Ніж у спину всьому людству: рани на нашому тілі загоюються втричі повільніше, ніж у інших тварин

Про це пише IFLScience.

Дослідження було проведено під керівництвом професорки Університету Рюкю в Японії Акіко Мацумото-Ода, яка спостерігала за кенійськими бабуїнами під час сутичок. Учені помітили, що поранені мавпи, навіть коли отримували серйозні травми, могли відновлюватися значно швидше, ніж люди.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Важливість регенерації

У новому дослідженні вчені провели експерименти, щоб порівняти швидкість загоєння у людей та інших ссавців, зокрема щурів, мишей і чотирьох видів приматів:

• шимпанзе (Pan troglodytes);
• оливкові павіани (Papio anubis);
• зелені мавпи (Chlorocebus pygerythrus);
• мавпи Сайкса (Cercopithecus albogularis).

Зазначимо, що отримання травм — звичайна частина життя для будь-якої живої істоти, проте здатність відновлюватися після травм — важливий фактор у загальних шансах організму на виживання. Коли справа доходить до ран, великою проблемою часто є вторинні пошкодження, спричинені інфекціями, особливо укусами, які можуть бути смертельними.

Рани навколо рота можуть бути вельми виснажливими для тварин, оскільки зменшують споживання їжі; водночас рани, що спричиняють кульгавість, можуть перешкоджати здатності тварини тікати від хижаків, переслідувати здобич, дертися або отримувати доступ до їжі іншими способами.

Загоєння ран також затратне з погляду біології, оскільки потребує енергії та ключових компонентів для регенерації тканин, таких як білки та вуглеводи. Цих джерел не завжди вдосталь, що призводить до компромісу між необхідністю загоєння і необхідністю зростання та/або розмноження. Простими словами, швидке загоєння — найважливіший аспект виживання.

Дуже повільне відновлення

Вчені й раніше підозрювали, що різні види, ймовірно, загоюються з різною швидкістю, і люди, схоже, загоюють рани повільніше, ніж інші. Тривалий час не було зрозуміло, чи була ця повільніша швидкість загоєння унікальною для нашого виду, чи спільною з іншими приматами. Тепер учені відповіли на це запитання.

Під час нового дослідження Мацумото-Ода з колегами порівняли швидкість загоєння ран у 24 пацієнтів-людей, яким нещодавно видалили пухлини шкіри, зі щоденними показниками ран у тварин. Зазначимо, що тварини були анестезовані, а потім хірургічним шляхом отримали 40-міліметрові рани. Команда також спостерігала природні рани у 5 утримуваних у неволі шимпанзе.

Результати вказують на те, що рани на тілах людей гоїлися зі швидкістю 0,25 міліметра на день, тоді як у тварин близько 0,61 міліметра на день у середньому. Вони також зазначили, що не було суттєвої різниці між швидкістю загоєння ран серед чотирьох видів нелюдських приматів і жодної різниці між приматами, щурами та мишами.

Підступи еволюції

Результати нового дослідження показують, що у людей, в якийсь момент нашого стародавнього родоводу, розвинулося більш повільне загоєння. Автори також стверджують, що їхнє відкриття вказує на те, що повільне загоєння ран, яке спостерігається у людей, не є загальною характеристикою серед загону приматів і наголошує на можливості еволюційної адаптації у людей.

Передбачається, що повільніші темпи загоєння, ймовірно, пов'язані зі змінами нашої шкіри: коли люди скинули шерсть і розвинули потові залози, щільність волосся на наших тілах зменшилась, що зробило нас більш схильними до ризику отримання травм. Як наслідок, у нас міг розвинутися товстіший шар шкіри для додаткового захисту, який довше гоїться під час розтину. Дослідники також припускають, що наша соціальна еволюція могла допомогти пом'якшити небезпеки більш повільного загоєння.

Таким чином, це дослідження відкриває неймовірні питання про те, як наші стародавні предки могли адаптуватися до більш повільного загоєння, але знадобиться більше досліджень, перш ніж можна буде зробити якісь ширші висновки.

Раніше Фокус писав про те, що вчені виявили загублену главу в еволюції людини.