Баскетболістка Дар’я Бірюк: США - це країна баскетбольної мрії, але я сумую за Бердянськом

Історія цієї дівчини схожа на казку. У свої 18 років вона - одна з найвідоміших зірок баскетболу в США. Так, у країні, де баскетбол – частина ДНК культури, де він популярний не менше, ніж хокей у Канаді чи футбол у Бразилії.

Ім'я Дар'ї Бірюк стало відоме, ще коли вона виступала у рідному Бердянську. В одному із міжобласних шкільних турнірів дівчинка заробила в одній грі 70 очок - що є рекордом, а якщо врахувати загальнокомандний результат - 71 очко, то досягнення Дар'ї вже фантастика. Кар'єра розвивалася стрімко – запрошення до збірної України у своїй віковій категорії, переїзд до Києва, і ось тепер – США.

У 2025 році Дар'я увійшла до топ 100 найкращих баскетболісток - випускниць шкіл США. Вона другий рік поспіль бере участь у престижному показовому матчі Nike Hoop Summit (аналог молодіжного "матчу всіх зірок"), представляючи збірну світу проти збірної США.

Кореспондент Коротко про поспілкувався з Дар’єю Бірюк і дізнався про її кар’єру в Америці.

У нападі проблем немає, а над захистом працює

- Дар’є, нещодавно ви отримали запрошення на Nike Hoop Summit 2025. Для вас це друге запрошення поспіль. Що воно для вас означає?

- Я дуже вдячна за таку можливість попрацювати з найкращими гравцями і тренерами вдруге поспіль, і це дуже мотивує працювати більше і більше.

- Розкажіть, будь ласка, що це за подія, у чому сенс Nike Hoop Summit? І наскільки престижно потрапити туди?

- 12 гравчинь з усього світу, які потенційні WNBA picks у майбутньому (драфт в американському баскетболі, коли клуби змагаються за право отримати до свого складу найкращих з найкращих. - Авт.). І бути частиною цих 12 дівчат - це велика відповідальність.

- Що можете сказати про свою гру, як її оцінюєте? Що вам вдається легше, а що складніше? Що прагнете розвивати?

- Звісно, я маю багато над чим працювати, але у нападі в мене ніколи не було проблеми атакувати, в захисті, звичайно, складніше, але я працюю над цим.

Виганяли з тренувань більше за всіх, але це зробило сильнішою

- Першим вашим тренером була мама – Ірина Цекова. Складно тренуватись під її керівництвом?

- Так, мама завжди вимагала більшого від мене, тому що вона знала - я можу більше і буду кращою. І вона вимагала відповідальності від мене, адже я мала більше досвіду і розуміла її краще всіх. І отримувала я більше всіх теж, ніколи не було, щоб я була улюбленицею, виганяли мене з тренувань частіше за всіх. Це зробило мене сильнішою.

- Скільки років вам було, коли ви почали займатись баскетболом?

- З першого класу я займалась зі старшими дівчатами або з хлопцями, тому що групи мого віку ще не було.

- З початком війни ви переїхали до США. Цей переїзд був вимушений чи запланований?

- Я завжди хотіла грати в США, нам випав такий шанс, ми його використали, і недарма. Все вийшло краще, ніж я планувала.

- Як все відбувалось?

- Коли я грала останній раз за збірні U16, агент з Америки звʼязався з моєю мамою і запропонував мені поїхати навчатись до Америки і грати за хорошу школу. Я довго не думала - погодилась. Тому ми почали готувати документи і приїхали в листопаді 2024 року в США.

- Складно адаптуватись до життя у США? Нова школа, нова мова, новий менталітет…

- Мені було не дуже складно, трішки інакше, ніж в Україні, звичайно, але мені потрібен був лише час, щоб вивчити мову і зрозуміти, як вони спілкуються. Моя мета - баскетбол, і розуміння цього однакове в усьому світі, тому було не дуже складно.

- Як вам взагалі люди в Америці? Відрізняються від наших?

- Треба бути обережними з людьми, як і всюди. Але всі, хто оточують мене, гарні і добрі люди, мені пощастило з цим.

- Чим відрізняється баскетбол у США та в Україні?

- Дівчата більш агресивні і більше контакту, деякі правила відрізняються, багато пробіжок мені давали спочатку, але я до них уже звикла. Тренери просто мають інший менталітет, вони кричать менше і менше тренувань з командами. Більше все залежить від тебе - якщо ти хочеш бути кращим, тоді йди в зал і працюй.

- Ви родом з Бердянська, який зараз під окупацією. Чи відомо вам, що тепер там відбувається? І чи хотілося б одного разу там побувати?

- Бердянськ - це місто, де я б жила все своє життя, в якому є все, що потрібно, мої друзі і рідні залишились там, вони продовжують жити, але я дуже сумую за тим, що було до 2022 року. Дуже хочу повернутися!

Від хлопців багато уваги, але не відповідає їм взаємністю

- Чим займаєтесь поза спортом?

- Займаюсь легкою атлетикою, а ще мене запросив тренер з футболу побути воротарем, тому спробувала це також.

- У вас дуже красива фігура. Багато працюєте над нею?

- Дуже дякую, чесно, просто спорт все життя і гени, звичайно. Мама в мене дуже гарна, ніколи мені не давала їсти якісь чіпси і погану їжу, тому мені ніколи не хочеться цього.

- Зізнайтесь, хлопці багато вам уваги приділяють?

- Від хлопців багато уваги, але в мене є хлопець, тому я їм не відповідаю взаємністю.