Атака РФ не тільки на Румунію: чому вибори 4 травня матимуть значення для всієї Європи

Вже цієї неділі, 4 травня, у Румунії відбудуться повторні президентські вибори.

Повторні, адже результати першого туру голосування, що відбулося восени 2024 року, були безпрецедентним образом скасовані.

І це стало одним з аргументів віцепрезидента США Джей Ді Венса в його скандальному мюнхенському спічі з претензіями до європейської демократії.

Джорджеску не входив до фаворитів за попередніми опитуваннями.

Згодом з’ясувалося, що його кампанія була підтримана з-за кордону, зокрема через маніпуляції в соцмережах.

Конституційний суд скасував результати першого туру та весь виборчий процес.

Це рішення викликало масові протести, особливо з боку ультраправих.

Після спроби насильницького "маршу" 8 грудня та закликів до заколоту від соратника Джорджеску, Гораціу Потри, влада відмовила Джорджеску у повторній реєстрації його кандидатури.

Йому висунули звинувачення у шести кримінальних справах.

За таких обставин нинішні вибори в Румунії мають усі підстави стати рубіконом, від якого залежить майбутнє країни у Європі.

Тож не дивно, що нинішня кампанія розгортається в атмосфері високої напруги.

П’ятеро основних кандидатів – Джордже Сіміон, Крін Антонеску, Нікушор Дан, Елена Ласконі та Віктор Понта – ведуть запеклу боротьбу на тлі скандалів, гучних дебатів та соціологічних опитувань.

Виборці змушені обирати між радикальним популізмом і проєвропейським курсом, тоді як на кону – геополітична орієнтація країни та інформаційна безпека Румунії.

І навіть – подальша підтримка України.

Джордже Сіміон: фаворит на хвилі протесту.

38-річний Джордже Сіміон, лідер ультраправої партії AUR, очолив радикальний фланг виборців після відмови Центрального виборчого бюро реєструвати кандидатуру Джорджеску.

Партія Сіміона виступає за національний суверенітет і критикує ЄС.

Він активно використовує антисистемну риторику, обіцяє припинити військову допомогу Україні та наголошує на відновленні "історичних кордонів" Румунії.

Через ці заяви йому заборонено в’їзд до Молдови й України.

Його кампанія супроводжується скандалами: розслідуються порушення фінансування, маніпуляції в соцмережах і можливе використання персональних даних пенсіонерів.

Попри це, Сіміон утримує лідерство в опитуваннях (до 30%).

Водночас є ризики: AUR не має сильної організаційної структури, а частина радикального електорату підозрює Сіміона у співпраці з владою.

Більш того, хоча його шанси пройти до другого туру є доволі високими, але якщо він опиниться там із кимось з кандидатів від проєвропейських сил, то високоймовірно, що проєвропейські виборці згуртуються і відберуть у Сіміона перемогу.

Разом з тим кандидатура Сіміона є показовою для всієї політичної системи Румунії – ще пів року тому він не розглядався як фаворит в соціологічних опитуваннях та був лише представником вже класичних для Румунії сувереністських ультраправих сил, а зараз є чи не найімовірнішим учасником другого туру.

Основна причина – стагнація класичного румунського політичного істеблішменту та стрімке прагнення румунського виборця до змін.

Крін Антонеску: ставка влади.

65-річний Крін Антонеску, колишній голова Сенату і ветеран політики, повернувся як узгоджений кандидат коаліції PSD–PNL.

Його підтримала і партія угорської меншини UDMR, що забезпечило Антонеску потужний старт – понад 1,7 млн підписів під час подання кандидатури.

Антонеску виступає за євроатлантичний курс, підтримку України та внутрішню стабільність.

Він просуває помірковано ліберальні реформи, включно з цивільними партнерствами.

Попри імідж проєвропейського політика, частину електорату стримує його минуле (зокрема, підтримка імпічменту Траяна Бесеску у 2012-му).

У першому турі йому прогнозують 15–20%, однак конкуренція з Даном і Ласконі за центристський електорат може завадити виходу до фіналу.

Головна проблема Антонеску – його прив’язка до нинішньої урядової системи Румунії.

Тобто до системи, яка на рівні ЄС демонструє найнижчі показники економічного зростання та найвищу інфляцію.

На ньому висить ярлик токсичності та неспроможності впровадження дієвих реформ через діяльність партій, які його підтримують у цій президентській гонці – в першу чергу PSD та PNL.

Нікушор Дан: прозахідна альтернатива.

55-річний мер Бухареста Нікушор Дан балотується як незалежний кандидат із програмою адміністративної реформи, боротьби з корупцією та цифровізації.

Колишній математик і громадський активіст презентує себе як чесну альтернативу партійним елітам.

Дан дотримується чітко прозахідної позиції, підтримує Україну та зміцнення оборони.

Його підтримує частина партії USR, хоч офіційною кандидаткою партії є Елена Ласконі.

Суперечки щодо його радника з проросійськими контактами дещо вдарили по іміджу, однак Дан залишається популярним серед міського середнього класу.

У разі консолідації проєвропейських виборців він може випередити Антонеску й вийти до другого туру.

Крім того, його значним суперником буде Віктор Понта, з яким, скоріш за все, Дан змагатиметься за другу сходинку.

Головна проблема мера Бухареста – його невпізнаваність серед сільського населення та діаспори.

Елена Ласконі: сенсація попередніх виборів.

52-річна очільниця мерії і колишня телеведуча Елена Ласконі у 2024 році сенсаційно вийшла у другий тур, ставши символом нового політичного курсу.

Вона об’єднала проєвропейський електорат завдяки харизмі, антикорупційному іміджу та прямому стилю спілкування.

Однак на виборах 2025 року очолювана нею партія USR відкликала підтримку на користь Нікушора Дана, що спричинило гострий конфлікт.

Партія припинила фінансування, Ласконі подала до суду та продовжила кампанію фактично самостійно.

Вона виступає за прозору державу, підтримку України, цифровізацію та помірковані соціальні реформи (цивільні партнерства без легалізації шлюбів).

Її риторика щодо "виборчого перевороту" зблизила її з протестним електоратом, але водночас відштовхнула частину центристів.

Хоча її шанси на вихід до другого туру є мінімальними, вона залишається впливовою фігурою – саме її підтримка може стати ключовою у тому ж другому турі.

Віктор Понта: румунський Трамп.

52-річний Віктор Понта, колишній прем'єр і лідер соціал-демократів, після паузи в політиці повернувся з новим іміджем – як націонал-популіст.

Його риторика поєднує критику ЄС, підтримку оборони і НАТО, обережне дистанціювання від Росії та акцент на патріотизмі.

Він апелює до виборців, розчарованих у владі, але не готових підтримувати крайніх правих.

Показовими стали його образи в червоній кепці з надписом "Зробимо Румунію величною знову" та недавня зустріч з Трампом-молодшим на форумі в Софії.

Понта також вихвалявся тим, що грає у гольф і навіть програвав американському президенту Трампу, тож "американську карту" він вдало інкорпорує у свій новий імідж.

Хоча офіційно він йде як незалежний, Понта має неоднозначне минуле: зв’язки з проросійськими бізнесменами, звинувачення у фальсифікації виборів тощо.

Разом з тим сильною стороною Понти є його вплив у місцевих осередках соціал-демократів.

Його намагаються позиціонувати як "менше зло" – досвідченого політика, здатного стабілізувати ситуацію без відвертого радикалізму.

За рейтингами він тримається на рівні 18–22%, і має шанс вийти у другий тур, особливо якщо центристські кандидати значно роз’єднають електорат.

Стратегія Понти на фініші кампанії – позиціонувати себе "об’єднавчим народним кандидатом" на противагу як владі, так і ультраправим.

Він розраховує, що в другому турі зможе отримати підтримку електорату Сіміона (як більш системний та прийнятний кандидат), а також частини розчарованих виборців влади.

У цьому сенсі Понта намагається приміряти роль румунського варіанта Віктора Орбана (прем’єра Угорщини): націонал-популіст, який водночас інтегрований у європейський політикум.

* * * * *.

Динаміка кампанії – від скандалу з анульованим голосуванням до напруженої боротьби п’яти сильних кандидатів – віддзеркалює глибші процеси: змагання між прозахідною демократією та націонал-популізмом, між верховенством права та "сильною рукою", між глобалістами та сувереністами.

Зовнішні гравці – передусім Москва – вже втрутилися в цю гру, підвищивши її ставки до геополітичних.

Найбільш "невдалим" варіантом другого туру стане варіант Сіміон – Понта.

За такого сценарію румунському виборцю фактично прийдеться обирати "менше зло" між наступником вже відомого Джорджеску (Сіміон) та людиною, яка неодноразово підтримувала його ідеї (Понта).

У підсумку другого туру румуни зроблять вибір, що матиме наслідки далеко за межами Бухареста – в Україні, в Брюсселі і в усьому чорноморському регіоні.

Ставки надзвичайно високі, і нинішні виборчі перегони, поза сумнівом, увійдуть в історію Румунії як одні з найбільш драматичних та показових за останні десятиліття, навіть більш драматичні, ніж скасована кампанія 2024 року.

Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",.

Ростислав Клімов, позаштатний експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".