США готуються до можливої війни з Китаєм — The Wall Street Journal

Коли у листопаді генерал Рональд Кларк очолив армію США в Тихоокеанському регіоні, його керівник адмірал Самюел Папаро дав йому чітку оцінку безпекової ситуації: з моменту останнього перебування Кларка в Індо-Тихоокеанському регіоні три роки тому становище суттєво погіршилось.

Минуло пів року, і Кларк погоджується: «Агресивна поведінка Китаю зробила середовище ще більш небезпечним», — сказав він в інтерв’ю для The Wall Street Journal.

«Ми живемо у виняткові часи. Від деяких вчинків наших противників просто відбирає мову», — зазначив командувач, який служить уже 37 років і керує 106 тисячами військовослужбовців.

В якості прикладу він навів навчання Китаю з моделювання блокади Тайваню. П’ять років тому, за словами Кларка, йому б і на думку не спало, що Пекін розглядатиме такий варіант.

«Тепер звичним є те, що Народно-визвольна армія Кита (НВАК) робить подібні дії», — сказав він.

Китай вважає Тайвань своєю територією і не відкидає застосування сили для його захоплення. Одним із можливих сценаріїв тиску на демократично керований острів є його оточення й ізоляція від решти світу. Починаючи з 2022 року, Пекін проводить серію військових навчань, що імітують блокаду. Також він активізував майже щоденні  дії в сірій зоні за участю бойової авіації, військових кораблів, катерів берегової охорони, безпілотників тощо.

Командувач Армії США в Тихоокеанському регіоні — зона його відповідальності, як він жартує, тягнеться «від Голлівуду до Боллівуду, від білих ведмедів до пінгвінів» — уважно вивчає ситуацію.

«Це дає нам змогу зрозуміти, як саме Китай може діяти під час блокади або можливої висадки на Тайвані, що, як відомо, є надзвичайно складною операцією», — зазначив він.

На відміну від блокади, вторгнення передбачає перетин Тайванської протоки китайськими військовими кораблями для висадки військ і техніки.

«Виконати таку операцію через спірну протоку шириною приблизно 80 морських миль — справжній виклик. Ми маємо чітко показати, що готові протидіяти таким намірам», — сказав Кларк. 

Мілітаризація Піднебесної

Китай під керівництвом Сі Цзіньпіна проводить масштабне переозброєння:будує кораблі, виробляє ракети й ядерні боєголовки з небаченою швидкістю. Ця трансформація перетворила країну на найнебезпечнішого суперника США, знівелювавши багато американських переваг і змусивши Вашингтон готуватися до нової епохи суперництва великих держав.

Критики вважають, що США відреагували надто повільно — зосередившись на війнах в Україні та на Близькому Сході. Американські верфі ледве справляються з навантаженням, а оборонна промисловість не готова до затяжного конфлікту.

Особливе занепокоєння викликають китайські ракети, призначені для недопущення американських сил у ключові зони Індо-Тихоокеанського регіону — від східного узбережжя Китаю до так званого «першого ланцюга островів» (Японія, Тайвань, Філіппіни), і далі — у західну частину Тихого океану. Тут розташовані найгарячіші точки — Тайвань, Південно-Китайське море.

У разі конфлікту Пекін прагнутиме перешкодити втручанню США, зробивши ці райони занадто небезпечними для кораблів і літаків. У військовій термінології це називається A2/AD — «антидоступ/заборона зон».

Роль армії

Саме тут армія відіграє ключову роль, зазначає Кларк. Перейшовши від контрповстанських операцій, Армія США створила мобільні підрозділи, здатні діяти в передових районах — зокрема, на островах першого ланцюга. У разі війни ці сили розосередяться, завдаватимуть ударів по китайських цілях, збиратимуть розвіддані й створюватимуть умови для дій авіації та флоту.

У регіоні вже створено два такі підрозділи — багатодоменні оперативні групи (Multi-Domain Task Forces). Третій — на підході.

Для підтримки цих сил армія розгортає нові ракетні системи, зокрема Typhon, здатну вражати кораблі, літаки й наземні цілі на великій відстані — навіть у глибинах материкового Китаю. Минулого року її розмістили на Філіппінах разом із американськими солдатами, що викликало обурення Пекіна.

«Якщо це змусить їх замислитися, відкласти або скасувати агресивні дії проти Тайваню — то ми досягли мети», — сказав Кларк.

Тиранія відстані

Китай має ключову перевагу — близькість, тоді як американським військам у разі конфлікту доведеться долати тисячі миль.

Однак Кларк бачить можливість обійти цю проблему вже зараз. Його війська дедалі частіше беруть участь у навчаннях і заходах у важливих точках регіону — це дозволяє не лише зміцнювати партнерства, а й гарантувати присутність у разі конфлікту.

Останні навчання Balikatan об’єднали війська США, Філіппін і Австралії. Їхнім завданням було відбиття морського вторгнення. Противник був умовним — бочки, з’єднані бамбуковими плотами, та дистанційно керовані човни, але стріляли бойовими снарядами.

Солдати, що окопалися на пляжі, застосовували ракети, зенітні засоби, кулемети та гвинтівки. У небі кружляли американський патрульний літак P-8A та безпілотник MQ-9 Reaper. Кульмінацією став удар системи HIMARS по цілях у воді.

Філіппіни, союзник США за договором, останні три роки зазнають дедалі агресивніших дій Китаю у Південно-Китайському морі. Китайські катери таранили філіппінські судна, поливали їх водометами, а його персонал погрожував ножами місцевим морякам.

Попри критику європейських союзників, адміністрація Трампа пообіцяла переорієнтувати увагу США на Індо-Тихоокеанський регіон. Водночас Трамп заявляв, що Японія та Південна Корея платять недостатньо за розміщення американських військ, а його тарифи щодо країн регіону викликають сумніви щодо надійності Вашингтона як союзника.

На питання, чи шкодять такі торговельні непевності альянсам, Кларк відповів: «Військові відносини часто компенсують ці ризики, адже ми можемо знайти спільну мову там, де немає політики».

«Дії Китаю зближують нас із партнерами, — додав він. — Загроза з боку агресивного суперника лише посилює нашу рішучість і змушує діяти швидше».