якоря, який демонструє, що Україна перебуває у зоні американських інтересів.

Тимчасовий фактор, або Не варто зваблюватися

Підписання угоди про ресурси, як описано вище, надає додаткові можливості для України. Але політика – динамічний процес. Є інтереси США на російському напрямі. Є інтереси вийти на заморозку найближчим часом: вже не за 24 години, не за місяць, але принаймні за рік. І є політика Кремля, його спроби впливати. Зрештою, відносно успішний переговорний трек Дмитрієва.

Ініціатива поки що на боці України та в найближчі кілька тижнів з'являється можливість:

• активніше і з більшою ймовірністю успіху пропонувати оточенню Трампа своє бачення заморозки війни;
• вести розмову про нові пакети військової допомоги. Але для реальних результатів – зміни ситуації на лінії фронту. Або для зміни балансу сил у війні.

В ідеалі можна було б розпочинати розмову про позиціювання України, її функціонал на регіональному та глобальному рівні у післявоєнний період. Простіше кажучи, формулювати відповіді на запитання "чим Україна може бути корисною у регіоні, ЄС, у світі". Або "навіщо Україна потрібна Європі, ЄС, США" тощо. Тобто пропонувати варіанти політики на 5-10 років наперед. Пишу "в ідеалі", тому що найбільший ефект таких пропозицій можна отримати у короткому вікні можливостей — кілька місяців. Восени буде складніше.

І щодо військової допомоги. Так, підписаний договір полегшує переговори про постачання зброї зі США та розвиток військово-технічного співробітництва. Але той самий договір містить норми щодо формування фонду обома сторонами. У цьому його "пастка" – військова допомога не може бути нескінченною. За відсутності процесу наповнення фонду українською стороною (а тут маємо справу з "живими грошима") той самий Трамп отримує можливість повернутися до різкої риторики. Мовляв, США свої зобов'язання виконують, фонд наповнюється, а інший бік не поспішає. Знову повертаємося до тимчасових рамок та вікна можливостей. Це не більше ніж на рік.

Але вікно можливостей є, і його треба використати.

Оригінал