Графіт, металургія та угода зі США

30 квітня США й Україна перейшли до нового економічного партнерства, що нарешті підтвердили офіційні особи. Угоді передував дуже складний початок переговорів.

Та тепер міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що є домовленість «про спільну роботу й інвестиції, щоб забезпечити прискорення економічного відновлення України взаємними діями, талантами і можливостями». Він охарактеризував створення Інвестиційного фонду реконструкції США–Україна як економічне партнерство.

Фонд буде фінансовано за рахунок 50% роялті та зборів від нових ліцензій на видобуток критичних матеріалів, нафти і газу. Він дійсно вирівнює відносини між двома країнами, особливо в умовах війни, що триває.

Угода містить положення про доступ США до мінералів і в ній також зазначено: американське військове обладнання, надіслане Україні в майбутньому, можна вважати внеском США до фонду.

Що ж саме являють собою ресурси України? Наскільки їх багато? Війна обмежила доступ до даних про природні ресурси України. Однак, як учений із досвідом, я вивчав технічні звіти, багато з яких перебувають у закритому доступі. Хотілось зрозуміти, що стоїть на кону. І ось що з’ясувалось.

Українські ресурси зосереджені у двох геологічних областях. Найбільша з них, також відома як Український кристалічний щит, є широким поясом, що проходить через центр держави (з північного заходу на південний схід). Вона складається з дуже старих метаморфічних і гранітних порід.

Друга зона, ближче до кордону з Росією на сході, охоплює і рифтовий басейн, відомий як Дніпровсько-Донецька западина. Вона заповнена осадовими породами, що містять вугілля, нафту та газ.

До здобуття Україною незалежності обидва регіони постачали СРСР матеріали для важкої індустрії й армії. У південно-східній частині країни виник величезний промисловий район, зосереджений на сталеливарному виробництві, де особливо багато заліза, марганцю і вугілля.

До 2000-х років Україна стала значним виробником і експортером цих та інших ресурсів. Вона також видобуває уран. Крім того, як радянські, так і українські вчені звітували про поклади літію та рідкісноземельних металів. Поки що ці ресурси не видобувають.

Однак технічні звіти свідчать, що оцінки цих і деяких інших покладів ґрунтуються на застарілих геологічних даних. Значна кількість шахт неактивна через війну. Більшість об’єктів використовували застарілі, менш ефективні технології.

Це вказує на те, що видобуток ресурсів можна було б збільшити за рахунок іноземних інвестицій у мирний час. Звісно, тоді цей видобуток мав би ще більшу цінність, ніж зараз.

Але чому США аж настільки зацікавлені? Ці копалини Штати не просто визначають як ресурси, необхідні для економічної чи національної безпеки. Є великі ризики, що постачання цих копалин у Штати раптово зупиниться. Особливо це актуально для тих ресурсів, які потрібні для виробництва військового обладнання, комп’ютерів, батарей і багатьох інших продуктів.

Список із 50 найменувань, створений Геологічною службою США, свідчить: понад десять позицій, на які розраховують американці, доступні в чималому обсязі саме в Україні. Більшість із них розташовані в Українському щиті. Ще приблизно 20% запасів перебувають на окупованих росіянами територіях.

Трійця критично важливих для США ресурсів, які пропонує Україна, — це марганець, титан і графіт. Від 80% до 100% американського попиту на кожен із цих мінералів наразі залежить від імпорту.

Марганець — ключовий елемент у сталеливарному виробництві та виготовленні батарей. Україна має найбільші його запаси у світі — 2,4 млрд тонн. Однак поклади мають відносно низьку якість — лише від 11% до 35% видобутої породи дає марганець. Тому потрібна велика кількість сировини і дорожча обробка, що збільшує загальну вартість.

Те саме стосується графіту. Він потрібен для електродів батарей та загалом для промисловості. Графіт міститься у південно-центральній і північно-західній частинах Українського щита. Там виявлено щонайменше шість родовищ з оцінкою в 343 млн тонн руди — 18,6 млн тонн власне графіту. Це найбільше джерело у Європі та п’яте за величиною у світі.

Титан — ключовий метал для аерокосмічної, корабельної та ракетної технологій. Тут він наявний у щонайменше 28 місцях. Це як у твердих породах, так і в піщаних або гравійних покладах. Обсяг загальних запасів є конфіденційною інформацією, але оцінки зазвичай сягають сотень мільйонів тонн.

Низка інших ресурсів, необхідних для напівпровідників та інших технологій, менш поширені в Україні. Але вони також цінні. Цинк міститься в родовищах разом з іншими металами, такими як свинець, золото, срібло чи мідь. Галій і германій є побічними продуктами інших руд — цинку для галію, бурого вугілля для германію. Нікель і кобальт можна знайти в ультраосновних породах, причому нікель більш поширений.

До початку 2025 року про запаси цих елементів Київ не розповідав на широкий загал. Хіба за винятком цинку, запаси якого оцінюють приблизно в 6,1 млн тонн — це ставить Україну в топ-десятку держав за запасами таких ресурсів.

Також в Україні було виявлено значні поклади, важливі для енергетики, військово-промислового комплексу та інших галузей. Це літій, рідкісноземельні метали та скандій.

Станом на початок 2025 року жоден із них не видобували. Хоча слід зазначити, що одне родовище літію все ж було ліцензоване для комерційного видобутку.

Найбільші запаси літію існують на трьох ділянках Українського щита. В основному це південно-центральна та південно-східна зони. За розрахунками, якість руди там очікують на рівні від середньої до хорошої.

Скільки саме літію містять ці запаси, наразі невідомо. У технічних звітах є припущення, що йдеться про 160 млн тонн руди та від 1,6 до 3 млн тонн оксиду літію. Якщо видобувати більшу частину цього, Україна потрапляє до топ-п’ятірки держав за запасами цих копалин.

Більша частина літію в Україні міститься у вигляді петаліту. Він, на відміну від іншого основного мінералу літію — сподумену, — потребує дорожчої обробки. Ще є дещо менші запаси танталу та ніобію, які також використовують у металургії.

Рідкісноземельні елементи є на кількох ділянках вулканічного походження та поряд із покладами урану у південно-центральній частині Українського щита. Їх не починали видобувати. Хоча проби вказують на комерційний потенціал, як мінімум, на деяких ділянках (інші виглядають менш перспективними).

Неодим, празеодим, тербій і диспрозій також наявні, але в різній концентрації. І, нарешті, скандій. Він важливий для алюмінієвих сплавів, які виробляють для аерокосмічних компонентів. Це, власне, побічний продукт обробки титанових руд.

Українські запаси скандію, здається, не були достатньо досліджені, щоб оцінити їхній комерційний потенціал. Але у нас є приблизні дані про його видобуток у світі: зараз це приблизно 30–40 тонн за рік, і є всі тенденції до швидкого зростання обсягів видобування.

Ясна річ, Україна багата ресурсами. Однак їхнє вилучення з надр землі потребуватиме логістики, інфраструктури, технологій видобутку й обробки, інвестицій, технічної експертизи, екологічних міркувань і, насамперед, припинення воєнного конфлікту.

Це справжні визначальні фактори для майбутнього видобутку.

Примітка перекладача. Тобто воюємо далі, але тепер маємо нормальні перспективи на час повоєнної відбудови.