Як канали заробляють на серіалах в ютубі, хто такі технобро та наскільки медіаграмотні українці

Середа, 7 травня 2025 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»

Привіт. На зв’язку команда «Детектора медіа», яка продовжує працювати попри всі складнощі.

Індекс медіаграмотності українців — 2024

Вп’яте «Детектор медіа» проводить своє дослідження рівня медіаграмотності українців, і втретє — під час війни (результати попередніх хвиль дивіться тут (за 2020 рік), тут (за 2021 рік), тут (за 2022 рік) і тут (за 2023 рік)). Попри те, що у 2024 році, як зафіксувало дослідження, частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника знизилася з 76% до 72%, у нас для вас хороші новини. Протягом усіх трьох років війни індекс медіаграмотності українців залишається високим і не падає до рівня довоєнного часу.

Суттєвих зрушень в усвідомленні ролі медіа в суспільстві за останній рік не відбулося. Очікувано, українці розчаровані «Єдиними новинами»: частка тих, хто позитивно ставиться до формату телемарафону, знизилася за два роки з 45% (2022 р.) до 17% (2024 р.). 77% констатують, що через брак різних точок зору на події в телемарафоні вони шукають інформацію в інших джерелах.

Але є і зовсім інші (трохи сумні) результати дослідження. Наприклад, кожен другий українець (51%) вважає, що медіа в Україні працюють в інтересах влади, а 40% — у власних інтересах. Ще чверть аудиторії (24%) впевнена, що медіа транслюють інтереси своїх власників та інвесторів.

Передбачувано, по новини люди йдуть не до марафону (лише трохи більше чверті), а в телеграм і ютуб. А ще — сюрпрайз — 11% українців ніколи не чули про ШІ (а 72% не користуються ним). Більше цікавих цифр  — у дослідженні «Детектора медіа» «Індекс медіаграмотності — 2024» .

Трампівський День перемоги

Президент Дональд Трамп заявив, що перейменує 8 травня — день, який американці широко відзначають як День перемоги в Європі, — на День перемоги у Другій світовій війні. Також він збирається перейменувати День ветеранів на «День перемоги у Першій світовій війні», щоб Штати могли «відзначити свої воєнні перемоги».  Цього року він навіть наказав провести військовий парад на честь  свого дня народження  250-річчя армії США 14 червня (яке, за збігом, є днем народження чинного американського президента).

Тобто, Трамп робить усе, щоб «зробити Америку великою знову», принаймні в очах лояльного електорату. Але такі заяви, разом з твердженням, що США ледь не єдині переможці нацизму в Європі, трохи дратують російську офіційну пропаганду, оскільки Росія вже десятиріччями влаштовує своє святкове «побєдобєсіє», і їй конкуренти на цьому полі не потрібні.

Леся Бідочко проаналізувала, чому демократії та автократії змагаються в помпезних парадах, і розповідає, чи може символічна велич замінити реальну перемогу над сучасним фашизмом. Читайте матеріал за посиланням.

Як канали заробляють в ютубі на серіалах

Медіагрупи й усі, хто має права на серіальний контент (наприклад, державна платформа іномовлення), розвиваючи власні канали, отримують дохід від своєї бібліотеки, яка може набирати перегляди й працювати роками. Цей контент монетизується краще, ніж інформаційний: його довше дивляться, реклама коштує дорожче, менше ризиків порушити правила платформи щодо вразливого контенту. До того ж це одна з можливостей монетизувати російськомовні серіали та зняті за участю російських акторів. Такий контент по телебаченню вже не покажеш, але він досі має свою аудиторію (наприклад, ютуб-канал серіалу «Пес»). Деякі виробники зосереджені більшою мірою на ютуб-монетизації, а інші вірять у FAST-канали.

Про те, як серіали заробляють на ютубі, чи вистачить цих коштів на зйомку хоча б одного нового епізоду, а також про те, у яких країнах дивляться український художній контент, — читайте в матеріалі Наталії Данькової  «Скільки можна заробити на серіалах у ютубі».

Говоримо про Азію, але виходить усе одно Китай

Україні потрібно активніше працювати з державами Глобального Півдня, адже російська пропаганда просувається навіть через дипломатичні комунікації. Тоді як видимість позиції України є набагато меншою.

Ефективне просування позиції України неможливе без розуміння контекстів, у яких живуть ці держави. Тож команда Центру досліджень «Детектора медіа» вирішила з’ясувати, які знання про держави Азії можуть отримати українські користувачі інтернет-медіа. Для цього Центр проаналізував майже сто тисяч публікацій у 18 українських інтернет-виданнях, які коли-небудь входили до «білих списків» медіа, що дотримуються професійних стандартів.

Аналіз публікацій за роками демонструє, що загалом більшість матеріалів містить згадки лише про п’ять держав і територій: Китай, Японію, Тайвань, Північну й Південну Кореї. При тому, що Північна Корея не входила в пошуковий запит, а опинилась у масиві через обговорення дій цієї держави щодо інших держав регіону. Інші країни регіону з’являються в публікаціях епізодично. Також у матеріалах в українських інтернет-медіа про держави Азії згадка України чи Києва трапляється у 68,44% публікацій. І це частіше, ніж згадки назви чи столиці будь-якої держави або території Азії. Це ілюструє фокусування на повідомленнях, які стосуються України, у висвітленні аналізованих держав в українських інтернет-медіа.

Чим це пояснити і що саме пишуть у цих численних публікаціях про країни Азії — читайте за посиланням. 

Технобро при владі

Один із найвпливовіших поширювачів ідеї про неефективність демократії, Кертіс Ярвін, роками розповідав про «темне просвітництво» і техномонархію (або технофашизм). Проте його слова залишилися б у вигляді маніфестів і статей, якби в нього не було прихильників і наслідувачів. І тих, хто має інструменти й технології втілення ідей у життя. Ця група людей отримала назву технобро  — це неформальне угруповання інвесторів, підприємців, філософів та інженерів, які об’єднані вірою в те, що майбутнє людства має будуватися на принципах технологічної раціональності. Вони — це ті, хто мріє «виправити» світ за допомогою алгоритмів, штучного інтелекту і вселюдної цифровізації.

Ще нещодавно їхні ідеї називали футуризмом чи науковою фантастикою, а сьогодні вони, нехай і точково, але втілюють їх у життя. Оскільки саме ці люди володіють тими технологіями, які вони намагаються поставити в основу світового порядку замість ідей демократії та рівності, які вони вважають застарілими. Їхня логіка проста: якщо уряди не здатні ефективно керувати суспільством, це мають робити алгоритми та код.

Надія Баловсяк розповідає про технобро, їхню ідеологію і про те, як ідеї прогресу на службі в людини раптом перетворилися на ідеологію, в якій потрібно зруйнувати демократію і віддати рішення про долю людства штучному інтелекту. Читайте матеріал за посиланням.

Наразі це все.

Дякуємо, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Весь зворотний зв’язок також пишіть сюди — нам на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям і задонатите нам та іншим якісним медіа, які зараз потребують підтримки.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша команда «ДМ»