"100 тисяч власників пістолетів не шмаляють один в одного": Георгій Учайкін про те, чому в Україні треба дозволити будь-яку зброю

Голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін розповів "Телеграфу" про те, чому кожен українець зі шкільної лави повинен вчитися користуватися зброєю, а згодом — мати власний короткоствол.

Як українці з власними рушницями рятували країну від ворога у 2014-му і 2022-му і яким має бути закон про цивільну зброю після завершення війни — читайте далі.

"Все зроблено для того, щоб ви не могли швидко захистити себе"

– Яку зброю, за діючим законодавством, може придбати пересічний повнолітній громадянин України?

– Ми єдина країна в Європі, яка не має свого збройового закону. Весь обіг цивільної зброї регулюється внутрішнім відомчим наказом Міністерства внутрішніх справ. Це нонсенс.

Сьогодні громадяни з 21 року можуть придбати собі гладкоствольну мисливську рушницю: помпову, напівавтоматичну, переламну тощо. Або з 25 років нарізний карабін. На все інше ви розраховувати не можете.

– Що можна робити з цією зброєю після придбання?

– Тренуватися у призначених для цього місцях: стрілецьких комплексах, деяких тирах, стрільбищах. Після завершення воєнного стану — ходити з нею на полювання. В теорії ви можете застосовувати її для захисту, але тільки у власному приміщенні.

Перевозити цю зброю до вищезгаданих локацій ви повинні у непридатному для швидкої стрільби стані. Тобто, у випадку з карабіном він має бути в чохлі або кейсі, з від’єднаним магазином і без набоїв у ньому. Іншими словами, все зроблено для того, щоб ви не могли швидко захистити себе.

– Ухвалення актуального закону про зброю було одним з пунктів передвиборчої кампанії партії "Слуга народу". За 6 років жодних зсувів у цьому напрямку здійснено не було. Як так сталося?

– У 2019 році ми підготували законопроєкт 1222, який депутати подали у Верховну Раду. Ніхто не очікував, що він буде настільки якісним. Водночас, термін на подання альтернативного законопроєкту з боку антизброярського лоббі (ним опікувалося МВС) був надзвичайно малий.

В результаті вони подали дуже сиру версію і шляхом складних кулуарних домовленостей "погасили" і правильний, і неправильний проєкт. Після цього, взявши за основу наш законопроєкт, вони "кастрували" його і зробили непотріб у вигляді законопроєкту 5708. Він досі висить у Верховній Раді, ухвалений в першому читанні.

На мою думку, його не ухвалять. Він застарів і не відповідає вимогам часу. Ба більше, сьогодні навіть 1222, який подавали ми, вже є застарілим і нічого не змінить в нашому з вами житті.

– Але ви розробили законопроект 5708-1. Що з ним?

– 23 лютого 2022 року, за 14 годин до повномасштабного вторгнення депутати ухвалили 5708. Згідно з регламентом Верховної Ради, наша версія тепер розглядатися не може — будь-які маніпуляції можуть відбуватися тільки з 5708.

Втім, і цей шлях закритий — після певного терміну внесення в нього змін можливе лише на рівні Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності. Ми розуміємо, що вони цього робити не будуть.

Викуп незареєстрованої зброї і підготовка громадян до володіння власною

– Яким цей закон сьогодні бачите ви?

– Сьогодні ми маємо справу з величезним обсягом незареєстрованої зброї, яка знаходиться на руках у громадян. За оцінками МВС, йдеться про 5 млн одиниць. Ми схиляємось до дещо більшої цифри. Тому перше, що слід передбачити в законі, — це правильна процедура легалізації, постановки на облік або викупу цієї зброї.

– Уряд запропонував такий механізм: декларування в обмін на зняття відповідальності за незаконне зберігання.

– Це просто чудова пропозиція. От тільки справа у тому, що українців вже не залякаєш відповідальністю за те, що вони мають зброю для порятунку свого життя. Особливо це стосується деокупованих або прифронтових територій.

Це хибний крок. На рекламну кампанію було витрачено шалені кошти, а в результаті зібрано 6 276 одиниць зброї за 4,5 місяці. Це фіаско. Це не працює і не буде працювати.

– Що буде працювати? Можливо, обмін?

– Ні, викуп. Ми не можемо нічого обмінювати з вибуховими речовинами. Особисто мене найбільше хвилюють саме вони: гранати, гранатомети, вибухівка тощо. Чому? Тому що навіть із незареєстрованою вогнепальною зброєю я не бачу сплеску злочинності, а от гранати вибухають.

– А як щодо пропозиції "здай гранату — отримай короткоствол"?

– Ні. Здай гранату — отримай 500 грн. В тебе є дві — принеси дві. Ми не запитаємо, де ти їх взяв, і заплатимо тобі 1000 грн. Граната вибухає один раз, тому набагато простіше викупити все це і спрямувати на потреби ЗСУ.

Стрілецьку зброю теж треба викуповувати. Звісно, вже не за 500 грн, а за більшу суму. Тарифи мають встановлюватись на рівні Кабміну. Людина повинна мати право отримати ці кошти і придбати за них ту зброю, яка їй потрібна.

Звісно, цьому має передувати ретельна підготовка майбутнього власника зброї. Це доволі складні і грунтовні курси тривалістю декілька тижнів навчань. До них мають входити не лише правила безпечного поводження зі зброєю, надання першої домедичної допомоги, здобуття навичок стрільби і розуміння тактико-технічних характеристик. Ці курси повинні давати чітке усвідомлення наслідків неправомірного застосування. Зокрема, у вигляді обмеження або довічної заборони володіння зброєю.

– Чи можна порівняти ці курси з школою для майбутніх водіїв: теорія, практика, іспити?

– Ба більше, я б наполягав на тому, щоб іспити були під відеофіксацію і зі збереженням цієї інформації протягом тривалого часу. У такому разі, якщо станеться якийсь інцидент, нам буде простіше відмотати плівку до самого початку і дізнатися, в якому закладі навчався цей власник зброї і хто видав йому дозвіл на неї.

Комерційні структури, які будуть навчати людей поводженню зі зброєю, цінуватимуть інвестовані у цей бізнес кошти. Якщо ж таких інцидентів з випускниками їхніх курсів буде підозріло багато, вони просто позбудуться ліцензії.

– Чому б не взяти в інструктори ветеранів і не відкрити ці курси на державному рівні?

– Там, де держава, все завжди закінчується корупцією. Це повинно стати чистим і відповідальним бізнесом для людей, які хочуть заробляти на цьому гроші.

Вони висуватимуть певні вимоги до фахівців, яких беруть на роботу. Звісно, акцент слід робити саме на ветеранах, адже досвід, який отримали наші хлопці під час війни, безцінний. Я особисто знаю людей, які викладають як боги.

– З якого віку, на ваш погляд, людина має отримувати дозвіл на володіння зброєю?

– Громадянин України набуває повної відповідальності у 18 років. У цьому віці йому дозволено одружуватися і голосувати. Тобто, йому довіряють вирішення долі країни.

З огляду на це, я вважаю, що у 18 років має бути точно доступний гладкоствол, мисливська рушниця. Можливо, карабіни і пістолети — з 21-го року.

Законопроєкт 5708 передбачає, що гладкоствол можна мати з 21 року, карабін — з 25, а пістолети — з 30, з попередніми п'ятьма роками володіння іншою вогнепальною зброєю і через п'ять років після закінчення воєнного стану. Іншими словами, ніколи. Звісно, адже для них ця тема — табу.

– Чому?

– Каста обраних, феодалів. Володіння громадянами короткоствольною зброєю докорінно змінює стосунки між ними і людьми, які тимчасово отримують владні повноваження. До озброєного громадянина ти апріорі будеш ставитись з більшою повагою. Ти не не зможеш нехтувати його правами, бо він здатен їх захистити. Це фундамент справжньої республіки, якою є Україна.

Друга (!) поправка до Конституції США зазначає: оскільки для безпеки вільної держави необхідне добре озброєне ополчення, право громадян володіти зброєю і носити її при собі не підлягає обмеженню.

Саме завдяки добре озброєному ополченню ми частково пропетляли в 2014-му році. У 2022-му році ми дуже добре пропетляли в Київській, Чернігівській, Харківській, Сумській областях. Це було саме озброєне ополчення, бо люди виходили з власними карабінами і мисливськими рушницями в той момент, коли, не важливо з яких причин, держава не змогла бути спроможною.

– Чи не підставимо ми себе, ухваливши цей закон просто зараз? Адже, на відміну від США, в Україні за однакові злочини депутат і пересічний громадянин можуть понести різне покарання. Можливо, слід спочатку провести судову реформу, навести лад в правоохоронних органах?

– Сьогодні в Україні близько 100 000 людей володіють пістолетами. Йдеться про нагородну зброю. З них, в кращому випадку, лише 15-20% були нагороджені дійсно за героїчні вчинки. Решта — депутати, судді, мери та інші посадовці — поголовно зі зброєю, отриманою безпідставно.

Я особисто знав людину, якій сказали: "Дивись, ти отримаєш або полковника, або нагородний пістолет. Що ти хочеш?". Як ви думаєте, на що людина погодилася? Звісно, на пістолет. Бо погони не рятують. Рятує зброя.

Так от, ці 100 000 власників короткостволів не шмаляють один в одного з пістолетів. Тому що всі вони добре усвідомлюють рівень відповідальності і те, що у разі чого, "розрулити" буде важко. Водночас, мільйони інших за законом можуть лише мріяти про володіння цією зброєю. Що вони роблять? Йдуть на чорний ринок.

От і виходить, що МВС буцімто активно бореться із незаконним обігом зброї, а парламент у цей час робить все, щоб люди йшли на чорний ринок. Сидять хлопці в погонах і кажуть: "Ну, в принципі, нам норм. Ми показники робимо, щось вилучаємо, зарплату за це отримуємо. Нас все влаштовує". А оскільки навантаження за їх утримання лягає на наші з вами кишені, проблему вирішувати нікому не хочеться.

– Чи є в Україні політичні сили, які підтримують вашу позицію і лобіюють ваші інтереси в парламенті, в уряді?

– Є окремі депутати, які розуміють необхідність ухвалення відповідного до вимог часу закону про зброю. Їх достатньо, але не більшість. Ми працюємо над тим, щоб до складу майбутньої Верховної Ради увійшло якомога більше людей, які зможуть чітко артикулювати вимоги власників зброї.

Ми не знаємо, коли ці вибори відбудуться. Вони точно не потрібні нам під час війни, але ми над цим працюємо вже зараз. Нічого не прискорюємо, просто працюємо.

– Представники діючої влади зверталися до вас за допомогою у розробці нового законопроєкту?

– Я поставив підпис під двома успішними петиціями, одна з яких була першою в історії України. Я брав участь в розробці чотирьох законопроектів про зброю, в роботі Конституційної комісії з цього питання, в усіх круглих, квадратних і трикутних столах в усіх комітетах Верховної Ради. Усе, що я можу вам сказати: все це було імітацією, а не вирішенням питання. Вирішити його можуть лише самі власники зброї.

– Чи вивчали ви рівень реального запиту у суспільстві на ухвалення цього закону?

– Вивчали, вивчаємо і будемо вивчати. Ми замовляємо якісні соціологічні дослідження, зокрема, наприклад, в Info Sapiens. Вони показують сталий результат: 59% опитаних громадян України хочуть володіти зброєю самозахисту. Аналогічні результати показало опитування соціологічної групи Рейтинг в травні 2022-го року.

Ба більше: точно такий результат з відхиленням в 1% дало опитування в Дії. Його на Банковій вирішили провести, щоб спростувати наші показники. Думаю, вони дуже пошкодували про це, але для нас вони зробили безцінну послугу: провели мінімальний облік тих, хто хоче володіти зброєю.

Ми висловлюємо вголос те, про що інші не можуть сказати. Ви не уявляєте, яка кількість жінок зараз хочуть володіти зброєю. Особливо серед тих, хто залишився без захисту чоловіка на тлі війни.

Створення національного редуту — життєва необхідність для України

– Як на вашу думку, чи потрібно впровадити якісь особливі умови для володіння зброєю на деокупованих і прифронтових територіях?

– Нам необхідно створювати свій національний редут по периметру. Всі громадяни України повинні мати певні навички. Я не хочу стріляти і не хочу, щоб ви стріляли, але краще вміти і не відчувати потреби, ніж навпаки.

Що було зі зброєю у перші дні повномасштабної війни? Її роздавали з вантажівок у Києві, Запоріжжі, Дніпрі. В Сумах і Чернігові хлопцям довелося самим розпаковувати склади Міністерства оборони, тому що там нікого не було. Вони прокинулися, побачили танки і зі своїми рушницями і карабінами почали чинити опір, і зробили неймовірне.

Постає питання: де буде знаходитись штатна зброя цих людей у разі повторного наступу? В якійсь військовій частині? Як ви думаєте, як швидко про це дізнається ворог і відправить туди "шахед" чи ракету? Чи зброю знов будуть роздавати з вантажівок, щоб саме у цей момент і в це місце щось прилетіло?

Нам треба будувати систему, яка дозволить жителям прикордонних областей мати зброю вдома. Система територіальної оборони, на жаль, не стала тією, на яку всі розраховували. Нам слід заново вибудовувати цю модель, щоб людина проходила бойове злагодження, мала свою зброю і свою позицію, яку має захищати. В неї має бути командир, підрозділ, автомат, бронежилет, каска, рація.

Це треба було робити давно, а доведеться зараз, в дуже складних економічних і військових умовах, але це доведеться робити. Владі доведеться повірити громадянам так, як коли вони роздавали зброю з вантажівок. Іншого шляху немає.

Росіяни вже масово готують і мобілізують нашу молодь з окупованих територій на війну проти України. Це входить до державних програм в кожній російській школі.

– Нам потрібні такі програми в школах?

– З вересня минулого року всі школи Польщі вже з такими програмами. Стрілецька підготовка є обов'язковою для діточок з 13 років. Польща просто готується, а ми вже в цьому пеклі.

Я хочу, щоб мої онуки бавились в Minecraft, але я тягаю їх в тир. Розумієте?

Технічні аспекти майбутнього закону про зброю

– Чи дозволятиме майбутній закон про зброю носіння пістолету у стані алкогольного сп’яніння і як це контролюватиметься?

– Ні, це виключено. Алкоголь і зброя несумісні.

Щодо контролю, а як контролюються зараз водії? Сьогодні ж теж напевно хтось керує автомобілем у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Виявляють їх під час перевірки документів або у разі неадекватної поведінки чи порушення правопорядку. Так буде і зі зброєю.

Якщо при перевірці виявиться, що нетвереза людина має при собі ствол, вона має бути тимчасово позбавлена права на володіння ним. Якщо ситуація повториться — позбавлена назавжди.

– А як щодо масових заходів? Чи варто пускати на такі події озброєних людей?

– На мою думку, мають бути зони вільні від зброї, але за однієї умови. Якщо власник ресторану хоче, щоб в його закладі не було озброєних людей, він повинен забезпечити їм, по-перше, сейфи для зберігання їхньої зброї на час відвідування, по-друге, озброєну охорону, яка нестиме повну відповідальність за їхні життя у випадку чого.

На масових заходах питання вирішується аналогічно: є рамки з металошукачами, є охорона, є сейфи для здачі зброї на вході. Все давно вигадано за нас.

– Як повинна зберігатися зброя, щоб унеможливити випадки, коли вона потрапляє до рук підлітків або не зовсім адекватних людей?

– Яким чином вона може потрапити до них? Зброя має лежати у сейфі і ніхто, крім вас, не повинен знати, де знаходяться ключі від нього. Це ваша пряма відповідальність.

Коли ми чуємо, що десь за кордоном підліток прийшов у школу з татовим карабіном і наробив лиха, ми повинні розуміти, що це не проблема дозволу на володіння зброєю, це проблема недбалості батьків.

– Чи є у вас бачення чітких технічних характеристик дозволених цивільних короткостволів. Як, наприклад, щодо калібру 22 LR або ж навпаки — Desert Eagle 50 калібру?

– Обов’язково. Все — від 22 LR до 50 калібру — має бути. В чому проблема?

– Як ви уявляєте собі приховане носіння 50-го калібру?

– Не носи.

Звісно, щойно відкриється ринок, усі захотять собі великі пушки. Але, повірте, поносивши з собою в рюкзаку пістолет з магазинами на півтора кілограма, вже за місяць ви зрозумієте, що це не краща ідея. Такі пістолети зручно зберігати вдома, використовувати для тренування в тирі, відпрацювання, але не для щоденної носки з собою.

Та все ж, повертаючись до закону, він не може обмежувати у виборі зброї.

– Чому нам недостатньо дозволу на травматичну зброю?

– Термін "травматична зброя" використовується лише в Білорусі, РФ, Україні та інших країнах пострадянського простору.

В усьому цивілізованому світі ця зброя називається "less-lethal", тобто менш летальна.

Якщо взяти пістолет Макарова 9 на 18, гумову кульку і бойовий патрон, то постріли ними впритул за потужністю в джоулях будуть приблизно однаковими. Якщо ви влучите в око, шию, печінку, легені — навіть крізь одяг — вони вб’ють. Людина думає: "Клас, зараз налякаю". Шмальнув, поцілив око, вбив. Тепер ти, братику, будеш сидіти за це.

При цьому, на відстані 5 метрів з травматичної зброї ви не влучите туди, куди цілите, втратиться кінетична енергія, не буде очікуваної зупиняючої сили.

Травматична зброя — це прерогатива правоохоронних органів, які повинні мати інструменти різного рівня застосування сили. Різниця між ними і звичайними людьми у тому, що поліцейські вміють правильно користуватися цією зброєю і точно знають, коли її можна застосувати, враховуючи усі можливі наслідки.

Зараз на руках у пересічних українців 300 000 травматів, виданих за хабарі, і 100 000 одиниць нагородної нарізної вогнепальної зброї. Власники останніх не будуть запитувати у хулігана, який наставить на них пістолет, чи він травматичний. Вони витягнуть свій і пристрелять. Тому що у воюючій країні, апріорі, будь-який пістолет має сприйматися як справжній. Це не забавка.

Насамкінець, нагадаю: ст.36 ч.5 ККУ дозволяє кожному з нас застосовувати будь-яку зброю і будь-які предмети — вогнепал, сокири, ножі, бити — для самозахисту у трьох випадках. Перше — напад озброєної особи, друге — напад групи осіб, третє — для відвернення протиправного вторгнення у ваше житло. Незалежно від того, чим це закінчиться для нападника, ви не будете нести відповідальність.