Василь Зінкевич відзначає ювілей: цікаві факти про легенду української естради

Сьогодні, 1 травня, Народний артист, Герой України, фронтмен ВІА «Смерічка» й «Світязь» Василь Зінкевич відзначає день народження. Естрадному співаку виповнилося 80 років. «Главком» розповідає про життя Василя Зінкевича та його творчий шлях.

Біографія Василя Зінкевича

Василь Зінкевич народився в селі Васьківці Хмельницької області. Його мати, Ганна Прокопівна, працювала в колгоспі, але завжди знаходила час для улюбленої справи – вишивання, у якій досягла великої майстерності. Вона також вміла створювати квіти з підручних матеріалів, і саме ця творча атмосфера згодом вплинула на вибір першої професії Василя.

Батько, Іван Харитонович, був ветеринаром і мав гарний голос. Він керував церковним хором і, за словами матері, передав синові любов до мистецтва та здібності. Ще в дитинстві Василь зробив удома імпровізовану сцену, на якій танцював, а згодом, уже в шкільні роки, активно брав участь у художній самодіяльності.

Після школи Зінкевич навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка на спеціальності «художня обробка металу». Навчання довелося перервати: у 1966 році Зінкевича призвали до армії.

Повернувшись зі служби в армії, Зінкевич приїхав до Вижниці, щоб завершити навчання в художньому училищі прикладного мистецтва. Саме тут він очолив народний ансамбль танцю «Смеречина» як художній керівник. Окрім постановок танців, він самостійно створював сценічні костюми для всього колективу.

Творчі роботи Зінкевича отримали широке визнання: деякі з хореографічних композицій увійшли до Золотого фонду українського мистецтва, а розроблені костюми демонструвалися на виставках у Парижі. Однією з найвідоміших його постановок стала «Буковинська мозаїка».

Ще в студентські роки Василь Зінкевич проявляв себе як новатор у сфері моди — він поєднував народні елементи з сучасними силуетами, створюючи унікальні сценічні костюми. За його ескізами шили вбрання для творчих колективів, що вирізнялися своєю стилістичною оригінальністю.

Ансамбль «Смерічка»

У 1966 році молодий композитор Левко Дутковський, прагнучи зруйнувати шаблони радянської естради, створив при Вижницькому районному Будинку культури музичний ансамбль нового типу. Він назвав його «Смерічка» – на честь вічнозеленої ялинки, символу Карпатської молодості та краси. Колектив мав незвичне для того часу звучання: три електрогітари (соло, ритм, бас), ударна установка та електроорган. Ансамбль почав виконувати музику в стилі біґ-біт – це був сміливий мікс народної мелодики з елементами попу, року, гуцульського й буковинського фольклору.

«Смерічка» швидко здобула популярність серед молоді. На вечори у Вижницький Будинок культури приїжджали люди з навколишніх районів та з Чернівців, щоб танцювати під рок-н-рол, твіст, шейк і блюз. Місцева влада, зокрема Вижницький райком комсомолу на чолі з Феліксом Карчевським, підтримала новий рух. Атмосфера у Будинку культури була живою – молодь почувалася вільно, сама дбала про порядок і підтримувала дух спільноти.

Василь Зінкевич став першим солістом-чоловіком у жіночому колективі ВІА «Смерічка». Через роки в одному з інтерв’ю Дутківський скаже: «Василь взагалі не мав уявлення про спів. Те, що Зінкевич зробив за своє життя у вокалі, – яскравий приклад працелюбності для самоутвердження. За це низько схиляю перед ним голову».

За рік після Зінкевича до «Смерічки» приєднується молодий співак Назарій Яремчук і розпочинається золотий час ансамблю. Тріо Зінкевича, Івасюка та Яремчука стало відомим на весь Радянський Союз після виконання «Червоної рути» у фіналі «Пісні року-1971» у Москві.

За словами Левка Дутковського, організатори концерту в останній момент несподівано скасували виступ усього ансамблю, дозволивши виступати лише солістам під супровід оркестру. Композитор переймався, що для Назарія та Василя, які ще жодного разу не співали на такій великій сцені, це буде надто хвилюючим випробуванням. Щоб підтримати їх, він звернувся до автора пісні Володимира Івасюка з проханням вийти на сцену разом із ними.

Перший український мюзикл

Того ж року, після успішного дебюту пісні, на телеекрани виходить перший український музичний фільм – телемюзикл «Червона рута», знятий режисером Романом Олексівим. Зйомки проходили в мальовничому карпатському містечку Яремче, а музику до стрічки написав Володимир Івасюк.

За сюжетом, у поїзді, що прямує в Карпати, випадково знайомляться двоє молодих людей – гуцулка Оксана та шахтар Борис. Їхня історія кохання розгортається через пісні, які герої дарують одне одному. У ролі Оксани знялася Софія Ротару, а образ Бориса втілив Василь Зінкевич.

Василь Зінкевич разом з Аллою Дутковською, дружиною Левка Дутковського, створив сценічну колекцію костюмів «Горянка» для солістів ВІА «Смерічка», у якій акцентували поєднання білого та червоного кольорів. У дизайнерському доробку Зінкевича також – костюми для Софії Ротару, Ансамблю Вірського, Київського мюзик-голу, гуртів «Смерічка» та «Світязь».

Зінкевича, Івасюка та Яремчука єднала не лише сцена, а й справжня дружба – вони разом ходили в гори. Після загибелі Івасюка Зінкевич із Яремчуком попри заборони відвідали його похорон, який став актом непокори радянській владі.

На піку популярності «Смерічка» давала до чотирьох концертів на день. Ансамбль під керівництвом Дутковського першим почав впроваджувати в Україні західну музику, що викликало невдоволення партійної номенклатури. Особливої критики зазнали після виходу телефільму «Виступає ансамбль «Смерічка», знятого естонським телебаченням у 1975 році. Після цькувань на партзборах Зінкевич покинув колектив і переїхав до Луцька.

ВІА «Світязь»

У Луцьку він став солістом ВІА «Світязь» під керівництвом Валерія Громцева. Колектив швидко здобув популярність, а Зінкевич став одним із найвідоміших українських співаків. Він захоплювався фольклором, створював сценічні костюми та знімався у фільмах-концертах, зокрема: «Мелодії голубих озер», «Червона Рута», «Музика весни». У його виконанні відомими стали пісні Івасюка («Тільки раз цвіте любов», «Світ без тебе») та інші хіти, що стали класикою української естради – «Тече вода», «Кличу тебе», «Скрипка грає», «Забудь печаль».

У 1986 році, вже маючи звання заслуженого артиста України і народного артиста України Василь Зінкевич вирішує здобути другу освіту – і навчається в Рівненському інституті культури на режисера.

Особисте життя

Про особисте життя Василя Зінкевича відомо небагато, оскільки він не ділився подробицями з журналістами. Співак має двох синів, Богдана та Василя, які також зайнялися музикою, але в різних жанрах. Василь-молодший разом із Сашком Положинським створив гурт «Тартак», а Богдан, відомий під псевдонімом Zinchek, був клавішником гурту «Основний показник».

Творчість Зінкевича отримала визнання держави – він є почесним громадянином Луцька, Герой України, лауреат Державної премії Шевченка, має зірку на «Алеї зірок» у Києві та багато інших нагород.

Зінкевич – самітник, артист, який завжди уникав уваги ЗМІ. Колеги співака в один голос підтверджують: Василь Іванович тікає від публічності десятиліттям, найближче коло виконавця – вкрай вузьке.  Проте «Главкому» вдалося поспілкуватися з Василем Зінкевичем кілька разів. Маестро завжди доброзичливо відгукувався, спілкувався, ділився переживаннями, творчими планами, проте на прохання про велике інтерв’ю, яке очікує, без перебільшення вся країна, завжди ввічливо відмовлявся. Говорив: «Ще не час».

12 квітня маестро мав з’явитися на концерті, присвяченому ювілею поета-пісняра Вадима Крищенка. Проте песимістичні прогнози відомого хітмейкера, який святкував своє 90-річчя, збулися: Зінкевич не приїхав.

В останні роки Василь Іванович нечасто тішить публіку своїми виступами на сцені. Проте у передювілейний рік артист зробив виняток: він відгукнувся на ідею свого друга, народного артиста Івана Поповича і гастролював з проєктом «Дві легенди».

Співаки попри поважний вік відпрацювали шість спільних концертів. Більшу частину виступів пройшли у Львівській опері, також був анонсований перший концерт проєкту у столиці, однак продаж квитків було припинено буквально ж відразу після його старту.

У матеріалі «Главкома» «Найзагадковіша суперзірка України – Василь Зінкевич» читайте про шлях артиста на сцену та відгуки колег про артиста.

До слова, 4 березня виповнилося 76 років від дня народження славетного буковинця, Героя України Володимира Івасюка. Доля виділила легендарному композиторові лише 30 років. За таке коротке життя він написав майже 150 пісень, а ще – камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів. Був професійним лікарем, неординарним живописцем. Грав на скрипці, фортепіано, гітарі, віолончелі.