Динамо Київ відрізало Шахтар, але Олександрія не відстає, а жоден із господарів не перемагає. Підсумки 27-го туру УПЛ

Тур після Класичного або ж перший тур із чотирьох заключних на фініші сезону української Прем’єр-ліги — можна називати, як завгодно, але сенс від цього не змінюється. Здається, емоції мали б уже чи не зашкалювати, але вихідні в підсумку минули доволі спокійно й без гучних сенсацій. Хоча певні тенденції до них усе ж таки проглядались. Вважатимемо це розминкою перед прийдешніми протистояннями.

Гранди не пошкодували аутсайдерів, але Динамо Київ усе ж таки хірургічно відділило Шахтар від чемпіонського титулу

Звичайно, останнє було суто формальністю ще після того, як команда Маріно Пушича втратила важливі очки в іграх проти Кривбасу (1:1) та Карпат (0:0), але якщо ми вже й говоримо про якесь "одвічне" протистояння поміж цими командами, то давайте відзначати кожен його момент. Навіть на тлі всім зрозумілих тенденцій.

Донецький Шахтар грав у суботу першим, намагаючись в Одесі одночасно й підтримати дух дружнього "дербі-1936" проти місцевого Чорноморця, і для себе чергові три очки здобути, при цьому не втративши занадто багато сил. "Гірники" навіть дозволили собі значну ротацію провести, а суперникам — використати орендованих у них футболістів. Але нічого з цього колективу Олександра Кучера не стало в нагоді.

"Моряки" протримались трохи більше тайму без пропущених м’ячів та з одним непоганим моментом біля чужих воріт. Шахтарю в експериментальному складі було важко, але не критично — Бутко в підсумку "допоміг" із рикошетом під час штрафного від Бондаренка, після чого Ракіцького зняли з гри на догоду примарним надіям на атаку, а натомість отримали самбу від Невертона, який наче й не провів аж надто яскравої дуелі, але зробити дубль для резервіста за спиною в Кевіна — це вже непогана рекомендація.

І одразу ж після цього матчу ми перемкнулись на події в Олександрії, де київське Динамо, можна сказати, екзаменувало петровський Інгулець приблизно за тих самих умов. Навіть сценарій був схожим. Аутсайдер закрився, намагався тримати оборону, але в підсумку пропустив. І одразу отримав другий. А поперерві пропустив ще раз, і також зверху отримав ще один м’яч.

У підсумку в підвалинах таблиці очок не здобували, а от команда Олександра Шовковського спокійно завершила свої математичні експерименти з відсікання Шахтаря від навіть теоретичної можливості на щось там претендувати на вершині таблиці. Хоча формально це стало набагато раніше, про що нам усім відомо.

Центральний матч туру, який підтвердив марність сподівань Полісся

Якщо б Олександрія втратила очки, то про її шанси на чемпіонство почали б говорити рівно в такому самому ключі, як і про Шахтар ще кілька місяців тому — бомба з відкладеним, але незворотнім таймером. Але команда Руслана Ротаня цього уникла. Причому зробила це в матчі, де обидві команди ставили перед собою максимальні завдання та намагались не ризикувати до останнього.

Але вилучення чергового грузинського правого захисника в цьому турі УПЛ таки прибило Полісся. Команда Імада Ашура пропустила першою красень-гол від Калюжного, якому до цього розбили брову, намагаючись хоч якось зменшити запал у боротьбі — не допомогло, став навпаки більш заведеним та летальним для "вовків". Але господарі змогли відіграти до перерви в красивому стилі, зберегли тим самим певну інтригу. І все заради того, щоб необачна дія їхнього ж гравця їх і прибила в підсумку.

Але так, у цьому щось є символічне для цього сезону у виконанні команди Ашура. Їй постійно щось заважає саме всередині, а не ззовні. Ніхто не заважав зберігати дистанцію від Карпат та Кривбасу, але стались три поспіль утрати очок, серед яких поразка. І це при тому, що далі буде домашнє Динамо, Зоря в столиці та супермегакрутий (нам так обіцяють, у будь-якому випадку) матч проти Кривбасу в Житомирі в останньому турі. Календар гірше не вигадаєш, але лише "вовки" винувати в тому, що в такому графіку не мають права на втрату очок. А не то "леви" раптово зайдуть на територію Полісся — дикі джунглі УПЛ у найбільш яскравому їхньому прояві.

Оболонь наприкінці сезону — це щось, так агресивно давно ніхто не рятувався від вильоту

Сергій Шищенко продовжує творити дива. Київська Оболонь має дуже скромні ресурси навіть у порівнянні із своїми конкурентами в турнірній таблиці, але має бажання — це й робить вирішальний акцент наприкінці сезону. Обіграти Чорноморець та Інгулець у зоні вильоту? Будь ласка, прагматика, poker face, двічі по 1:0 — ось вам і сформовані претенденти на прямий виліт. Динамо в дербі? Добре, фаворит, так само спокійно пропускаємо й ідемо далі. Карпати борються за зону єврокубків, Верес десь там раніше демонстрував запальний футбол? Добре, набираємо очки.

Десь так це працює у "пивоварів". І головне — без зайвого стороннього шуму. Ну, майже без шуму, бо в матчі в Рівному підняти галас таки довелось, бо два вилучення та спірні рішення головного арбітра Дмитра Кубряка з Одеси, як не як, давали про себе знати. Вересу не сподобалось вилучення Гіоргі Куції, а потім так само не сподобалось відсутність вилучення для Владислава Приймака на початку другого тайму.

І ще багато чого не сподобалось, але навіть на своєму полі команда Олега Шандрука більш агресивно чомусь не заграла. А от гості забили двічі — самі, напевно, здивувались у ситуації, коли, як ми пам’ятаємо, головне зберігати poker face, як це робить зазвичай їхній тренер. І це працює.

Карпати самі вигадують собі проблеми, самі їх вирішують, а потім посміхаються від результатів конкурентів

"Леви" відкривали цей тур матчем на адміністративній межі Києва проти Лівого Берега, і це також був той випадок, коли й одним, і іншим необхідно вирішувати власні завдання в турнірній таблиці, але в протилежних її зонах. Дебютант "еліти" вилітати одразу ж у першому сезоні не хочуть — це ми вже зрозуміли. Але важко буде щось цьому протиставити, якщо не користатись подібними подарунками суперників, навіть якщо останні й переважають тебе в можливостях.

Опорний півзахисник Карпат Пабло Альварес отримав свою чергову червону картку в поточному сезоні, але його команда при цьому знову здобула три очки. Цікаво, що в грі проти ЛНЗ ще в дев’ятнадцятому турі для двох жовтих іспанцю вистачило 29 хвилин на полі, а тут узагалі впорався за 19 — динаміка, яка вражає й лякає водночас. Особливо Владислава Лупашка, який має одночасно бачити в цьому гравцеві й ключового виконавця своєї команди, і порохову діжку на ніжках, якщо так і далі продовжуватиметься.

Але Карпати цього разу цієї гри в меншості знову не відчули. Забили першими, і хоча суперники одразу відповіли, але в другому таймі "леви" дали дуплет і фактично закрили гру. Так, пропустили наостанок ще раз, додали трохи інтриги, але це тільки за протоколом — на полі атмосфера панувала така, що три очки від львів’ян нікуди не поділись. Як виявилось згодом, це можуть бути вирішальні залікові бали, бо далі у "левів" Олександрія вдома, Колос на виїзді та Зоря у Львові — наче й непростий календар, але в конкурентів, напевно, усе ж таки важчий.

Одразу три матчі, які не сподобались за своєю драматургією взагалі

Ідеться про зустрічі Руху та Кривбасу у Львові (0:0), ЛНЗ та Зорі в Черкасах (1:1) та Колоса й Ворскли у Ковалівці (0:0). Загальний діагноз — низька інтенсивність, хоча штанги від Ярослава Карабіна на Арені Львів своїм дзвоном радо посперечаються з цим твердженням. Але так, очікування від команд були вищими, тим паче, що в кожній із цих пар був хоча б один колектив, якому було, за що боротись.

Кривбас, наприклад, знав, що в нього ще є козир у рукаві у вигляді перенесеного матчу проти Лівого Берега посеред наступного тижня, тож тишком-нишком можна було б назбирати шість швидких очок, і мати в підсумку позицію навіть вище за Полісся в турнірній таблиці вже до наступного футбольного вікенду. Звучить дуже привабливо, погодьтесь, але ні, команда Юрія Вернидуба проти Руху не була близькою до дуже потрібного їй успіху.

От у парі ЛНЗ та Зорі ще можна якось посперечатись щодо критичної потреби команд виривати перемогу за будь-яку ціну. Але ж це все одно не привід грати настільки розслаблено, що в підсумку перший тайм того матчу взагалі хотілось викреслити з життя, а в другому, хоч ми й подивились на забиті м’ячі, але вони стали наслідками помилок з обох сторін, а не якихось там карколомних тренерських рішень, наприклад. І для "бузкових" ці новини насправді такі собі — вони є найближчим суперником, до якого може дотягнутись Ворскла.

А пазурі в команди Юрія Максимова тим часом дай Боже кожному. Два трансферних бани, знову незрозумілі кадрові тенденції, що на лаві перед кожною наступною грою залишається все менше й менше футболістів, але "зелено-білі" все ще в грі. Спробували минулими вихідними задушити Колос на його полі — наче й удалось, але насправді жертва виправдала себе лише частково.

Ми побачили дві години дуже прісного футболу, який міг би спалахнути за мить, якби гол Кане таки зарахували. Але в підсумку вийшов черговий привід для полеміки, бо з тими "лініями офсайду", що нам показали на повторі, та на якій дистанції й під яким кутом, то краще просто махнути рукою.

Проте заліковий бал Ворскла здобула — і це для неї надзвичайно важливо, бо далі будуть і Чорноморець, і той-таки ЛНЗ, і Інгулець. Якраз у другому випадку колективу Романа Григорчука й може стати в підсумку ох, як не солодко.

Гол туру

Тур, можливо, і виявився доволі цікавим, але не результативним. 19 голів проти 20 вихідними до того й 25 — за два тижня до цього, і це при тому що одразу в двох матчах розгромні рахунки 3:0 та 4:0, а також результативна гра на Лівому Березі (3:2), а також розгромна перемога Ворскли 3:0. Але шедеврів при цьому було аж надто багато.

Невертон / перший гол (Шахтар)

Микола Шапаренко (Динамо Київ)

Іван Калюжний (Олександрія)

Теді Цара (Олександрія)

Найкращий гравець туру — Теді Цара (Олександрія).

Найкращий тренер туру — Руслан Ротань (Олександрія).