"Не просто розбився на F-16": відверта розмова із Юлією Месь – дружиною пілота Мунфіша

Він часто казав: "Давай про це не думати, мені завжди щастить", а вона дуже хотіла в це вірити. Навіть у найстрашнішому сні складно уявити, що за кілька годин ти отримаєш звістку, що кохання твого життя більше немає в живих, хоч ще здавалося недавно його рука тримала твою. На жаль, Юлії Месь довелось зіткнутись з такою жорстокою реальністю.

26 серпня 2024 року під час повітряного бою загинув пілот ЗСУ Олексій Месь з позивним Мунфіш. Він був за штурвалом винищувача F-16 під час масованої атаки росіян. Його дружина з болем згадує останню вечірню прогулянку з чоловіком.

У рамках проєкту "Життя після втрати"Юлія Месь поділилась із 24 Каналом своєю трагедією та болем втрати. Жінці важливо, щоб пам'ять про її чоловіка жила завжди, адже він був вартий звання Героя України не лише посмертно, але й за життя.

Від юнацького захоплення до щирого кохання

Історія кохання Юлії та Олексія розпочалась ще у школі. Вони познайомились у 2011 році в Малій академії наук під час захисту наукових робіт на секції фізики. Обоє з міста Шепетівка Хмельницької області.

Він був активним у своїй школі, а я у своїй. Ми постійно перетинались. Під час захисту наукових робіт ми були в одній секції. Олексій там був найрозумнішим. Він "валив" усіх питаннями й мене також. Пам'ятаю, тоді зайняв перше місце,
– розповіла Юлія.

У межах одного міста майбутня пара бачилась часто, але з 9 червня 2011 року офіційно розпочався відлік їхніх стосунків. Саме тоді вони пішли на перше побачення.

Їхня історія розвивалась дуже мило, по-юнацьки. Вони багато гуляли та говорили. Однак в цей час в Олексія розпочинався новий етап життя. Він готувався до вступу в університет, а Юлія переходила в 11 клас.

Юлія та Олексій на початку стосунків / Фото з сімейного архіву

"Тоді він приймав важливе рішення у своєму житті. Я знала, що його мрією було вступити в КПІ ім. Ігоря Сікорського на атомну енергетику. Враховуючи те, що Олексій був розумним, він вступив туди на бюджет. Але потім доля склалася таким чином, що він вирішив спробувати себе і вступити у Харківський національний університет Повітряних Сил", – пригадала Юлія.

Після кількох етапів відбору Олексій вступив до Харкова. Для його майбутньої дружини це стало трішки шоком, бо після тривалого часу разом на них чекала довга розлука.

Під час навчання у хлопців забирали телефони на тиждень і видавали тільки на вихідні, щоб нічого їх не відволікало. Тому, коли була змога, закохані весь час спілкувалися.

Телефон на вихідних абсолютно був присвячений розмовам з Олексієм. Я могла 2 – 3 години ходити по парку і просто розмовляти з ним. Він розповідав, що у нього сталося за тиждень, а я – що у мене,
– зауважила Юлія.

Вона після завершення школи хотіла бути ближче до коханого, але доля розпорядилась інакше. Юлія вступила до Києва. Бачилась молода пара не часто, лише під час канікул чи вихідних.

"Коли вже була студенткою, то у жовтні 2012 року я перший раз поїхала до Олексія у Харків. Друзі жартували, що я у Харкові провела більше своїх вихідних, ніж у Києві, бо постійно старалася їздити до нього", – сказала вона.

"Хто тебе змусив?": як Олексій освідчився Юлії

У травні 2016 року Олексій завершив навчання у Харкові. Юлія тоді завершувала 4 курс бакалаврату та вступала на магістратуру. В обох було багато справ.

Олексій приїхав до Юлії в Київ, вони пішли гуляти. Вона пригадала, що було помітно, який він був напружений.

"Насправді мені дуже важко робити сюрпризи, бо я завжди все вгадую, але йому якось вдалося в той день завести мене трохи в ступор. Він сказав, що хоче мені дещо розказати, але це може змінити наше життя. Я дуже себе накрутила, намагалась випитати, що сталось", – розповіла Юлія.

Молода пара на прогулянці / Фото з сімейного архіву

Вони гуляли по Маріїнському парку. Олексій шукав якесь особливе місце, а коли знайшов, то дістав обручку й освідчився їй.

Це був дуже особливий момент для обох. Здавалося, що не існувало нікого. Я сказала йому "так", а наступне, що його запитала я: "Хто тебе змусив?",
– посміхнулась жінка.

Після щасливої миті вони купили щось смачне і поїхали в гуртожиток святкувати разом із подругами Юлії.

Одруження напередодні довгої розлуки

Пара не думала робити весілля занадто швидко, планували відсвяткувати через рік. Почали жити разом та винаймати квартиру в Івано-Франківську. Але плани помінялись, бо в рамках українсько-американського співробітництва була програма навчання для пілотів на літаках Т-6. Олексія обрали проходити її, бо він найкраще склав тест з англійської.

Ми вирішили одружитись, адже він їхав на півтора року, а курс і не передбачав можливість переїзду із сім'єю. 23 жовтня 2016 року ми одружились, а 21 лютого 2017-го Олексій поїхав до США. У той день якраз був мій День народження,
– додала Юлія.

За її словами, можна перерахувати на пальцях, коли вони з чоловіком за всі роки в парі святкували щось разом. Зазвичай це було на відстані.

День одруження Олексія і Юлії / Фото з сімейного архіву

Цікаво, що під час їхніх розмов Олексій часто говорив: "Коли я тебе побачив вперше, то дещо подумав, але я тобі не скажу що саме, а лиш тоді, коли прийде час".

Після одруження Юлія запитала, що він мав тоді на думці. Він їй відповів: "Я знав, що ти станеш моєю дружиною". Так і сталось, тоді вони були такими щасливими.

Юлія пригадала, що, попри відстань та різницю в часі, вони з Олексієм постійно спілкувались. Обоє дуже любили серіал "Друзі", тому намагалися дивитися його разом. Спілкуючись по скайпу, включали одну й ту саму серію на одній і тій самій секунді й дивилась так серіал.

Дружина Олексія на півтора місяця літала до нього. Вона підкреслила, що це була фантастична подорож. Під час різдвяних канікул вони їхали 13 годин на триденну відпустку у Маямі. Це було дуже по-студентському, але у Юлії залишились неймовірні спогади, бо пара разом відкривала для себе щось нове.

Зимові свята разом / Фото з сімейного архіву

Із США Олексій повернувся 9 вересня 2019 року. Пара продовжила жити в Івано-Франківську.

Юлія вважає, що цей період їхнього життя з Олексієм був одним із найкращих, адже молода, фінансово незалежна сім'я жила у місті, від якого була у захваті.

Ми багато подорожували, їздили підкорювати малі та великі гори або просто на відпочинок. Льоша почергував вночі, прийшов вранці, ми зібрались і поїхали. Це було дуже класно,
– пригадала вона.

Вони були вільними, прагнули кудись рухатись та розвиватись, бо здавалось, що попереду у них все життя.

Спільні подорожі молодої сім'ї / Фото з сімейного архіву

У Юлії та Олексія була маленька традиція – кожні вихідні в Івано-Франківську вони відвідували якийсь новий заклад. У неділю або суботу, залежно від розпорядку служби Олексія, пара снідала або обідала не вдома.

"Ми завжди намагались підтримувати цю традицію, навіть після народження донечки", – сказала вона.

Народження донечки та переїзди в різні міста

У 2020 році Олексій отримав підвищення на посаду старшого льотчика-інспектора у командуванні Повітряних сил у Вінниці. Переїзд у нове місто дався сім'ї нелегко.

Я розуміла, що люблю цю людину і маю підтримувати його у всіх рішеннях. Він часто починав розмову, що неймовірно вдячний мені за те, що я завжди їду за ним,
– сказала Юлія.

11 вересня 2021 року у пари народилася донечка, яку назвали Улянка. Проте вже у жовтні того ж року сім'я з Вінниці переїхала до Луцька, адже там Олексію запропонували посаду командира ескадрильї у 204-й бригаді тактичної авіації.

Поповнення у сім'ї Месів / Фото з сімейного архіву

Юлія пояснила, що попередня посада її чоловіка у командуванні Повітряних сил у Вінниці передбачала дуже багато паперової роботи. В Олексія це гарно виходило, але було видно, що він там "в'яне", бо йому це не подобалось.

Він дуже рвався назад літати. Ця пропозиція у Луцьку для нього була ковтком свіжого повітря. Ми переїхали разом. Дочці було півтора місяця тоді,
– зауважила вона.

Попри щастя батьківства, Олексій був занурений у роботу, мав довгі відрядження. Юлія пригадала, що у жовтні 2021 року була міжнародна виставка авіації у Дубаї. Тоді її чоловік разом із командою від України представляв там нашу делегацію.

"Коли він повернувся звідти, то ми почали облаштовувати своє життя в Луцьку", – сказала вона.

Олексій був першим, хто посадив F-16 в Україні

Олексій говорив, що може початись війна ще осінню 2021 року. Казав, якщо це станеться, то ми навіть не уявляємо, якою вона може бути жорстокою. Юлія підкреслила, що її чоловік чітко розумів, хто такі росіяни й що вони можуть робити.

У січні 2022 року Олексія відправили на навчання у Київ, щоб він мав можливість у майбутньому очолювати керівні посади. За ним переїхали дружина та донечка.

Ми з сім'єю переїхали до Києва. Це епічна історія, бо 20 лютого ми знайшли квартиру, а 24 лютого почалася війна. Ми пожили там 4 дні. Олексій з першого дня повномасштабного вторгнення відвіз нас до батьків у Шепетівку та розпочав виконувати бойові завдання,
– сказала Юлія.

Вона зауважила, що, попри те, що Олексій був упевнений у неминучості війни, вони не встигли обговорити ні можливі ризики, ні як їм діяти далі.

Згодом Олексій став керівником першої групи льотчиків, яка навчалася керувати літаками F-16 у Данії. Окрім пілотів, там був й інший персонал, який мав забезпечувати функціонування винищувачів. Юлія наголосила, що саме ця команда, на чолі з її чоловіком, дозволила літакам приземлитися на українській землі.

Олексій керує літаком / Фото з сімейного архіву

Їхнє навчання тривало майже рік. Вони з Данії в Україну повернулися у липні 2024 року. Олексій був першим, хто посадив F-16 в Україні.

Це направду історична подія. Я неймовірно пишалася тим, що він це зробив. Судячи з того, скільки він вклав у цю справу – дійсно був достойним бути першим. Коли він був за кордоном, то ми весь час спілкувалися у соціальних мережах. Ми домовились, коли він буде в Україні, то зателефонує мені вже на мобільний,
– сказала Юлія.

Коли жінка почула дзвінок телефону і побачила, що там написано "Коханий" – була шокована. Юлія вже знала, що за кілька днів вони зустрінуться. Однак дружина розуміла, що в Олексія буде багато паперової роботи.

"Не було такого, що вони приїхали з Данії й пішли на місяць у відпустку. В той період був дуже великий тиск. Я читала коментарі у соцмережах, а там писали: "Рік вчились, а результату немає". Це мене дуже злило, бо коли ти знаєш ситуацію зсередини, то сприймаєш все по-іншому", – сказала вона.

Чоловік Юлії у формі / Фото з сімейного архіву

Після повернення з Данії Олексій з дружиною поїхали на триденний відпочинок в Україні. Вже на другий день він сказав, що втомився відпочивати, бо в нього вся голова в роботі.

Це було відчутно. Олексій сказав, що вже треба їхати працювати, бо від них вимагають результатів, а він тут відпочиває. Я б могла образитись, якби на той момент уже не була з ним одружена 8 років і не звикла до цього всього. Я сприйняла це як даність,
– пояснила жінка.

Олексій прописував нові норми та протоколи до отриманої техніки західного зразка, щоб якомога швидше розпочати роботу. Це робив саме він, адже чудово перейняв досвід, отриманий в Данії.

"Тато-свято" вже не вкладе доню спати: звістка про смерть

25 серпня 2024 року Олексій написав коханій, що має можливість увечері приїхати додому, а вранці наступного дня, якщо все буде добре, о 07:00 йому треба бути на роботі. Проте він уточнив: якщо буде якась атака – йому доведеться поїхати.

"Олексій запитав, чи йому їхати додому. Це було абсолютно дурне питання, я йому так і написала. Мабуть, він теж так думав і запитав це просто "для галочки". Він приїхав. Це була вже пів дев'ята вечора. Ми його виглядали", – розповіла Юлія.

Закохана пара удвох / Фото з сімейного архіву

Юлія побачила чоловіка з вікна. Він повільно йшов, бо дивився в телефон. Вона написала йому: "Давай швидше, поклади телефон у кишеню". Олексій піднявся додому і запитав, які у них плани на вечір. Вони вирішили поїхати прогулятись та попити каву.

Наша доня, маючи на увазі прогулянку, тепер завжди каже – "поїхали на каву",
– зауважила Юлія.

Вона згадує останній вечір, останню прогулянку з чоловіком, як найбільшу цінність.

"Ми повернулися додому, Льоша покупав Улянку. Це було дуже круто. У них були свої ритуали, свої ігри у ванній. Вона дуже любила це, бо це не мама, яка з тобою з дня у день, а тато, який у нас мав прізвисько "тато-свято". Я завжди так його називала, бо тато вдома – це означало свято", – сказала Юлія.

Молода сім'я з донечкою / Фото з сімейного архіву

Олексій вклав донечку спати, Юлія з чоловіком ще трішки про щось поговорили й лягли теж. Приблизно о 04:00 в Олексія задзвонив телефон. Він встав, сказав, що вилітають перші "Шахеди", зібрався і поїхав.

Юлія, як і завжди, провела коханого та попросила берегти себе. Вона поглядом провела його авто, поки воно не сховалося на горизонті.

"Я вже більше не заснула, бо було зрозуміло, що це масована атака – почали заходити ракети. Я почала готуватись йти в укриття: зробила каву в термос, поклала перекус дитині, приготувала речі. Перші "Шахеди" та ракети долітали вже на захід України. Ми спустилися в укриття", – сказала вона.

Першим до неї подзвонив батько Олексія, який також дотичний до війська. Запитав, чи син не виходив на зв'язок. Він намагався якось обережно підійти зі страшною звісткою про горе, адже люди, які працювали в той момент, подзвонили до нього і сказали, що один F-16 зник з радарів.

Юлія була шокована звісткою, вона хотіла, щоб це була помилка, адже чекала, що ось-ось і Олексій повернеться. На жаль, цього не сталось.

У момент, коли ти дізнаєшся про втрату, ні про що не можеш думати, ти починаєш шкодувати про це, тебе охоплює тотальне нерозуміння, як це сталось, адже ще декілька годин тому ви бачились. Думаєш, що такого бути не може,
– передала свої почуття Юлія.

У неї для себе немає якихось мотиваційних фраз. Можливо, пройшло ще занадто мало часу, адже у квітні 2025 року пройшло лише 8 місяців, як загинув Олексій. Юлія не впевнена, що з часом буде легше.

"Зараз я сама собі не маю що сказати, окрім того, що після такої трагедії починається абсолютно новий, дуже болючий та несправедливий період життя. Тепер потрібно сприймати все по-іншому та набратися великого терпіння", – підкреслила вона.

"Взяти себе в руки заради дитини"

Переживати втрату коханої людини та триматися в цій жахливій реальності Юлії допомагає дочка.

"Звісно, перших 2 тижні був стан абсолютного небажання нічого робити, але потім прийшло усвідомлення того, що найцінніше, що у нас залишилось, – донечка. Те, що мали дати їй двоє, тепер на мені", – поділилась Юлія.

Олексій з донечкою / Фото з сімейного архіву

Вона розуміє, що Улянці, окрім мами, зараз нічого не потрібно. Попри те, що Олексія могло довго не бути вдома, та він завжди намагався дзвонити до доньки. Він співав їй колискові, під які маленька засинала, грав з нею в хованки під час відеодзвінків. Це було дуже мило, адже Олексія хоч і бракувало фізично, але в житті Улянки він був завжди. Ці спогади зараз гріють душу Юлії.

І тут, коли в один момент не стало тата і ще й з мамою постійно щось не так, то усвідомлення цього змусило мене в якийсь момент прийти до того, що я маю себе взяти в руки, щоб якось функціонувати,
– сказала вона.

Юлію тримають побутові речі: вона готує їжу, заплітає волосся дитині, одягає її, гуляє з Улянкою – робить все, щоб дочка не відчувала цього болю.

"Зараз додалося ще велике бажання зробити так, щоб ніхто не смів забути про Льошу і про те, що він зробив", – підкреслила дружина Олексія.

"Не просто збив "Шахеди" і розбився сам"

Юлія зауважила, що навіть у контексті їхнього рідного з Олексієм міста, у Шепетівці, ніхто не знав, якою він був людиною та скільки всього зробив. Лише після смерті люди більше дізналися про нього.

Жінці дуже неприємно, що коли постало питання щодо присвоєння Олексію звання Героя України посмертно, то їй часто траплялись питання людей: "За що?". Мовляв, за те, що розбився на F-16, чи за те, що збив кілька "Шахедів".

Люди навіть не усвідомлюють той факт, скільки етапів Олексій пройшов у своєму житті й скільки всього зробив для того, щоб зробити цю подію (надання Україні F-16 – 24 Канал) можливою. Він завжди був обличчям України для західного світу. Сприяв розвитку української авіації в мирні часи й дуже багато зробив за час війни в міжнародному контексті,
– розповіла Юлія.

Олексій також переганяв словацькі літаки, комунікуючи це питання з представниками уряду Словаччини. Він неодноразово їздив на засідання "Рамштайн", був серед наших делегатів. Крім того, він та Андрій Джус Пільщиков літали у Вашингтон, щоб зустрітися з членами Конгресу США та переконати їх у необхідності надати Україні винищувачі F-16.

Олексій у США / Фото з сімейного архіву

"Всі прекрасно розуміють, що це було визначально. Перед американськими урядовцями стояло два льотчики, які приїхали у США, а перед цим виконували бойові завдання. Вони точно знали, що їм треба. Вони викликали довіру", – сказала дружина Олексія.

Юлії хотілось би, щоб люди знали, що її чоловік не просто збив "Шахеди" та розбився на F-16. Він проробив колосальний обсяг роботи, щоб Україна отримала ці винищувачі.

Об'єми його виконаної роботи не вкладаються в голові. Як це все могло поєднуватись в одній людині? Коли він їхав у відрядження, то не мав багато часу, щоб зібратись. Було так, що сьогодні він приїхав з оперативного аеродрому, а завтра вранці вже виїжджав, умовно, до Польщі. Повертався звідти, клав речі й наступного дня їхав виконувати бойові завдання,
– розповіла вона.

Важливо, щоб люди розуміли, як багато Олексій докладав зусиль до своєї роботи. Він не просто був офіційним обличчям в Україні, з якого "здували пилинки", – він працював на успіх України.

Дружинам, чиї чоловіки на війні

Попри складність переосмислювати минуле, Юлії вдається залучати критичне мислення і тверезу оцінку. Вони з Олексієм розуміли, які ризики становить його робота.

"Але ні йому, ні мені не вистачало сміливості зайти в наших розмовах далі ніж: "Не переживай, зі мною буде все добре; не говори дурниць; давай про це не думати, мені завжди щастить". Я мільйон разів аналізувала ці розмови й розумію, що він так говорив, щоб вберегти мене від будь-яких емоцій та питань, які могли б виникати далі", – сказала Юлія.

Юлія та Олексій Месь з донечкою Улянкою / Фото з сімейного архіву

Однак вона жаліє, що вони все ж не поговорили. Юлія радить усім дружинам, чиї чоловіки зараз на війні, зробити це. Попри біль та страх, варто проговорити те, що буде "якщо"…

Це дуже болючі речі. Це речі, які ніколи не хочеш приміряти на себе, але коли потрапляєш у цю ситуацію тотального болю і нерозуміння, що тобі робити далі, то було б дуже круто мати інструкцію від твоєї найкращої людини,
– сказала зі сльозами на очах Юлія.

На жаль, вони з чоловіком так і не дійшли до цього. Дружина Олексія вважає, що це б трішки спростило подальші моменти переживання такого безмежного болю, адже було б усвідомлення, чого хотів чоловік. Проте вона також розуміє, що до такого ніколи неможливо бути готовим.

Юлія дуже сильна жінка, вони з Олексієм створили чудесну сім'ю, яка заслуговувала на щасливе майбутнє. Проте війна, яку розпочала Росія, зруйнувала вже не одне життя. Важливо, щоб найвища ціна, яку заплатили всі наші воїни за вільну Україну, не була марною – не можна припиняти боротьбу чи забувати подвиги наших Героїв.