Заборонені фантазії Милованова. У чому проблема «університету в гольф-клубі»

Очільник Київської школи економіки (Kyiv School of Economics) Тимофій Милованов заявив, що цей виш купив гольф-клуб в столиці. Вартість угоди озвучена – $18 млн. Милованов твердить, що тут буде кампус його приватного освітнього закладу.

Більше того, Милованов не вперше озвучив, що в планах у нього купити не мало не багато – Національний університет Києво-Могилянську академію, за що отримав шквал критики навіть під дописом на своїй сторінці.

Громадська ініціатива «Голка» проаналізувала документи і виявила, що будувати кампус на території парку Наталка в столиці зараз – поза законом. І Милованов цього не може не знати, бо угоду супроводжували і консультували в тому числі із земельних питань юристи із «Василь Кисіль і партнери». Юристи такого штибу, точно знають, що дозволяє робити закон на цій території, а що ні і тому формулюють дуже чітко: допомогли купити гольф-клуб.

Власне, Милованов вже і не приховує, що побудувати Кампус на місці купленого Київською школою економіки гольф-клубу наразі неможливо. В інтерв’ю Інтерфакс він прямо зазначає, що будуть подавати документи в Київраду на зміну цільового призначення ділянки і за його оцінками вся процедура займе 5-7 років. Ось тільки одночасно Милованов сподівається, що заняття в новому кампусі розпочнуться вже в січні.

То в чому ж проблема з «університетом в гольф-клубі» і як Київська школа економіки планує все зробити до початку наступного року, якщо лише на вирішення питань у Київраді мають витратити роки?

Як очільник Київської школи економіки Милованов має розуміти, яке значення для розвитку економіки має обов'язковість виконання господарських договорів і ефективна система покарання за їх порушення.

Київська школа економіки, якщо точніше, американська компанія Милованова, через кіпрський офшор купила корпоративні права товариства «КСГ» і разом з ними отримала вже побудований гольф-центр та два договори оренди близько 5 га комунальної землі у парку «Наталка». Договори оренди встановлюють обов'язки орендаря в тому числі щодо використання ділянок за цільовим призначенням.

Першу ділянку надано для «будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування гольф-центру в парку культури та відпочинку «Наталка». Другу – «для розширення території гольф-центру в урочищі Наталка».

Київська школа економіки зобов'язана використовувати ділянки під гольф-центр. Звісно, в них є право мріяти або бажати колись побудувати там новий кампус. Але якщо заклад заявив, що буде будувати там кампус чи вже (як Милованов) називають це кампусом – це чистосердечне зізнання в порушенні обов'язку за договором.

І Київрада буде зобов’язана у разі порушення розірвати договори оренди і зобов'язати Київську школу економіки знести будівлі гольф-центру і повернути ділянки назад. Якщо Київрада цього не зробить – це вже корупція в інтересах бізнесу Милованова. 

До речі, тут дуже показово, що Милованова та його позицію підтримала депутатка Київради з фракції «Слуга народу» Ксенія Семенова, яка мала б відстоювати законні права киян. І підтримала не лише в історії з гольф-клубом, а ще й згадала Могилянку у тому контексті, що вона «на черзі» придбання.

Висновок перший: Київська школа економіки і його керівництво публічно всім демонструють, що можна не виконувати обов'язки за господарськими договорами, якщо ви вважаєте їх порушення вигідним для себе. А враховуючи, що земля комунальна, вони тим самим демонструють своє відношення до громади Києва, як до власника землі.

Але є й інша проблема. І криється вона у функціональному призначені території за Генпланом Києва. Забудова території має здійснюватися у відповідності до вимог містобудівної документації. І це відноситься в тому числі і до реконструкції будівель.

Існуючі наразі будівлі гольф-центру не можна просто так використовувати як навчальні корпуси. Потрібно провести їх реконструкцію. Ніякі «прилаштування» чи «капітальний ремонт» тут не проходять, бо мова йде про зміну функціонального призначення будівель.

І Милованов у вже згаданому інтерв’ю прямо каже про об’єм будівельних робіт: «Близько $10 млн має піти на внутрішню реконструкцію, не зовнішню. Там треба все знести, поставити лабораторії, амфітеатри, мейкерспейси».

А за Генпланом територія гольф-клубу – це зона зелених насаджень загального користування. Про це прямо зазначена в містобудівних умовах та обмеженнях, які отримувало товариство «КСГ» наприкінці 2017 року для будівництва залів для зимових тренувань. І ніякого університетського кампусу із навчальними корпусами тут бути не може.

Щоб можна було бодай реконструкцію провести, треба спочатку внести зміни у Генплан Києва і перевести ці 5 га парку «Наталку» у зону громадських будівель та споруд чи навчальних закладів. Такі зміни містобудівної документації дозволять ще і змінити цільове призначення земельних ділянок на потрібне для будівництва кампусу.

Змінювати потрібно саме Генплан столиці. Типові для Києва корупційні схеми із розробкою детального плану територій всупереч Генплану тут не проходять, бо ділянки на території парку.

Планування території – це виключне право територіальної громади. І це право територіальної громади є святим в ЄС і інших цивілізованих країнах.

Висновок другий: Київська школа економіки і його керівництво зі своїми заявами, образно кажучи, плюнули на всіх киян, продемонструвавши, що їм чхати хотілося на право територіальної громади вирішувати напрямки розвитку міста.

А заяви Миловано про наміри вже в січні розпочати заняття в новому кампусі свідчать про наміри свідомо йти на порушення закону. Який саме шлях вони наразі планують, невідомо, а варіантів багато. Наприклад, це може бути корупція при отриманні дозвільних документів, або самочинне будівництво, або службове підроблення і шахрайство з отриманням дозволу на капітальний ремонт під прикриттям якого проведуть реконструкцію.

І не треба вестися на заяви керівництва Київської школи економіки про інвестиції в розвиток Києва і освіти загалом в Україні. Ніхто їх не примушував за шалені $18 млн купувати гольф-центр на території, де наразі, згідно з чинним законодавством не можна побудувати кампус.

Побудувати кампус в парку на березі Дніпра – це мрії і не більше. Ніщо не заважало Київській школі економіки купити ділянки на території, де бажане їм будівництво дозволено. Гроші для угоди були, а вільних ділянок в Києві – достатня кількість.

Коли суспільство це почало обговорювати, то в Київській школі економіки вдалися до маніпуляцій, мовляв, у будь-якій цивілізованій країні їх би на руках носили і допомагали побудувати кампус на обраному ними самими місці.

У цивілізованих країнах, університети шукають місце, де за планувальною документацією дозволено побудувати такий об'єкт. Там нікому в голову не прийде нахабно заявляти про будівництво кампусу на території зеленої зони, бо це відразу на нуль помножить репутацію університету.

Для того, щоб спробувати вирівняти інформаційне поле, Милованов і сам вдався до простих маніпуляцій. Після критики у свій бік написав: «Зрадофіли. Частина національної культури, яка змушує нас бути слабкими і не успішними. Нав’язана нам совком і ФСБ».

Аналогічну тактику в інформаційному полі обирав очільник MacPaw Олександр Косован, коли його звинуватили у неправомірному заволодінні узбережжям Дніпра, де росли прадавні сосни. Але за документами у Косована, то не сосни, а «фруктовий сад». От і виходить, що у випадку з Миловановим зелена зона попри документи має перетворитися на кампус, а у Косована є фруктові сосни і берег Дніпра, яким ніхто не може володіти, стає базою відпочинку для MacPaw.

Тільки у випадку з Косованом – він просто бізнесмен. А щодо Милованова – ситуація значно серйозніша. Він впливає на освітні процеси країни, а отже, формує світогляд значної кількості людей.

Тільки от цей світогляд точно не веде нас до євроінтеграції, бо це мислення на рівні Раскольникова: «тварь ли я дрожащая или право имею». Тобто не що інше, як те совкове мислення.