Юрій Ванетик розповів, що й у США є корупція, але там її називають «чесною нечесною»

Я сказав би, що тема корупції – універсальна тема. І зараз вона важлива як для США, так і для України, тому що в нас постійно йдуть розмови про те, що корупція нікуди не зникає. Є вираз: "War profiteering ". «Заробітки на війні», само собою, можуть бути не лише неетичними, а й протизаконними. І тут з'являються досить цікаві погляди на корупцію.

По-перше, культура в нашому світі формує такі умови, за яких те, що вважається корупцією, наприклад, у США, далеко не завжди є нею в інших культурах та країнах. І корупція не завжди за своєю природою є чимось токсичним або вкрай ганебним. Так, це порушення певних процесів, звісно ж. Але те, що робить корупцію проблемною та вкрай токсичною – це люди, які не знають заходів та кордонів. Це часто ті, до кого є публічна довіра. І ось вони зловживають цією довірою до краю і виходять за межі. Це не культурне питання, а дефект людської якості.

На Заході ми теж не безгрішні. У США, як кажуть деякі аналітики, існує нечесна чесна корупція. Це може прозвучати дивно, але суть тут у тому, що ми обходимо корупцію законними методами – через порожні процедури, які за своєю суттю мотивують людей грошима, а не справедливістю чи почуттям місії, під яку вони підписуються.

Виправдання корупції якимись правилами чи лазівками не означає, що її немає. Закони не роблять людей моральними. Моральними людей робить суспільство, його норми та правила, а не те, чи попався хтось на чомусь чи ні. І в цьому, на мою думку, помилка Заходу. Вона власне в тому, що ми не завжди розуміємо, що є «корупція» по суті. Наприклад, маємо Foreign Corrupt Practices Act – закон, який забороняє американським компаніям підкуповувати іноземних чиновників. Закон цей, звичайно, був прийнятий з добрими намірами, але коли його застосовують на практиці, він вбиває конкуренцію і навіть законну, моральну діяльність західних компаній. Тому такі речі не завжди до кінця продумані.

Ми хочемо виправити щось, хочемо добра, але не завжди розуміємо, як це працює у реальному світі. Підхід США до України, я думаю, дещо примітивний. Так, звичайно, важливо проводити аудит, перевірки, важливо розуміти, що було зроблено правильно, що – ні і як це виправити. Важливо усвідомити відповідальність, а не малювати світ у чорно-білих тонах, де Захід – це все добрі та правильні, де є Rule of Law, а решта – маріонетки сірих кардиналів. Все зводити до теорій змови теж помилка.

Прозвучить зухвало, можливо, але я не вважаю, що те, що ми називаємо корупцією – це щось, що потрібно повністю викорінювати. Це те, чим потрібно вміти керувати: людьми, які не завжди врівноважені чи раціональні. Люди – це люди. Все одно вони переслідуватимуть власні інтереси протягом усього свого життя. Така людська природа. Тому коли інтерес мотивований грошима, то це – одне. А от коли на Заході інтерес може бути мотивований забобонами, то, чесно кажучи, я вже й не знаю, що тут гірше – підкуплений суддя чи суддя, який не підкуплений, але піддається расизму, своїм крайнім емоціям, злості, ненависті, необґрунтованим почуттям і, у результаті, упереджений. Не знаю, яке з беззаконь тут гірше. Свавілля, засноване на грошах, воно хоч і аморальне, але піддається оцінці. А беззаконня емоційне, засноване на злості та ненависті, я вважаю, набагато небезпечніше. Це навіть не свавілля ідеології, а свавілля людських почуттів.

На превеликий жаль, Захід від цього всього страждає, але не усвідомлює цього. Тому коли ми засуджуємо країни третього світу або інші культури, то ми повинні спочатку подивитися в дзеркало на себе.

Ні, це не критика Америки, України, Європи, Африки чи Азії. Це реальний погляд на те, що проблема корупції є багатогранною. Вона не вирішується лише законами чи заборонами. Це – фактор! Корупція вирішується порозумінням та людьми, які стоять перед відповідальністю та чітко усвідомлюють цю відповідальність. Щойно зникає відповідальність – остаточно втрачається будь-який контроль. Відповідальність має бути динамічною. Частково – перед начальством, народом, комісіями, комітетами, агенціями. А також – перед усвідомленням того, що ніхто не вічний на своїй посаді, якою б високою вона не була. І рано чи пізно тобі доведеться, як то кажуть, «спуститися на землю». Наприклад, США федеральні судді призначаються довічно. Я вважаю це повним абсурдом. Як вважаю абсурдним і те, що американський конгресмен може працювати до 90 чи 100 років, поки що не помре.

Це питання, над якими варто задуматися. І США, й іншим державам світу, оскільки немає такої країни, де корупції не було б взагалі. У таких країнах тоді взагалі не повинно бути людей.

Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції West Support, старший науковий співробітник Claremont University (Каліфорнія, США)