Гену українця не існує, нація — це історія політична: генетик Віктор Досенко

Половина світу має українське коріння! Так, це не перебільшення — американські вчені довели: 50% сучасного людства є нащадками народу, що жив 5 тисяч років тому… в центрі України.

Росія, на жаль, також належить до носіїв цих генів ямної культури — тобто генетично вони нам брати. Як і поляки, чехи та багато інших народів. Але чому ми такі різні?

Про гени, пам’ять на рівні ДНК та те, як формується справжня нація, — розмова з генетиком Віктором Досенком.

ДНК-тести на походження набувають популярності в усьому світі. Що може нам розповісти такий тест?

Це цікаво з точки зору міграції народів, утворення етносів. Також це дуже важливо для судової медицини, зокрема гаплогрупи та повтори певних нуклеотидів використовують для точної ідентифікації: чиє це тіло, кров, сперма тощо.

Але це ж два різні тести? Чи можу я з тесту, який замовила у компанії для дослідження родоводу, дізнатися щось про своє здоров’я?

Генетично — це та сама методика: Next Generation Sequencing, або визначення послідовності літер ДНК. Sequence — це й означає послідовність.

Ті самі генетики можуть провести секвенування будь-якого гена, наприклад важливого для діагностики онкологічних захворювань чи для виявлення схильності до пухлин у певному віці. І ті ж генетики можуть дослідити ваш родовід — аж до перших людей, які повернулися до Північної Африки й пройшли вузьке генетичне горлечко.

Тоді на планеті залишалося близько 1028 осіб — саме вони стали предками всього людства. І саме з Північної Африки почалося розселення на інші континенти.

Я зробила такий тест. Мені показали, що я на 59% — уродженка Східної Європи, приблизно на 20% — з Балкан, і на 13% — з Балтії. У Facebook-групах кажуть, що це типовий набір для українців. Чи можна сказати, що це — ген українця?

Ні, такого поняття, як ген українця, не існує — це вигадка. Безумовно, є культурний код, і це найважливіше.

Тобто з різними генотипами можна виховати людину українцем, британцем, поляком чи навіть росіянином. Це питання виховання, передання культури — а не генетики.

А чию спадковість найчастіше виявляють у ДНК українців?

Це курганна культура з території сучасної України, яка стала основою індоєвропейської спільноти. 5 лютого цього року вийшло велике дослідження, яке це підтверджує.

У нас — цілком очікувано — приблизно половина населення є носіями гаплогрупи R1a. Але це не означає, що ми — якась особлива нація, що несе прадавній код.

Просто люди, що народилися на цій території, були носіями певної мови — прамови, яка не збереглася, але науковці довели її існування. Вона стала основою для 450 сучасних мов.

Чи гени, що свідчать про походження, впливають на особливості функціонування організму?

Ні, самі по собі ці гени не впливають на функції організму. Це лише маркери в геномі, за якими можна визначити походження. Наприклад, у поляків також понад половина генів — від ямної культури.

Приємно почуватися частиною чогось великого — поширення, впливу. Але це лише гени.

Наприклад, серед українців дуже поширена толерантність до молока. 90% дорослого населення світу не здатне його перетравлювати — зокрема майже вся Африка й Азія. Це супроводжується нудотою, блюванням, проносом.

А от тут, імовірно, виник варіант гена, що дає змогу засвоювати молоко. Це давало перевагу в холодному кліматі: не треба було вбивати худобу — можна було вижити завдяки молоку та сиру.

Цей ген також має індійська каста кшатріїв. Очевидно, їхнє походження — звідси. Вони стали домінантною кастою. У нижчих каст такої толерантності немає.

А чи відрізняємося ми від росіян?

У росіян також майже половина генів — від курганної (ямної) культури. Але у них значний вплив угро-фінських племен.

Чи впливають гени на характер, звички, страхи?

Це вже питання епігенетики. Епігенетичні ознаки можуть передаватися у двох поколіннях.

Вчені довели це на щурах: страх, сформований у діда, може передатися онукам.

Дідусю-щуру давали певний запах і водночас — електричний струм. Він запам’ятовував цю загрозу — і його онуки-щури теж боялися цього запаху.

Інший приклад: щурів годували жирною їжею. Зовні все гаразд — блискуча шерсть, гарна потенція. Але в них уже порушений метаболізм, що веде до патологій.

Тобто це стосується і людей?

Так. Наприклад, українці називають сало культурним кодом. Але це, радше, безкультурний код — злочин проти здоров’я.

Повертаючись до питання формування нації: виходить, що гени тут ні до чого? Це історія політична?

Ми всі впливаємо одне на одного, живемо в спільному соціумі. Інтуїтивно розпізнаємо свого і чужого.

Мозок автоматично визначає: ця людина безпечна чи ні? Може, вона зараз витягне ніж? Люди — єдині тварини, які можуть убивати просто так.

Культурні мітки — казки, книжки, фільми, телебачення, інтернет — формують у дітей уявлення про цінності. Дитина бачить приклад і бере його за норму.

А як так сталося, що маємо ворога, який вбиває нас століттями — й не розпізнаємо небезпеку вчасно?

Бо ворог дуже сильний. І він знищує покоління за поколінням — наших найкращих воїнів.

Ксенофобія — притаманна людині риса. Якщо її не стримувати законами й моральними нормами — починаються вбивства чужих.

Це спостерігається навіть у шимпанзе. Є поняття чим-чи — вільні шимпанзе. Вони ґвалтують і вбивають чужинців, а своїх — ні. Звучить знайомо?

Те, що ми маємо робити, — це, так, демонізувати ворога. Але визнаймо: це не унікальне зло. Так діяло багато народів. Людство здатне на страшну жорстокість.