Тур вихідного дня. Чому варто відвідати давньоруське городище на Київщині

Чудовим місцем для «перезавантаження» та короткочасного відпочинку є Городище Половецьке на Київщині. Це давньоруське городище, розташоване на лівому березі річки Рось, недалеко від села Половецьке в Богуславській громаді Обухівського району, всього в 10 км від Богуслава і в 130 км від Києва. Про це повідомляє «Главком».

Укріплене поселення існувало з IX по XII століття і було частиною оборонної лінії, побудованої для захисту кордонів Київської Русі від печенігів та інших кочових племен​.

Городище розташоване на великому круглому пагорбі, з якого відкриваються неймовірні краєвиди на річку Рось та навколишні території. Воно було частиною Пороської оборонної лінії, що включала укріплені фортеці та високі Змієві вали, здатні уповільнити та зупинити напади кінних кочівників. До складу цієї системи укріплень входили міста Богуславль (нині Богуслав), Корсунь, Юр’їв (нині Біла Церква) та Володарів (нині Володарка)​.

У 1032 році Ярослав Мудрий для захисту нових кордонів Київської Русі від печенігів вздовж річки Рось збудував Пороську оборонну лінію. Вона містила укріплені городища-фортеці і високи Змієві вали, що здатні були уповільнити і зупинити стрімки раптові напади кінних печенігів. Серед таких «пороських» фортець були засновані міста Богуславль (Богуслав), Корсунь, Юр’їв (Біла Церква), Володарів (Володарка). Можливо, Половецьке Городище було частиною пороських укріплень.

Система оборони вдосконалилась тим, що князь використовував для захисту кордонів Київської Русі кочові племена. Вони називались Чорні клобуки, бо носили чорні шапки. До складу Чорних клобуків входили торки, берендеї, що за згоди князя осіли на берегах Росі у новозбудованих городищах пороської оборони, серед яких Торчеськ (столиця торків) та Ростовець (столиця берендеїв). У 1036 році основні сили печенігів були розбиті Ярославом Мудрим. Тож кілька родів цього кочового племені також приєднались до Чорних клобуків, які за роки стали важливою частиною війська Київської Русі. 

Згодом у XI столітті на ці землі зі сходу прийшов новий потужний ворог – половці. Після кількох поразок і перемог, руські князі стали використовувати половців у міжусобних війнах. У союзі з кочовиками нищили землі князів-суперників, а також спільно ходили у військові походи на Польщу і Угорщину. У 1090-х роках для зміцнення союзу з половцями, руські князі почали одружуватись на ханських доньках. Від цих шлюбів народилось багато руських князів.

Деякі половецькі роди оселялись на кордонах Київської Русі і поступово асимілювались з місцевим населенням. В Україні є багато географічних назв, що пов’язані з половцями (цей народ називали ще кумани або кипчаки). Наприклад, у Київський області є села Великополовецьке і Малополовецьке. Назва міста Умань, за переказами пішла від слова «кумин» – половець.

Можливо, в цій місцевості колись оселились половці. Звідси й виникла назва хутора Половецького на Богуславщині. Цікаво, що у Богуславі та навколишніх селах часто зустрічається прізвище – Половець.

На вершині пагорба, де розташовувалося городище, встановлено кам'яний знак, що вказує на історичну цінність цього місця. Раніше там була табличка про пам'ятку, але вона, на жаль, зникла.

Городище Половецьке у свій час було добре укріплене. Висота пагорбу близько 20 м, а площа – 0,5 га. З одного боку давнє городище захищала річка Рось.

З інших боків пагорб оточує глибокий ров і високий вал. Напевне, рів наповнювався водою з Росі. Колись річка була широка і повноводна.

Городище має дуже вдале стратегічне розташування. Рось, протилежний берег і територія навсібіч звідси далеко проглядається.

 У підніжжя укріпленого городища існувало поселення, у якому жили ремісники, селяни. Коли вороги нападали, простий люд ховався у фортецю і разом з воїнами чинив спротив кочовим племенам. 

На місці поселення науковцями було знайдене гончарне коло, різні предмети побуту. Частину знахідок з хутора Половецького можна побачити у Музеї історії Богуславщини.

У 1240 році татаро-монгольска навала спустошила все на своєму шляху. Війська хана Батия зруйнували багато поселень Київської Русі, у тому числі і це Городище. Через сотню років сюди, на береги Росі, знову повернулись люди. Тепер у підніжжя городища, де у IX-XII століттях було поселення, розкидані занедбані будівлі старої ферми.

Городище Половецьке – унікальне місце, яке поєднує в собі історичну та культурну цінність. Воно не тільки слугує нагадуванням про давні оборонні споруди Київської Русі, але й приваблює туристів своїми мальовничими краєвидами та можливістю зануритись у давню історію Київщини. 

Знаходиться Городище Половецьке поруч із старою фермою на околицях Хутора Половецького на Богуславщині. Знайти просто. До ферми веде вимощена бруківкою, місцями ґрунтова, але проїзна дорога. Городище гарно видно на мапі як круглий пагорб біля Росі. 

З Києва до села Половецьке, Богуславського району приблизно 128 км. Поїздка на автомобілі займе близько двох годин. 

Маршрут на мапі: