Декілька друзів Ярвіна. Хто такі технобро і до чого тут техноавторитаризм

Один із найвпливовіших поширювачів ідеї про неефективність демократії,Кертіс Ярвін, роками розповідав про «Темне просвітництво» та техномонархію (технофашизм). Проте його слова залишилися би у вигляді маніфестів і статей, якби у нього не було прихильників і наслідувачів. І тих, хто має інструменти та технології втілення ідей у життя. Ця група людей отримала назву технобро (від tech — технології та bro — брат, товариш). Так називають членів поки що неформального угруповання інвесторів, підприємців, філософів та інженерів, які об’єднані вірою в те, що майбутнє людства має будуватися на принципах технологічної раціональності. Вони — це ті, хто мріє «виправити» світ за допомогою алгоритмів, штучного інтелекту й ідей вселюдної цифровізації.

Ще нещодавно їхні ідеї називали футуризмом чи науковою фантастикою, а сьогодні вони, нехай і точково, але втілюють їх у життя, а самі технобро перетворюються на архітекторів нової реальності. Оскільки саме вони володіють тими технологіями, які вони намагаються поставити в основу світового порядку замість ідей демократії та рівності, які вони вважають застарілими. Їхня логіка проста: якщо уряди не здатні ефективно керувати суспільством, це мають робити алгоритми та код.

Завдяки компаніям, якими технобро володіють чи в які інвестують, вони впливають на суспільство, культуру та політику — завдяки доступу до даних, через соціальні платформи та фінансуючи просування певних ідеологій.

«Детектор медіа» розповідає про найвидатніших технобро та їхні погляди на суспільство й технології.

Пітер Тіль:  технології замість політиків

Пітер Тіль — один із найбільш впливових ідеологів сучасної технокультури, венчурний капіталіст, співзасновник PayPal і Palantir, а також перший великий інвестор у Facebook. Його фігура є уособленням технобро: злиття капіталізму Кремнієвої долини з критикою демократії, мільярдер, який бачить у технологіях не просто ринок, а інструмент трансформації суспільства. Тіль має інтерес до ідей альтернативного управління, технократії та симпатизує авторитарним державним моделям. Тіль вважає, що справжні інновації трапляються рідко і що більшість компаній просто робить поступові вдосконалення, а не трансформаційні стрибки. Він критикує застій у технологічному прогресі, нарікаючи: «Ми хотіли летючі машини, замість цього ми отримали 140 символів» (маючи на увазі появу твіттеру).

У 2009 році Тіль написав есе «The Education of a Libertarian», де прямо сказав: «Я більше не вірю, що свобода та демократія сумісні» («I no longer believe that freedom and democracy are compatible»), цим самим підтвердивши своє переконання в тому, що демократичні процеси обмежують інновації та свободу. Саме в цьому полягає одна з ключових тез неореакціонізму — ідея, що демократія є застарілою та неефективною формою управління в епоху високих технологій. Тіль пропагує меритократичну, техноелітну модель управління, в якій ключову роль відіграють висококваліфіковані інженери, засновники стартапів і венчурні капіталісти. Технології, на його думку, мають замінити застарілі політичні інституції.

Тіль інвестував у проєкт Seasteading Institute, що пропонував створення незалежних держав на плавучих платформах у відкритому морі — з мінімальним державним регулюванням. Це вже не просто підтримка ідей «Темного просвітництва», це конкретні кроки щодо реалізації суспільних структур, які послуговуватимуться цими ідеями. Цей проєкт є втіленням його ідеї лібертаріантської альтернативи держави, в якій контроль здійснюється не через публічну політику, а через алгоритмічне управління, приватні структури й цифрову інфраструктуру. Технологія для Тіля — це форма влади. Саме тому серед об’єктів його інвестицій є компанія Palantir, що займається аналітикою великих даних для розвідки й оборони.

Марк Андріссен: технооптиміст Кремнієвої долини

Марк Андріссен є однією з найвпливовіших фігур у технологічній індустрії. Саме Андріссен є співавтором браузера Mosaic, розробником Netscape. Після придбання Netscape компанією AOL Андріссен заснував компанії Loudcloud і Ning, а потім став співзасновником компанії венчурного капіталу Andreessen Horowitz (a16z). Як інвестор він вкладався в різний час у Facebook, Twitter, Airbnb і Coinbase.

Філософія Андріссена викладена в його вислові «Програмне забезпечення поїдає світ» — есей з однойменною назвою було опубліковано на сайті a16z ще у 2011 році. В ньому він пише, що програмне забезпечення змінить кожну галузь, і світ повинен приймати постійні зміни та невпинні інновації, щоб досягти успіху, а загалом технологічні зміни неминучі, й процвітатимуть у найближчому майбутньому лише ті, хто адаптується до цих трансформацій.

У 2023 році Андріссен опублікував «Маніфест технооптиміста» — есей, у якому викристалізований його світогляд і який став об’єднавчим пунктом для ефективного акселераціонізму. У цьому есеї Андріссен пише, що технологічний прогрес повинен відбуватися без будь-яких обмежень, а регулятори, екоактивісти, демократи й філософи лише стримують цей прогрес. Він також пише, що технологічний прогрес є основою цивілізації, головною рушійною силою процвітання та добробуту. І що більшість важливих проблем людства були розв’язані або можуть бути розв’язані завдяки необмеженому технологічному розвитку.

Андріссен також пише, що економічне зростання є необхідним для міцного суспільства, і що технології є єдиним надійним двигуном такого зростання, особливо в умовах сповільнення зростання населення та обмеження природних ресурсів. Андріссен також викликав гнів багатьох користувачів інтернету з Індії через твіт про рішення цієї країни зберегти мережевий нейтралітет щодо проєкту Facebook Free Basics.

Для контексту: мережевий нейтралітет — це ідея і практика, яка передбачає забезпечення з боку провайдерів рівного доступу до будь-якого контенту. А Facebook Free Basics — це пропозиція, яка дозволяє дуже дешево мати доступ до інтернету, але до обмеженої кількості сайтів, серед яких, звісно, є і фейсбук. Коли Індія відмовилася від цієї пропозиції — а багато хто її порівняв із колоніальними практиками британців — Андріссен, який на той час був членом ради директорів «Фейсбуку», написав: «Антиколоніалізм був економічною катастрофою для індійського народу протягом десятиліть». І саркастично додав: «Навіщо зупинятися зараз?». Звісно, що тисячі індійських користувачів звинуватили його в тому, що він поводить себе як колонізатор, а ще порівняли «Фейсбук» з Ост-Індійською компанією.

Марк Андріссен є прикладом архетипу технобро: далекоглядного, амбітного й іноді суперечливого. Незалежно від того, чи хтось поділяє його оптимізм, чи ставить під сумнів його погляди, особливо з огляду на те, куди зазвичай приводить безконтрольний розвиток технологій, вплив Андріссена на траєкторію розвитку технологій і бізнесу незаперечний.

Нік Ленд: хрещений батько акселераціонізму та критик сучасної цивілізації

Нік Ленд — британський філософ, теоретик, письменник та один з основоположників акселераціонізму, ідеології, яка пропагує прискорення технологічного розвитку за будь-яку ціну. Його погляди на суспільство, технології та людство мають вплив на сучасні неореакційні рухи й технокультуру.

Основні ідеї Ніка Ленда викладені на сайті retrochronic.com — цей ресурс являє собою онлайн-архів із думками філософа, серед яких є розвиток ідеї про те, що «капіталізм — це штучний інтелект». Цей ресурс збирає та зберігає його тексти, багато з яких раніше були опубліковані на недоступних зараз блогах.

Ленд вірить, що швидке впровадження нових технологій може створити революційні зміни, які виведуть людство на новий рівень розвитку. Однак він пише, що цей процес неминуче буде супроводжуватися руйнуванням наявних соціальних структур і відходом від традиційних моральних та етичних норм. Ленд часто ототожнює капіталізм зі штучним інтелектом, який самостійно розв’язує проблеми розподілу ресурсів, навіть без повного розуміння учасниками процесу.

У серії есеїв про «Темне просвітництво» (так, це автор терміну, яким тепер називають сукупні погляди багатьох технобро) Ленд критикує ліберальну демократію, вважаючи її застарілою та неефективною. Він пропонує альтернативу у вигляді технократичного управління, де держава функціонує як корпорація, а громадяни мають можливість «виходу» замість «голосу».

Ленд відкидає гуманістичні цінності, вважаючи, що людство є лише тимчасовим етапом у розвитку інтелекту. Він передбачає майбутнє, де штучний інтелект і капіталізм об’єднаються в єдину систему, що перевершить людський розум. Він вважає, що людські інтереси, емоції та моральні обмеження можуть затримувати технологічний прогрес. Ленд прагне «позбутися людини» у традиційному розумінні та замінити її новими формами існування, заснованими на технологічних досягненнях.

Нік Ленд — на відміну від інших представників цієї групи — є філософом, а не інвестором чи айтівцем, і фактично він забезпечує ідеологічну основу технократії та темного просвітництва.

Рей Курцвайл: технократ, футурист і прихильник сингулярності

Рей Курцвайл — американський інженер, винахідник, автор і директор з інженерії в Google, де він працює над проєктами в галузі штучного інтелекту й обробки природної мови. Він прогнозував технологічну сингулярність — момент, коли штучний інтелект перевершить людський. В основі філософії Курцвайла лежить його «Закон прискореної віддачі», згідно з яким технологічний прогрес — особливо в інформаційних технологіях — просувається з експоненціальною швидкістю, а не лінійною. Ця теорія передбачає, що інновації спираються одна на одну, що призводить до швидких комплексних проривів, які трансформують суспільство за щоразу все коротші терміни.

Курцвайл прогнозує, що до 2029 року штучний інтелект досягне рівня людського інтелекту, а приблизно у 2045 році людство досягне «сингулярності». Це буде пов’язано з можливістю злиття людини та машини через інтерфейси «мозок-комп’ютер», покращуючи когнітивні здібності й долаючи біологічні обмеження, такі як старіння та хвороби.

Курцвайл також підтримує ідею технократії — системи, де технології відіграють вирішальну роль у прийнятті рішень та управлінні суспільством. Він вірить, що штучний інтелект може стати основою для покращення якості життя, оптимізації ресурсів та ухвалення більш ефективних рішень у різних сферах життя.

Для Курцвайла технології — це ключ до розв’язання глобальних проблем. Він передбачувано оптимістично оцінює потенціал ШІ у боротьбі з хворобами, бідністю й екологічними кризами.

Проте часом ідеї Курцвайла стикається з критикою, а його прогнози називають занадто оптимістичними. До прикладу, його твердження про те, що вартість товарів і послуг наблизиться до нуля завдяки інформаційним технологіям, викликають скептицизм, оскільки вони не враховують проблем реального світу, такі як споживання енергії, переміщення робочої сили та соціальна нерівність.

Курцвайл є важливою фігурою серед технобро, оскільки його погляди на технології та майбутнє суспільства збігаються з ідеями цього руху. Його підтримка технократії, оптимізм щодо технологічного прогресу та віра в можливість злиття людини з машиною роблять його одним із ключових технобро. 

Між амбіціями та реальністю

Очевидно, що описані вище люди — це не єдині представники руху акселераціонізму, які підтримують ідеї технологічного панування та відмови від панівних нині ідей демократії та лібералізму. Іншим найбільш відомим прихильником цього руху є Ілон Маск. На відміну від уже згаданих, які є більше ідеологами й менше втілювачами новітніх ідей, цей бізнесмен уже сьогодні намагається жити й працювати за новими правилами, принаймні, у бізнесі. А також тепер реально керує державою. Весь світ спостерігає його стиль уроботі DOGE, що, до речі, уже відобразилося на результатах його бізнесу.

Головна ідея, навколо якої вибудувалась ідеологія технобро, — віра не лише у трансформаційну силу технологій, а й переконання в тому, що технології є найкращим інструментом розв’язання всіх проблем людства, а довіра до них повинна бути беззастережною й необмеженою.

Водночас їхні власні історії також ілюструють потенційні пастки неконтрольованих амбіцій, від етичних помилок до культурної токсичності. Вони пропагують ідеї технократії, акселераціонізму, цифрової раціональності, а іноді — й відверто антидемократичні погляди. У філософії Кертіса Ярвіна, стратегічному мисленні Пітера Тіля, радикальному футуризмі Ніка Ленда, інвестиційному оптимізмі Марка Андріссена простежується спільне бачення майбутнього: світ, де технології не лише спрощують життя й розв’язують повсякденні проблеми, а й визначають його політичні, моральні та соціальні засади.

Технобро наразі кидають виклик базовим цінностям ліберальної демократії. Їхня пропозиція — побудова світу алгоритмів, оптимізації та прискореного технопрогресу, а самі вони — її ідеологічний авангард. Наскільки реалістичними до виконання будуть їхні ідеї та чи дійсно технологічний прогрес — це основа всього, ми ще побачимо. Проте детальне заглиблення в ідеї технобро відверто лякає. Залишається сподіватися, що наявна система противаг і стримувань зможе обмежити прагнення до необмеженої й такої бажаної влади технологічних філософів і мільярдерів.

Фото: flickr.com, wsj.com, vctr.media, syg.ma, колаж - Микола Шиманський