Президентські вибори в Румунії: хто має шанс на перемогу та як це вплине на Україну

Румунія мала обрати президента наприкінці минулого року, однак через зовнішнє втручання Росії в політичний процес результати першого туру виборів були анульовані. Відповідно, виборчий процес було перезапущено із самого початку. Це стало безпрецедентною подією в історії Румунії, адже подібна процедура відбулась вперше. У лютому 2025 року політична криза в країні набула нових обертів і чинний на той момент президент подав у відставку перед запланованим імпічментом.

4 травня румуни знову відвідають виборчі дільниці, аби нарешті обрати нового главу держави, однак варто зауважити, що політичний ландшафт за понад 4 місяці з моменту скасування результатів виборів суттєво змінився. По-перше, зник головний лідер політичної партії Келін Джорджеску, якого звинуватили у звʼязках із Росією. Також зʼявились конкуренти по електорату в Елени Ласконі, яка була другим лідером за кількістю голосів.

Тож 24 Канал поспілкувався з румунськими експертами, аби зʼясувати, якими можуть бути сценарії результатів першого туру та наскільки важливою є тема України для кандидатів у президенти.

Війна в Україні та скасування виборів: про що говорять кандидати

У виборчих кампаніях кандидатів у президенти Румунії наразі переважно домінує дві теми:

• війна в Україні,
• скасування виборів 2024 року Конституційним судом Румунії.

Незалежно від політичної орієнтації, всі 11 кандидатів зверталися до цих питань, намагаючись налагодити зв'язок із дезорієнтованим і все більш поляризованим електоратом. Також варто розуміти, що, попри те, що ми ведемо розмову про президентську кампанію, більшість її тем стосується внутрішньої та економічної політики.

Також важливо зауважити, що пул популістських та екстремістських сил становить приблизно 35%. Сьогодні важко оцінити, чи зріс цей відсоток з огляду на те, що вибори в листопаді 2024 року були скасовані, після того як майже невідомий тоді більшості румунів Джорджеску виграв перший тур виборів, скориставшись фінансовими махінаціями під час кампанії та підтримкою Росії.

Ультраправий румунський політик-популіст Келін Джорджеску покидає поліцейський відділок 26 лютого 2025 року після допиту. Прокуратура заявила, що він підозрюється, серед інших звинувачень, у поширенні неправдивої інформації / Фото Getty Images

Цікаво! Проросійський кандидат Джорджеску був відсторонений від участі в цих виборах. Його притягують до кримінальної відповідальності за "підбурювання до дій проти конституційного ладу" та створення організації з фашистським характером.

"Маємо парадокс. Хоча 22,94% румунів проголосували за Джорджеску на скасованих виборах наприкінці 2024 року, румуни не є антиєвропейськими або противниками НАТО. Навпаки. Джорджеску – єдиний кандидат, який пропагував надзвичайно небезпечну ідею виходу Румунії з НАТО або ЄС, але він був радше ілюзією, гіпнозом. Багато хто голосував за нього з ненависті до політичного класу, через економічну кризу та невдалі дії уряду останніх років", – додає Куртіфан.

Політолог Каталін-Габріель Донє пояснює, що кандидати загалом розділилися на два великі табори. Перший складається з тих, хто просуває проєвропейський та пронатовський курс:

• Нікушор Дан (мер Бухареста),
• Елена Ласконі (офіційний кандидат від USR),
• Крін Антонеску (кандидат від правлячої коаліції PSD-PNL-UDMR, хоча і з помітними риторичними помилками),
• Сільвіу Предою (колишній заступник директора Служби зовнішньої розвідки),
• Себастьян Попеску (партія "Нова Румунія"),
• Даніель Фунеріу (колишній міністр освіти).

Варто зазначити, що кожен кандидат, незалежно від партійної приналежності, адаптував свою платформу до того, що хочуть почути виборці. У цьому сенсі популізм став загальним інструментом, який різною мірою використовується повсюдно. Результатом є політичний дискурс, позначений зростанням агресивності та фрагментації, що призвело до того, що багато румунів відчувають себе відчуженими та непредставленими.

Парадокс полягає в тому, що центральні теми кампанії часто мають мало спільного з конституційною роллю президента. Натомість публічні дебати зосереджені на таких темах, як інфляція, бюджетний дефіцит, пенсії, зарплати, права ЛГБТ, соціальне забезпечення, роль церкви та аборти. Це державні питання, але вони домінували в кампанії, яка мала б бути зосереджена на стратегічній ролі президентства.

Одним з особливо токсичних прикладів стала провокаційна заява прем'єр-міністра Чолаку про те, що за президентства Нікушора Дана румунських чоловіків можуть змусити носити спідниці – неприйнятне і несерйозне втручання в публічний дискурс,
– додає Донє.

Неодноразово лунало оманливе твердження про те, що майбутній президент матиме право звільнити нинішнього прем'єр-міністра і призначити новий уряд. Про це прямо чи опосередковано заявляли більшість кандидатів – за винятком кількох, зокрема Антонеску, Предою та Фенеріу, – попри чіткі конституційні та парламентські обмеження.

На думку Каталіна-Габріеля Донє, це не кампанія, що ґрунтується на принциповому політичному протистоянні або баченні. Це змагання, сформоване популізмом, реактивними меседжами та фрагментованим суспільством, де до стратегічних питань на кшталт війни в Україні чи місця Румунії в євроатлантичному порядку часто ставляться більше з перформативністю, ніж із занепокоєнням по суті.

Наскільки важлива тема України

На думку експертів, війна в Україні залишається центральною темою передвиборчих дебатів у Румунії, але її значення варіюється залежно від політичної орієнтації кандидатів. Проєвропейські кандидати розглядають конфлікт як загрозу безпеці та моральний імператив – можливість для Румунії підтвердити свою прихильність до НАТО, регіональної стабільності та захисту демократичних цінностей.

Ці кандидати виступають за продовження військової, політичної та гуманітарної підтримки України й розглядають східний кордон Румунії як стратегічний рубіж для євроатлантичного світу.

Водночас деякі популістські та націоналістичні кандидати (Сіміон, Понта, Тереш) намагаються інструменталізувати війну для здобуття внутрішньополітичної вигоди. Хоча ніхто з них відкрито не підтримує Росію, деякі з них:

• просувають наратив про "румунський нейтралітет",
• вважають Україну ненадійним партнером або навіть відроджують історичні претензії щодо таких територій, як Бессарабія та Північна Буковина.

Ці кандидати апелюють до суспільної втоми від війни та скептицизму щодо її довгострокових наслідків, особливо в контексті економічного тиску та нагнітання страху перед ескалацією.

Позиція Румунії в НАТО в цілому не викликає сумнівів на інституційному рівні, але те, як вона інтерпретується і представляється громадськості, суттєво відрізняється. У той час як основні кандидати підтверджують, що НАТО є наріжним каменем безпеки Румунії, більш радикальні голоси стверджують, що Альянс втягує Румунію в конфлікти, які не відповідають її національним інтересам, – аргумент, що знаходить відгук у виборців-ізоляціоністів і підживлює ширші євроскептичні та антиамериканські настрої,
– пояснює Донє.

Цікаво! Жоден із кандидатів у президенти Румунії, навіть екстремісти, не став відкрито на бік Росії, а більшість пристосовує свою риторику до суспільних настроїв. Загалом Україна присутня в дебатах, але часто затьмарена внутрішніми темами та культурною напруженістю.

"Війна в Україні – не наша війна"

Також варто зауважити, що Росія стала темою кампанії після скасування листопадових виборів. Військова агресія Росії проти України не використовується як головна тема кампанії, але конфлікт активно експлуатується російською пропагандою, особливо після того, як настала "втома від війни". Влада не змогла ефективно протидіяти теоріям змови та фейковим новинам, зокрема щодо присутності українських громадян у Румунії та підтримки, яку надає їм Румунія.

Румунія — єдина держава, яка тримає свою військову допомогу в таємниці, що, на мою думку, було помилкою і сприяло поширенню теорій змови. На тлі втоми від війни та економічної кризи популістські рухи використали війну в Україні для зростання своєї електоральної підтримки,
– пояснює Тудор Куртіфан.

З іншого боку, екстремісти та Джорджеску вдавались у своїх наративах до так званої пропаганди страху, поширюючи хибні сценарії про те, що уряд готує вступ Румунії у війну. Їхня риторика виглядала так: "Якщо ви не проголосуєте за мене – ваші діти загинуть в Україні у війні, яка не наша".

Джорджеску після допитів прокуратури щодо фінансування своєї кампанії разом із лідером ультраправої партії AUR Сіміоном на антиурядовому мітингу / Фото Getty Images

По суті, війна в Україні та відносини Румунії з Росією слугують лакмусовим папірцем того, як кандидати розуміють суверенітет, альянси та міжнародну відповідальність. Вони також викривають глибокий розрив між тими, хто бачить майбутнє Румунії міцно пов'язаним із Заходом, і тими, хто прагне переосмислити це майбутнє через суміш націоналізму, страху та історичного ревізіонізму.

Що буде, якщо переможе проєвропейський кандидат, а що, якщо екстремістський

• Якщо державу очолить проєвропейський кандидат

Перш за все варто зауважити, що конституція Румунії чітко визначає стратегічну орієнтацію країни на Захід як незворотний процес, і не існує парламентської більшості чи громадської підтримки, здатної змінити це. Тож навіть якщо на президентських виборах переможе кандидат від націоналістичних, популістських чи екстремістських сил, радикальну зміну зовнішньополітичного курсу Румунії буде надзвичайно складно здійснити.

На думку Тудора Куртіфана, якщо говорити про кандидатів із реальними шансами, то в разі перемоги Кріна Антонеску, кандидата від правлячої коаліції, або Нікушора Дана, мера Бухареста, який є незалежним, але підтримується кількома партіями, зовнішня політика не зазнає суттєвих змін.

Варто зазначити, що Крін Антонеску, досвідчений політик, коливається між проєвропейською позицією та новим підходом США, водночас Нікушор Дан більш критично ставиться до США. Однак Румунія безсумнівно залежить від США у сфері безпеки. Те, що Нікушор Дан намагається монополізувати імідж проєвропейського кандидата, не зовсім коректно,
– вважає журналіст.

На думку Донє, перемога Нікушора Дана, Елени Ласконі або Кріна Антонеску прискорить інтеграцію Румунії у європейські оборонні та енергетичні ініціативи, сприятиме подальшому узгодженню з трансатлантичними інтересами та підтримці регіональної стабільності через тривалу взаємодію з Україною та Молдовою.

Крін Антонеску, Нікушор Дан та Елена Ласконі – конкуренти за місце у другому турі президентських виборів у Румунії у 2025 році / Фото Digi24, Adevarul.ro

• Чим обернеться для Румунії перемога екстреміста Сіміона

У разі перемоги Джордже Сіміон (AUR), який має підтримку Келіна Джорджеску, Румунія ризикує вступити в період серйозної турбулентності у сфері зовнішньої політики, вважає Куртіфан. Хоча Сіміон подає себе як поміркованого кандидата, асоціюючись із Джорджею Мелоні, не варто забувати, що йому заборонено в’їзд до Республіки Молдова та України. Президент Румунії з такою забороною був би безпрецедентним.

• Якщо Сіміон переможе на президентських виборах та сформує уряд, Румунія в ЄС може опинитися на рівні Угорщини Віктора Орбана.
• Щодо підтримки України – військової, фінансової чи експорту зерна через румунські порти – є висока ймовірність, що вона буде припинена.
• Також варто зауважити, що навчання українських військових, зокрема у використанні винищувачів чи штурмових кораблів, відбувається саме в Румунії. Рішення про участь або вихід із таких коаліцій ухвалює президент.

Якщо резюмувати: хоча нюанси у зовнішній політиці залежатимуть від результатів виборів, стратегічна орієнтація Румунії інституційно захищена і конституційно закріплена. Вибори можуть вплинути на риторику і дипломатичний стиль, але геополітичні якорі навряд чи будуть зміщені навіть за більш радикального керівництва,
– додає Каталін-Габріель Донє.

Які проблеми хвилюють румунських виборців

Високий рівень інфляції, зниження рівня життя, замороження пенсій тощо – проблеми, які в першу чергу турбують румунського виборця. Раніше уряд вдався до непопулярних економічних заходів, зокрема підвищення податків, оскільки Румунія стикається з величезним дефіцитом, спричиненим також помилками самого уряду. Тож економічна ситуація в країні ускладнюється, особливо в малих містах і селах.

Також викликає чимало дискусій та створює простір для маніпуляцій тема гомосексуальності та прав ЛГБТ. Переважно цією темою намагаються маніпулювати кандидати екстремістських та радикальних поглядів, заграючи в такий спосіб зі своїм електоратом.

1. Інфляція та вартість життя

Зростання цін на основні товари, комунальні послуги та житло залишається проблемою номер один для більшості румунів. Хоча макроекономічні показники свідчать про стабілізацію, громадська думка формується під впливом щоденного фінансового тиску, стагнації заробітної плати та недовіри до здатності уряду ефективно управляти економікою.

Кандидати скористалися цим, обіцяючи підвищення пенсій, зарплат і соціальної допомоги – попри те, що ці заходи великою мірою виходять за межі конституційних повноважень президента,
– зауважує Донє.

2. Державний борг та економічна стабільність

Також зростає занепокоєння щодо зовнішнього боргу Румунії, зростаючого бюджетного дефіциту та фіскальної залежності від європейського фінансування. Хоча широка громадськість не завжди розуміє це питання з технічного погляду, воно часто використовується в передвиборчій кампанії для критики політичної еліти та попередження про економічний суверенітет країни.

Кандидати з націоналістичними або популістськими поглядами використовували цей наратив для аргументації проти іноземного впливу та обумовленості ЄС,
– пояснює Каталін-Габріель Донє.

3. Тема гомосексуальності та прав ЛГБТ

Як не дивно, однією з найбільш роз'єднувальних та емоційно заряджених тем цієї кампанії стала тема гомосексуальності. Деякі кандидати, особливо з популістського чи націоналістичного боку, навмисно посилювали анти-ЛГБТ-риторику, перетворюючи її на символічне поле битви за "традиційні цінності".

Навіть деякі проєвропейські кандидати під тиском консервативних сегментів електорату зайняли більш обережну або консервативну позицію. Іноді це питання затьмарювало більш нагальні політичні дебати і сприяло поляризації та поділу в публічному дискурсі.

По суті, економічна незахищеність і страхи, пов'язані з ідентичністю, визначають менталітет виборців 2025 року, створюючи сприятливий ґрунт для популістської риторики та емоційних маніпуляцій. Замість структурованих, довгострокових політичних дискусій, кампанія була позначена реактивністю та культурною напруженістю, які відвертали увагу від більш інституційних та конституційних тем,
– додає Донє.

Цікаво! Наразі рейтинг популярності уряду обвалився. Після скасованих президентських виборів минулого року прем'єр-міністр Марчел Чолаку, який тоді балотувався в президенти та посів лише третє місце, залишився на посаді разом із майже тими ж міністрами, що ще більше підвищило хвилю соціального напруження.

Відставка колишнього президента Клауса Йоханніса спрямувала хвилю невдоволення винятково на уряд.

Хто може перемогти на президентських виборах у Румунії

Каталін-Габріель Донє вважає, що нині надзвичайно важко робити точні прогнози, зважаючи на глибоку поляризацію і фрагментацію румунського суспільства. "Опитування громадської думки дуже ненадійні, оскільки існує загальний страх давати чесні відповіді, і багато виборців схильні говорити одне, а голосувати за інше. Румунські виборці виявилися дуже вправними в маніпулюванні своїми відповідями, заявляючи одну позицію публічно, а голосуючи зовсім інакше в приватній обстановці біля виборчої урни", – пояснює політолог.

А от Тудор Куртіфан майже впевнений, що Джордже Сіміон вийде у другий тур, хоча минулого року він набрав лише 13,86%. Це суттєво менше, ніж набрала його партія. "Проте він має підтримку Келіна Джорджеску та зумів осідлати популістську хвилю напруги та невдоволення", – додає журналіст.

Крін Антонеску та Нікушор Дан змагатимуться за друге місце у другому турі. Антонеску – досвідчений політик, хороший оратор, харизматичний, але його велика проблема полягає в тому, що він є кандидатом від двох основних провідних партій – лівої PSD і правої PNL, які останніми роками перебували в уряді разом після десятиліть суперництва. "Я вважаю, що епоха традиційних партій добігає кінця", – наголошує Куртіфан.

Водночас він вважає, що за Нікушора Дана може проголосувати багато молоді. Він також має значну підтримку у великих сучасних містах Румунії.

На мою думку, майже неможливо передбачити, хто вийде у другий тур разом із Джорджем Сіміоном. Але я переконаний, що, якщо дві правлячі партії не зможуть провести свого кандидата у другий тур, уряд обов’язково впаде, і це відкриє шлях до серйозного внутрішньополітичного протистояння в Румунії,
– резюмує Тудор Куртіфан.

На думку Донє, емоційна складова виборця відіграватиме велику роль. Одним з останніх таких прикладів була спроба USR змусити Елену Ласконі зняти свою кандидатуру, що, як не парадоксально, дало поштовх до зростання симпатій до неї з боку певних сегментів електорату. Саме такі політичні конфлікти та маніпуляції можуть мати несподіваний вплив на остаточний результат.

Тому неможливо з упевненістю передбачити, хто вийде у другий тур, але очевидно, що будь-який кандидат, якому вдасться зіграти на емоційних питаннях або активізувати суспільне невдоволення та розчарування, може потенційно здивувати в першому турі,
– підсумовує політолог.

Що показали дебати між Ласконі, Антонеску, Даном та Сіміоном

28 квітня відбулись дебати, де зіштовхнулись можливі лідери першого туру виборів. На думку Донє, це допомогло консолідувати електоральні бази присутніх кандидатів. Вони не змінили принципово баланс перегонів, але прояснили сильні та слабкі сторони кожного з кандидатів.

Елені Ласконі, зокрема, вдалося прорватися до "глибинної Румунії" з її щирими та доступними меседжами. Однак, можливо, цього було недостатньо, щоб вивести її на провідні позиції в опитуваннях. Її впізнаваність і привабливість, безумовно, зросли, але не до вирішального рівня – поки що.

Елена Ласконі на дебатах 28 квітня у палаці Котрочень зіштовхнулася зі своїми головними опонентами / Фото Getty Images

Крін Антонеску продемонстрував, що він залишається сильним оратором з послідовним політичним баченням, міцно пов'язаним з національним контекстом Румунії. Його виступ, можливо, заспокоїв традиційний електорат, який шукає стабільності та досвіду.

Нікушор Дан, схоже, все ще перебував у пошуках більш визначеного міського, освіченого електорату – технократичного за своєю природою. Однак, як показали попередні вибори, жоден кандидат не може перемогти без суттєвої підтримки в сільській місцевості, а меседжі Дана часто не знаходять там відгуку.

Дебати також дали зрозуміти одну річ: Джордже Сіміон уникає подібних конфронтацій, оскільки йому бракує логічних, структурованих аргументів. Його політична риторика залишається непослідовною та емоційно забарвленою, що може надихати деяких прихильників, але підриває довіру до нього серед виборців, які не визначилися, або поміркованих виборців.

Джордже Сіміон прийшов на дебати з букетом квітів для Елени Ласконі, а після того як його подарував, – пішов. Отже, він не брав участь у дебатах, покинувши Котрочень разом зі своїми прихильниками. "Ласконі – єдина за кого дійсно проголосували румуни, і вона дійсно мала вийти на фінальне голосування і фінальне протистояння з Джорджеску", – заявив Сіміон / Фото Digi24

Які можуть бути сюрпризи після першого туру виборів

Тудор Куртіфан зауважує, що вибори в Румунії завжди вигравалися завдяки хвилі емоцій, викликаних подіями, що радикально змінювали динаміку перед голосуванням. Історія зазвичай показує, що той, хто входить у другий тур із першого місця, програє у фіналі президентських виборів.

Я також прогнозую, що проєвропейський кандидат, який вийде у другий тур проти популіста Джордже Сіміона, намагатиметься перетворити цей тур на референдум за Європу та НАТО. Але динаміка, безумовно, може змінитися будь-якої миті,
– вважає журналіст.

На думку Донє, Віктор Понта потенційно може піднести величезний сюрприз, зокрема, розділивши голоси, які зазвичай віддають Кріну Антонеску. Його здатність апелювати до розчарованих виборців і популістська риторика можуть створити несподівану зміну в структурі голосування, особливо серед тих, хто незадоволений традиційним політичним істеблішментом. Аналогічно Елена Ласконі, імовірно, здивує після боротьби всередині своєї партії.

Віктор Понта та Елена Ласконі дискутують під час дебатів 28 квітня / Фото Getty Images

Підступна тактика, застосована деякими баронами всередині USR, які намагалися змусити її зняти свою кандидатуру на користь Нікушора Дана, фактично підвищила її популярність і симпатії серед виборців. Ця негативна реакція може просунути її далі в перегонах, зробивши її серйозним конкурентом, оскільки вона здобуває підтримку від тих, хто відчуває відчуження від партійної політики,
– резюмує Каталін-Габріель Донє.

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.