ТОП-10 ідей, як у Харкові відсвяткувати смерть путіна

«Сьогодні зранку стало відомо, що російський диктатор владімір путін помер». Правда ж приємна новина на яку ви чекаєте? Знаємо, що чекаєте. Ми й самі чекаємо вже багато років, коли зможемо написати таку новину на MyKharkov.info. Смерть путіна стане символічним актом, який відкриває нову сторінку в історії не тільки росії, а й України та Європи.

Для харків’ян, які стільки пережили через російського бункерного диктатора, це неодмінно стане моментом очищення, сміху крізь сльози й великої колективної полегкості. Харків заслуговує на право відзначити смерть одного з найбільших тиранів сучасності — з фантазією, гідністю і трішки шаленства.

MyKharkov.info пропонує не просто пофантазувати, а запланувати можливі варіанти свята на честь смерті путіна.

Свято «Пекельні гойдалки»

Встановимо у Центральному парку нову інсталяцію: гойдалка у формі пекельного казана, обкладеного “вугіллям” й підсвітимо це все червоним. Кожен охочий може принести паперову записку з побажанням до «його» нового місця перебування й кинути її до символічного вогню. Редакція MyKharkov.info вкине записку зі словами: «Бажаємо, щоб ти здох і там».

Гратимуть сатиричні пісні. Усі охочі робитимуть фото в тематичній фотозоні з написом: “Качайся, поки не набридне, володаре дна”. А для дітей поставимо окремі атракціони з менш “пекельною” символікою.

Безкоштовне пиво у пабах

Паби Харкова оголошують «Всесвітній День Визволення від путіна». Кожен, хто на вході в заклад назве кодову фразу “Здох карлик” — отримує келих пива безкоштовно або за символічну гривню. В кожному з пабів на екранах транслюватимуть комедійні нарізки з промов диктатора, перетворені на абсурд. Бармени в майках з написами “Бункер закрито назавжди”, а на вході можна отримати наклейки з мемами або бейдж “Жив без путіна і далі житиму”.

Спалення опудал

Увечері на площі Свободи встановлюємо кілька велетенських опудал — кожне представляє різні риси путіна: страх, брехню, культ особистості. Усі охочі можуть приєднатися до процесії, яка завершується публічним спаленням цих фігур у супроводі барабанів та народної музики. І це не просто спалення — це очищення від образу, що затьмарював простір десятиліттями. Всі, хто хоче може принести власні речі, пов’язані з російською пропагандою, щоб вкинути їх у вогонь.

Артвиставка «Кінець диктатора»

Молоді художники, фотографи, скульптори з Харкова та всієї України представляють роботи, що зображають крах імперії та ідеології путінізму. Виставка може розміщуватись у просторах типу “ЄрміловЦентру” або десь скажімо у Саду Шевченка. Експонати — карикатури, інсталяції з уламків війни, колажі з російських плакатів. Окремий зал присвячений історичним паралелям з іншими диктаторами XX століття. Вхід — вільний. Відвідувачі можуть залишити свої відгуки або створити власний артоб’єкт на місці.

Парад гумору «путін здох»

Костюмована хода рухається Сумською вулицею — з “бункерними дідами”, “скрепними бабами” і карикатурними «імперцями». Харків’яни перевдягнуті в ідіотичні образи російської пропаганди: величезні голови, золоті унітази, надувні ракети. Усі тримають плакати: “Кремль обнулився”, “Повернення не буде”. ”, “Zаснули навіки”. На платформах — інсталяції зі зруйнованими кремлівськими вежами та бункером, що провалюється під землю. Ходу супроводжують вуличні музиканти й актори, які жартують у мегафони. Завершення — стендап-шоу, сміх на весь Харків, сцена просто неба.

Салют із бункера

У самому центрі Харкова на фасаді скажімо Харківської ОДА проєктується образ бункера — темного, бетонного, холодного. Повільно він починає тріскатися, сипатися, ламатися. З тріщин виривається світло — кольорові промені, які під музичний супровід переходять у феєрверки. Глядачі бачать, як з темряви народжується світло. Звукова доріжка — мікс постапокаліптичного шуму й українських пісень про свободу. Діти пускають мильні бульбашки, дорослі обіймаються. Це салют не лише в небо, а й у майбутнє — яскраве, вільне, наше.

Танці на Луб’янці

А якщо на площі Свободи провести грандіозний флешмоб? Наприклад,  сотні людей у футболках “Без нього дихається краще” танцюють синхронний танець під драйвовий ремікс на “Владимирский централ”. Музика ритмічна, жартівлива, а рухи — прості й запальні, аби кожен міг долучитися. Всі, хто цього так довго чекав танцюють, як ніколи раніше. Танок транслюється в соцмережах, під хештегом #ХарківТанцюєСвободу.

Мемофестиваль

У Харкові проходить фестиваль візуального гумору та мемів — іронічний, проте зі смаком. У бібліотеках, музеях і кав’ярнях міста розгортаються експозиції сучасних українських карикатуристів, ілюстраторів і блогерів. На великих екранах демонструються найвлучніші сатиричні відео, створені за роки війни — короткі ролики, які стали частиною культурного опору. Відбуваються зустрічі з авторами коміксів, лекції про роль сміху в подоланні страху, майстер-класи зі створення візуального протесту. У парках — зони для створення власних малюнків і плакатів, де люди залишають свої послання. Увечері місто перетворюється на галерею просто неба: світлові проєкції з найкращими роботами оживають на фасадах будинків. Це не просто гумор — це спосіб осмислення болю, висміювання зла й утвердження власної гідності. Мем стає зброєю, а мистецтво — засобом очищення.

Кава свободи

Усі харківські кав’ярні долучаються до акції “Дихаємо вільно”. Кожен, хто приходить у вишиванці або з прапором, отримує “Допіо перемоги” — подвійне еспресо з пінкою у формі серця або тризуба. На пінці баристи малюють написи: “Z = Zero”, “Bye-bye, bunker”. На столах — малюнки дітей із написами “Дякую, ЗСУ” і “Хочу жити в мирі”. За кожну продану каву частина коштів іде на підтримку ветеранів. Кава перетворюється на жест солідарності. Маленька чашка — велика справа.

Виставка «Залишки імперії»

На площі Конституції відкривається музей просто неба. У вітринах — уламки «русского міра»: бюсти леніна з розбитими носами, портрети диктаторів, рештки пропагандистських брошур. Кожен експонат — із жартівливою табличкою: “Артефакт страху, не торкатися”, “Використовувалось для зомбування”.

Центральний експонат — трон із ланцюгом, порожній. Поруч — дзеркало з написом: “Подивись, хто переміг”. Виставка працює цілодобово, під підсвіткою. Це нагадування про те, що історія — не музей, але ми маємо право поставити її за скло.