Від партизанщини до військової еліти: як "Азов" Білецького змінив українську армію

Незламні, нескорені, неспинні.

Заснований Андрієм Білецьким «Азов» – легенда Сил оборони, що розпочалась із партизанського загону, ставши професійним військовим формуванням і топ-страшилкою для російської пропаганди.

Він завжди був чимось значно більшим, ніж підрозділ.

Це уособлення сили добровольчого руху і справжня родина – колишніх азовців не існує, усі вони назавжди частина азовської сімʼї.

«Чорний корпус».

Відлік офіційній історії Азову ведуть з 5 травня 2014 року.

Але все почалось раніше.

Перші постріли у російсько-українській війни і стрімка окупація Кримського півострова.

Початок Антитерористичної операції на Сході.

Спроби російських диверсантів розкачати південь – влаштувати «русскую весну» в Одесі, Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві.

У ніч з 28 лютого на 1 березня 2014 року щойно звільнений політв'язень режиму Януковича Андрій Білецький створює «Чорний корпус» – партизанський загін, сформований з активістів очолюваної ним організації «Патріот України», Євромайдану, харківських ультрас.

У річницю «Азова» Третя штурмова опублікувала унікальні кадри тих історичних днів.

Вже наступного дня «чорні чоловічки» обороняли від проросійських сепаратистів Харківську облдержадміністрацію.

У ніч з 14 на 15 березня 2014 року стався бій на Римарській, де російські диверсанти спробували штурмувати будівлю «Патріота України».

«Тоді у половини слідчих портрети Путіна були в кабінетах.

Половина міліціонерів була з "георгіївськими стрічками".

Ніхто не розумів, чий буде Харків, чия візьме протягом доби-двох..

Але тут були справжні тигри.

Тоді ми відстояли цю історію.

І наступного ранку вся та наволоч розсмокталася і зникла.

У прямому сенсі слова, як роса на сонці», – згадував Білецький 11 років потому.

У спробах загасити.

підбурювану росіянами хвилю сепаратизму «чорні чоловічки» мотались усім Сходом.

Ті партизанські «турне» і стали зародком «Азову», казав Білецький.

Бердянськ, Маріуполь, бої за Донеччину.

Відбивши Харків, «чорні чоловічки» отримали інсайдерську інформацію: українські внутрішні війська покинули базу у Бердянську, зброю військової частини вже розтягують росіяни і місцеві сепаратисти.

Єдиний спосіб зберегти зброю для оборони – заволодіти нею.

Єдиний варіант зробити це легально – трансформуватися з партизанського загону в міліцейський.

Так зʼявився батальйон спеціального призначення МВС «Азов» і його перші бойові здобутки: кілька боїв у Маріуполі і перший топ-полонений – цілий міністр оборони так званої «ДНР».

В червні 2014 року підрозділ відіграв ключову роль у деокупації Маріуполя: планування і управління операцією здійснював Білецький.

Згоду на її проведення йому вперше (але не востаннє) довелось вибивати у скептично налаштованого командування.

З техніки «Азов» тоді мав обшитий бронею «КАМАЗ», радянську зенітку ЗУ-23-2 і кулемет «Утьос».

Серед бійців були 16 – 18-річні добровольці.

13 червня силами «Азову», 72-ої бригади і дніпропетровської тероборони Маріуполь було повернуто під контроль України.

Далі звільнення Марʼїнки, бої за Іловайськ, Широкине вересня 2014-го, активні оборонні дії на Маріупольському напрямку.

В лютому 2015 року силами підрозділу була проведена Павлопіль-Широкинська наступальна операція.

«Ми розуміли, що треба діяти негайно.

На жаль, іншої думки був Генеральний штаб, де ідею наступу в Новоазовському напрямку називали божевільною і не вірили в успіх», – згадував Білецький.

Вже навчений досвідом Маріуполя, він зумів переконати у необхідності контратаки, внаслідок якої були звільнені пʼять населених пунктів: Широкине, Павлопіль, Комінтернове, Лебединське, Бердянське.

Підвалини сучасного «Азову».

Створювати ефективний військовий підрозділ і нарощувати професіоналізм доводилось, не відриваючись від боїв.

За командування Білецького «Азов» став першопрохідцем у багатьох напрямках.

Був таким собі тестовим майданчиком нової української армії.

Командування почало будувати підрозділ західного зразка, готувати ідеологічний і мотивований особовий склад, знищуючи усі прояви радянщини та армійщині.

Полк першим серед підрозділів перейшов на стандарти НАТО, західну модель організацію штабної роботи і ведення боїв.

Замість пострадянської вертикалі — гнучкість і адаптивність, лідерство молодших командирів.

Ще тоді командування залучало професійних інструкторів з країн НАТО, бійців відправляли на навчання за кордон.

У 2016 році Білецький ініціював створення Військової школи імені полковника Коновальця для якісної підготовки сержантського складу, якою тоді мало хто опікувався.

До речі, сьогодні ця школа готує фахівців для всіх Сухопутних військ.

«Азов» був першим підрозділом, що став системно працювали над рекрутингом добровольців, вивівши цю роботу у публічну площину першими в ЗСУ рекламними кампаніями.

Коли розкрадена і роззброєна російськими посіпаками українська армія тільки починала шлях відродження, полк став елітним і зробив військову службу престижною – справою честі, а не обов’язку.

Тоді ж з ініціативи Білецького зʼявилась унікальна для військових підрозділів патронатна служба.

«Янголи Азову» опікувались лікуванням і реабілітацією поранених, допомагали сімʼям полеглих.

«Азов» був взірцем для наслідування для багатьох підрозділів, що проявили себе у часи АТО/ООС і повномасштабної війни.

Прикладом того, якими мають бути сучасні командири і ефективні бойові організми.

Його здобутки стали базою нинішнього «Азову» – корпусу у складі Нацгвардії.

Білецький переніс і масштабував їх у своєму другому легендарному підрозділі – Третій штурмовій, яка разом з іншими бригадами Сухопутних військ формує Третій армійський корпус.

З нагоди 11-ої річниці «Азова» в Україні та за кордоном провели урочисті церемонії вшанування бійців, у Литві і Польщі провели благодійні заходи.

Підрозділ привітала Третя штурмова та її командири.

Окремий пост і відео підготував і сам «Азов», віднині – 1-й корпус Національної гвардії.

В ньому розповіли бойовий шлях і ключові віхи становлення підрозділу, щоправда не згадавши про свого засновника і першого командира.

Випадковість це чи позиція теперішнього командування, насправді неважливо – започатковані Білецьким «Азов», весь азовський рух, добровольці, що першими стали на захист Батьківщини, давно вписані у сучасну військову історію.