Несподіване відкриття: чому Рєпін ніколи не був російським художником

Ви дізнаєтесь:

Ілля Рєпін - один із найвідоміших митців ХІХ століття, автор таких шедеврів, як "Запорожці пишуть листа турецькому султану" та "Бурлаки на Волзі". У свідомості багатьох його ім’я часто пов'язують з "великою російською культурою".

Однак, як дізнався Главред, приналежність Рєпіна до російського мистецтва - не більше, ніж міф, який навіяла українцям Росія. Про це на каналі Як не стати овочем розповів соціолог культури Богдан-Олег Горобчук.

Якщо заглибитись у біографію художина, стає зрозуміло, що Ілля Рєпін не має багато спільного з Росією, адже народився він у Чугуєві, який тоді входив до складу Харківської губернії Російської імперії, а сьогодні є українським містом.

Більше того - він був етнічним українцем, вихідцем із козацького роду. Його рідною мовою була українська, і саме в українському середовищі сформувався його світогляд.

У своїх спогадах Рєпін часто згадував дитинство, проведене серед українських пісень, традицій і селянського побуту. Це середовище глибоко вплинуло на його творче бачення. Саме українські типажі, пейзажі та дух свободи стали основою для багатьох його картин.

Попри те що Рєпін працював у Санкт-Петербурзі та мав зв’язки з російськими художніми колами, його творчість глибоко закорінена в українському контексті. Найяскравіший приклад - це картина "Запорожці пишуть листа турецькому султану".

Також слід згадати його портрети українських діячів: Тараса Шевченка, Миколи Лисенка, Пантелеймона Куліша. Рєпін захоплювався українською культурою, підтримував її представників і активно співпрацював з діячами українського національного руху.

Хоча Рєпін певний час був інтегрований у культурну еліту Російської імперії, він з роками усе більше віддалявся від неї. Жорстокість російської державної машини вражала українця, особливо після подій 1905 року. У своїх пізніших листах він часто критикував російську політику та деспотизм.

Показово, що після революції 1917 року Рєпін остаточно переїхав до своєї вілли "Пенати" у Куоккалі і відмовився повертатися до радянської Росії, навіть попри численні запрошення. Він залишився на еміграції до кінця життя, розчарований ідеєю "русского мира".

Читайте також: