Наш Всесвіт може бути звичайним накопичувачем даних: фізики висунули нову теорію

Про це пише Futurism.

В епіцентрі цієї сміливої заяви перебуває Мелвін Вопсон, фізик із Портсмутського університету, чия остання робота, опублікована в журналі AIP Advances, переосмислює гравітацію як щось напрочуд знайоме: операцію з очищення цифрових даних.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Ідея Вопсона спирається на концепцію, згідно з якою Всесвіт може працювати як величезний комп'ютерний алгоритм, що вічно організовує і стискає свої дані для підтримки космічного порядку. Його аргументи засновані на тому, що він називає "другим законом інформаційної динаміки", який відображає традиційні закони термодинаміки, але зосереджений на поведінці інформації, а не тепла або енергії.

Важливо Чи справді Всесвіт нескінченний: відповідь фізиків про його розмір і форму може дуже здивувати

По суті, він припускає, що Всесвіт діє як накопичувач цифрових даних, стягуючи матерію докупи, як це робить гравітація, щоб навести порядок і звести до мінімуму хаос, подібно до того, як комп'ютер стискає файли, щоб звільнити місце.

Цей напрям думки не зовсім новий. Він рухається на хвилях ширшого наукового руху, який протягом десятиліть загравав з ідеєю симульованого всесвіту. Філософ Нік Бостром ще на початку 2000-х років висунув знамениту теорію про те, що розвинені цивілізації можуть створювати гіперреалістичні симуляції, перетворюючи саму реальність на високотехнологічну ілюзію.

Однак у роботі Вопсона гравітація, одна з найфундаментальніших сил, набуває нового цифрового забарвлення. У його дослідженні розглядається ідея про те, що кожна елементарна "комірка" простору, крихітна до неймовірності, може містити пакети інформації, схожі на пікселі у відеогрі. Кожна така комірка може жонглювати безліччю частинок, повторюючи обчислювальну систему, створену для максимальної ефективності.

Вопсон пояснює, що подібно до того, як комп'ютеру вигідніше керувати меншою кількістю точок даних, Всесвіт може "віддати перевагу" стискати матерію разом, а не дозволяти їй розлітатися в різні боки. Саме для цього, на його думку, й існує гравітація: як космічний засіб стиснення інформації, що забезпечує безперебійну й ефективну роботу симулятора.

Щоб підкріпити своє твердження, Вопсон проводить паралелі з добре знайомими нам цифровими системами, стверджуючи, що поведінка Всесвіту імітує процеси оптимізації, які використовуються в усьому — від відеоігор до програм віртуальної реальності.

У 2022 році Вопсон неоднозначно стверджував, що генетичний склад вірусу COVID-19, схоже, слідує закономірностям зменшення ентропії, і це твердження він використовував для обґрунтування свого закону інформаційної динаміки. Він навіть зайшов так далеко, що запропонував вважати саму інформацію "п'ятою формою матерії" — смілива заява, яка кидає виклик основам сучасної фізики.

Скептики, однак, залишаються не переконаними. Хоча теорія виблискує оригінальністю, її наслідки можуть перевернути всю науку, а, як свідчить прислів'я, екстраординарні твердження вимагають екстраординарних доказів.

Багато представників наукового співтовариства зазначають, що, хоч би якою витонченою була гіпотеза, довести, що ми живемо в симуляції — монументальне завдання, яке ускладнюється тим, що творці симульованої реальності, найімовірніше, приховали б усі її ознаки.

Проте теорія Вопсона зачіпає давню інтригу людини щодо істинної природи реальності. Незалежно від того, чи знайде його концепція коли-небудь місце в епіцентрі науки, вона

Раніше Фокус писав про те, чи існує звук у космосі. У деяких фантастичних фільмах звучить фраза, що ніхто не почує ваш крик у космосі. Але чи правда це?

Також Фокус писав про виявлення космічних дисків, що формують планети. Унікальними знімками небесних об'єктів поділилися вчені, виокремивши природу незвичайних форм деяких із них, що може допомогти науці визначати ймовірність появи майбутніх планет. оживляє одвічне питання із сучасним ухилом: чи може все, що ми знаємо — від яблук, що падають, до планет, що обертаються, бути не більше ніж рядками коду в космічній програмі якихось істот?