"Коли він пішов, ніби утворилась порожнеча": Артета повертається в Париж

Едуар Сіссе досі добре пам’ятає подив, який охопив зіркову роздягальню Парі Сен-Жермен у січні 2001 року, коли головний тренер Луїс Фернандес привів підлітка, що жодного разу не виходив на поле на дорослому рівні, — ще й підписаного в півторарічну оренду.

"Ми думали: навіщо йому знадобився якийсь хлопчина?" — згадує Сіссе в коментарі для The Athletic. — "Але після першого ж тренування все стало зрозуміло, без жартів. Він ідеально грав у знаменитий рондо — і жодного разу не опинився в центрі кола".

Вразити партнерів на тренуванні — це одне, а от дебютувати у 18 років у Лізі чемпіонів проти Мілана, де грали Паоло Мальдіні, Деметріо Альбертіні, Андрій Шевченко й Олівер Біргофф, — зовсім інше.

Та Сіссе добре пам’ятає момент, коли зрозумів: юний півзахисник, новачок команди й партнер по центру поля на обидва матчі, Мікель Артета — точно не з тих, хто розгубиться на великій сцені.

"Пам’ятаю, як на першій же хвилині м’яч полетів у повітрі в його бік", — каже Сіссе. — "Я крикнув йому, що зараз буде пресинг, бо побачив, як летять Гаттузо й Амброзіні. Але Мікель прийняв м’яч на груди, спокійно опустив його на землю й елегантно змістився вбік. А на той момент він був у команді лише тиждень-два. Але вже тоді виглядав просто вражаюче".

Коли Артета вийде на Парк де Пренс на матч-відповідь півфіналу Ліги чемпіонів між Арсеналом та ПСЖ, це буде найважливіша гра в його тренерській кар’єрі — і водночас повернення додому.

А людина, що стоятиме навпроти нього на технічній зоні, Луїс Енріке, стане нагадуванням про те, чому Артета колись опинився у Франції, а не втілив мрію пробитися до основи Барселони.

Артета переїхав із Сан-Себастьяна до Барселони у 15-річному віці й згодом закріпився в команді Барса Б, але став жертвою моменту.

У ті роки в центрі поля каталонців грали Луїс Енріке, Пеп Гвардіола, Філліп Коку, Іван де ла Пенья, Еммануель Петі, Жерар Лопес, Сімао, Будевейн Зенден і Ярі Літманен — досвідчені гравці. А з випускників Ла Масії попереду Артети в черзі вже стояли Андрес Іньєста, Хаві Ернандес, Габрі й Серхіо Сантамарія.

Він швидко прийняв реальність, поставив пряме запитання: чи бачить Луї ван Гал для нього шлях у першу команду, й одразу заявив, що готовий піти, якщо такого шансу не буде. Так Париж і Парк де Пренс стали стартом його професійної кар’єри.

"Для мене це було страшно, і для моєї родини теж", — зізнався Артета напередодні першого матчу, згадуючи початок кар'єри. — "Ми були в Барселоні, коли надійшов дзвінок: “Збирай речі й негайно лети до Парижа”. Мені було 18, я жодного разу не грав на професійному рівні. І тут — такі імена. Ти думаєш: “Вони точно не помилилися?".

Вони захищали мене, як сина

"Саме Луїс Фернандес повірив у мене. І саме це було потрібно — щоб хтось дав тобі шанс, і щоб навколо були правильні люди. Вони захищали мене, як рідного сина. Це була ідеальна атмосфера, щоби зрозуміти, на що я справді здатен", — згадував Артета.

У те ж трансферне вікно ПСЖ підписав Маурісіо Почеттіно з Еспаньйола, виклав 20 мільйонів євро за бразильця Вампету з Інтера і ще 5 мільйонів — за лівого захисника Ньюкасла Дідьє Домі.

А до того, влітку, парижани вже встигли зробити кілька гучних ходів: 21-річний Ніколя Анелька повернувся з Реала, Стефан Дальма приїхав із Марселя, а Фредерік Дею — з Барселони. Французькі збірники, великі імена — частина амбітної стратегії Canal+, тодішнього власника клубу, який прагнув одночасно виграти Лігу 1 і підкорити Лігу чемпіонів.

Почеттіно одразу отримав капітанську пов’язку з рук Фернандеса. Воротар Жером Алонзо, який приєднався до ПСЖ через пів року разом із Роналдіньо та Джей-Джеєм Окочею, згадує скромного, але вихованого Артету, який швидко знайшов спільну мову з капітаном і тренером.

"Мікель дуже багато спілкувався з Луїсом Фернандесом. Прямо дуже", — каже Алонзо. — "Я, звісно, не міг передбачити, що він стане таким тренером, як зараз, але багато гравців взагалі майже не говорили з Фернандесом — стосунки були, як між гравцем і коучем. А от із Маурісіо й Мікелем було щось інше. Вони говорили годинами після тренувань. Технічні розмови — дуже цікаво було за цим спостерігати".

"Бувало, тренування вже давно закінчилося, а вони все ще стояли на полі й щось обговорювали. Йому було справді цікаво: що потрібно, щоби стати класним гравцем — не лише на полі, а й поза ним. Йому це було просто в кайф. Він був дуже розумний і неймовірно зрілий. Та й сам подумай: ти не будеш годинами теревенити з капітаном і головним тренером про тактику у 18 років, якщо ти не особливий".

Із цією врівноваженістю Артета вийшов на поле — й дуже швидко завоював повагу партнерів, уболівальників і навіть журналістів.

Французьку мову опанував за кілька місяців, а вже у своєму першому повноцінному сезоні став частиною "латиноамериканської мафії", як з усмішкою називав їх Алонзо — у команді тоді було троє бразильців, двоє іспанців, двоє аргентинців і двоє португальців.

Спершу з ним до Парижа приїхала мама. А Сіссе, мати якого родом із Країни Басків, добре розумів, звідки приїхав Мікель: "Я чудово знаю, як думають баски", — сміється. — "І я бачив, що для Мікеля футбол — це все".

"Йому було байдуже до всього, крім гри. Це той самий баскський характер і гордість. Як скаузери і лондонці — справа в культурі".

Цей хлопець — лідер від народження. І крапка

"Маурісіо взяв його під своє крило. Можливо, побачив у ньому себе. Він завжди захищав гравців, особливо молодих, які хотіли працювати. Мікель завжди вражав мене тим, що грав із гарячим серцем і холодною головою. Цей хлопець — лідер від народження. І крапка".

Найбільше Мікелю Артеті допоміг адаптуватися Маурісіо Почеттіно.

"Він не любить, коли я так кажу, але для мене він був як батько", — зізнався Артета на передматчевій пресконференції перед першим півфіналом із ПСЖ, який Арсенал програв 0:1. — "Він узяв мене під своє крило, давав неймовірні поради, захищав, надихав — і за два роки поруч із ним я навчився безлічі речей".

Він не любить, коли я так кажу, але для мене він був як батько

Жером Алонзо, син багаторічного асистента Луїса Фернандеса П’єра Алонзо, переконаний, що Артета знайшов у Фернандесі ідеального наставника. Мовний бар’єр зник швидко — обидва іспанці, і це зближувало. Але Алонзо також вважає, що тренера часто недооцінювали: бачили в ньому лише пристрасного мотиватора, забуваючи про його глибоке тактичне розуміння гри.

"Мікель був неймовірно розумним хлопцем", — розповідав сам Фернандес у 2023-му в інтерв’ю The Athletic. — "Він адаптувався завдяки інтелекту — і на полі, і за його межами. Це людина з гарними манерами, правильним поводженням, завжди дуже ввічливий".

"У ПСЖ ми просили його грамотно приймати м’яч, розвертатися, починати гру. Його техніка, легкість із м’ячем — усе це робило завдання простішими для всієї команди. Він мав футбольний розум: умів віддати точну передачу або нав’язати гру в центрі поля. Саме тому він і досягнув успіху".

"У той час я був тренером у клубі, де намагався зібрати команду, яка би грала разом, хотіла цього, мала правильний настрій і менталітет. У перший рік Роналдіньо під моїм керівництвом був феноменальним — він щойно став чемпіоном світу".

"Команда мала свій стиль на полі, і гравці відповідали моїм очікуванням щодо системи й організації. Ми змогли допомогти їм розвиватися — і як футболістам, і як особистостям. І я щасливий, що допоміг і Мікелю".

Попри весь талант того складу, ПСЖ так і не досягнув того, чого від нього очікували. Так, у серпні 2001 року команда виграла Кубок Інтертото, обігравши Брешію Роберто Баджо в двоматчевому фіналі. Але в чемпіонаті Париж посів лише четверте місце, відставши від Ліона на вісім очок, і не виграв жодного з національних кубків.

Якби Роналдіньо й Окоча грали хоча б на 80% весь сезон, ми були б чемпіонами

"У мене небагато жалів у кар’єрі, але найбільший — що та команда не стала чемпіоном", — зізнається Жером Алонзо. — "Можливо, тому що Ронні та Джей-Джей видавали справжній рівень лише в кожному третьому матчі. Якби вони стабільно грали хоча б на 80%, ми б закінчили сезон із перевагою в 10 очок над усіма. Але що поробиш — вони митці. А митці не можуть бути геніальними щотижня".

Артета, хоч і ділив номер у виїзних матчах з Едуаром Сіссе, більшість часу жив у кімнаті з Роналдіньо.

"У нього була аура, енергія, завжди усмішка на обличчі", — згадує Артета. — "Поруч із ним неможливо було бути в поганому настрої. Я ніколи не бачив такого таланту. На кожному тренуванні, в кожній вправі — ти просто не розумів, як це можливо. Фізично деякі речі виглядали нереальними. Це було неймовірно — грати з ним в одній команді".

Після перемоги в Кубку Інтертото ПСЖ потрапив у Кубок УЄФА й отримав у суперники  чемпіона Шотландії— Рейнджерс, де грали Стефан Клос, Лоренцо Аморузо, Артур Нуман, Баррі Фергюсон, Клаудіо Рейна, Рональд де Бур і Торе Андре Фло.

Артета настільки закріпився в складі, що коли Дік Адвокаат звернувся до головного скаута Юена Честера за детальним аналізом суперника, той відповів: "Артета — їхній найвпливовіший гравець". Після двох нульових нічиїх у протистоянні, долю вирішила серія пенальті — і Артета реалізував третій удар ПСЖ.

У парижан була опція викупу Артети, але Рейнджерс, вражені його спокоєм на шаленому Айброксі, оформили трансфер на £6 мільйонів із Барселони.

"Коли він пішов, у центрі поля ніби порожнеча утворилась", — зізнається Алонзо. — "Це було помітно. І йому ж тоді було тільки 18! Він бігав увесь матч, покривав неймовірний обсяг. Якщо такий юний футболіст залишає після себе дірку в середині поля — це знак, що в нього буде велика кар’єра. Я пам’ятаю, як подумав: "Якщо повернеться в Барсу, Реал чи Челсі — ок, але Рейнджерс?".

"Але я впевнений, як завжди, мов шахіст, він заздалегідь знав, що хоче робити далі.

Арсенал сподівається, що в Артети залишився ще один несподіваний хід у запасі — щоб перевернути все в матчі-відповіді проти ПСЖ.

The Athletic