Путін легалізував насильство в Росії через помилування вбивць для війни – WP

Найбільш антиутопічним наслідком у російському суспільстві воєнного часу є політика президента Владіміра Путіна, яка милує злочинців, у тому числі вбивць та ґвалтівників, якщо вони йдуть воювати на війну, дозволяючи тим, хто вижив, потім повернутися додому, пише The Washington Post.

Видання наводить історію із сибірського міста Ачинськ, в якому чоловік прилюдно вбив свою колишню дружину та її нового партнера, а потім був помилуваний, аби відправитись на війну в Україну.

«Російські громади стикаються зі сплеском злочинів як з боку ветеранів, що повертаються, так і з боку злочинців, які використовують війну, щоб вийти з в'язниці. Але в новій путінській Росії солдати – це нові герої, і жорсткі закони про цензуру воєнного часу залишають мало місця для їх критики», - йдеться в матеріалі.

Авторка матеріалу зазначає, що хоча Україна також дозволила ув’язненим мобілізовуватись до війська, однак встановила чітку межу – тим, хто засуджений за вбивства, сексуальні злочини або порушення законів про національну безпеку, це заборонено.

Згідно з дослідженням незалежного російського медіа «Верстка» , щонайменше 754 росіяни загинули або отримали серйозні поранення через насильство чи незаконні дії військових з часу повномасштабного вторгнення Росії, включаючи 196 убивств. З них 76 були вбиті не колишніми ув’язненими, а солдатами регулярної армії, які повернулися з війни. При цьому видання додає, що реальна кількість злочинів, імовірно, є значно більшою.

Минулого року в Росії, за даними Міністерства внутрішніх справ РФ, було зареєстровано 617 301 насильницький злочин, що є найбільшою кількістю з 2014 року. Аналітики вважають, що культура злочинності та безкарності в російських збройних силах, ймовірно, відіграє певну роль у зростанні злочинності в країні в цілому.

«Лінія фронту в Росії стала осередком інших форм злочинів, не лише вбивств, не лише жорстокості. Це злочини, скоєні проти солдатів командирами на передовій. Проблема тут полягає в повній безкарності таких людей», – каже аналітик Центру аналізу європейської політики Ксєнія Кірілова.

Російські незалежні ЗМІ, а також військові блогери доволі часто пишуть про те, що командири «виводять з ладу» своїх солдатів, вбиваючи їх, зазвичай відправляючи на самогубні місії. Непоодинокими є побиття, ув'язнення в клітках або ямах у землі та прив'язування до дерев.

Видання додає, що відсутність психологічної підтримки для ветеранів війни, які страждають від посттравматичного стресового розладу, та зростання рівня споживання алкоголю в Росії, ймовірно, також сприяють зростанню насильства. Так, у 2023 році споживання алкоголю у Росії  досягло рекордних 2,3 мільярда літрів, що на 4 відсотки вище попереднього року, який був рекордним.

Жителі сибірського Ачинська після відправки вбивці на війну зареєстрували петицію із закликом недопустити повернення злочинця у місто. «Нам, мешканцям міста, знайомим та друзям жертв, доведеться з обережністю ставитися до його повернення зі спецоперації, озиратися на вулиці та боятися за своїх родичів», – йдеться у тексті.

Для родин жертв бачити, як убивці виходять на свободу, – це травма, від якої немає жодного завершення. Так, вбивця Вєри Пехтелєвої, яку її колишній хлопець Владіслав Канюс годинами катував та ґвалтував перед вбивством, провів у тюрмі трохи менше року та пішов на війну. Родина вбитої опротестувала це рішення, надсилала листи Путіну та зустрічалася з чиновниками, але безуспішно.

Низку таких історій, скоєних солдатами, що повернулися з військової служби, описували російські незалежні ЗМІ. Навіть засуджений за канібалізм та вбивство у 2010 році за вбивство чотирьох підлітків Ніколай Оголоб'як мобілізувався на війну, а після поранення повернувся додому. Невдовзі його знову засудили до 10 років тюрми за звинуваченням у незаконному обігу наркотиків. Він заявив місцевим ЗМІ, що подасть заяву на повернення на війну

У лютому 2024 року ще один помилуваний вбивця на далекому сході Якутії, скаржачись, що люди виявляють до нього недостатньо поваги, вбив товариша, а потім 64-річну лауреатку премії «Найкращий вчитель Росії». Його засудили до 20 років тюрми, але місцевих жителів турбує, чи не підпише він знову контракт із міноборони.

Видання нагадує, що після виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році в Росії також спостерігався сплеск злочинності серед ветеранів, що повернулися. Тоді до кінця 1989 року близько 3700 було засуджено за вбивство та пограбування. Звинуваченням пояснювали травму війни та відсутність психологічної допомоги для тих, хто повернувся.

Аналітики кажуть, що у нинішній війні часто жорстокі методи офіцерів щодо забезпечення дисципліни та управління військами посилили травму, спричинену війною. Як наслідок багато російських солдат відчувають безсилий гнів на своїх командирів.

24-річний колишній інженер Даніла Ахіпов,  який підірвав собі руку запалом гранати та втік до Франції, щоб уникнути війни, розповів газеті, що солдати почувалися замкненими в системі, «подібній до конвеєрної стрічки», покликаній зламати їхню волю та людяність. Між солдатами часто спалахували бійки, а пияцтво було поширеним явищем.

Він служив у штурмовому підрозділі з високим рівнем смертності, де зазвичай 15 осіб під час штурмової операції виживали троє.

«Вони всі були поганими командирами. Вони не ставилися до людей як до людей. Їм було байдуже до людського життя. Їм було байдуже, скільки людей загинуло», – сказав він. Солдати «ненавиділи їх. До них відчувалося майже насильство».

Багатьох, за його словами, війна змінила: «У них посттравматичний стресовий розлад. Вони стають дуже агресивними та діють без жодних обмежень».

Водночас російські офіційні ЗМІ зображують солдатів «спеціальної військової операції» як нову еліту, що ускладнює їхню критику на загал.

«Зараз ситуація набагато гірша, бо тепер держава легітимізує ці злочини. Так, це офіційна політика уряду. Ці люди не могли бути злочинцями, що б вони насправді не зробили», – зазначає Кірілова.

Навіщо до російської армії вербують китайців і чому Пекін не перешкоджає цьому рекрутингу? Як Київ може обернути взяття в полон китайських найманців на свою користь, читайте устатті «Україна вступає в небезпечну гру з Китаєм. І це гарний шанс для нас» Володимира Кравченка.