Оптоволоконні дрони та дрони-шутери "летючі гармати": з якими проблемами стикаються виробники

У квітні 2025 року український виробник 3DTech отримав коди для п’яти моделей оптоволоконних дронів "Хижак REBOFF", що працюють на дистанціях до 20 кілометрів із використанням рам розміром 10 – 13 дюймів. Цей прорив у сфері БпЛА став результатом тривалого і складного шляху через державну бюрократію, технічні бар’єри й кадрові обмеження.

Кодифікація дронів – це процес класифікації, ідентифікації та присвоєння унікальних номенклатурних номерів предметам постачання, що забезпечує їх облік, стандартизацію та інтеграцію в логістичні системи Сил оборони України.

"Ми виготовляємо котушки власної намотки. Фактично в нас повністю локалізовано цикл виробництва – за винятком сировини, бо оптоволокно, як і інші компанії, ми закуповуємо", – розповідають у компанії.

24 Канал поговорив із CEO 3DTech Олексієм Жулінським про перепони на шляху виробника, потребу в дронах та можливості ворога.

Початок шляху: невизначеність, брак підтримки та бюрократичні труднощі

Перші спроби пройти кодифікацію компанія зробила ще у жовтні 2024 року, однак від самого початку стикнулась із браком досвіду й відсутністю чітких інструкцій.

Тоді не було менторів, хто міг би допомогти обрати правильний шлях. І не існувало методики кодифікації саме для такого типу дронів,
– згадує керівник компанії.

У департаменті, відповідальному за кодифікацію, команді повідомили, що на той момент у пріоритеті лише дрони з донаведенням. Секретар прямо заявив, що звичайні дрони їм не цікаві.

"Це не дуже звичайний дрон, але, на жаль, секретар, напевно, навіть не чув про такий тип. Тим часом у міністерстві говорили, що нам вже на вчора потрібно багато дронів", – додає Жулінський.

Компанія пройшла спільні випробування з однією зі структур, але й тут виникли ускладнення: начальника підрозділу замінили, а новий керівник відмовився підписувати документи через відсутність методики.

Після затягувань і звернення до вищих органів справа зрушилася з мертвої точки лише на початку 2025 року, коли в Офісі Президента звернули увагу на інформацію про наявність таких засобів у росіян.

Після цього процес прискорився. Проте навіть тоді довелося писати безпосередньо в Міноборони, щоб пришвидшити кодифікацію,
– розповідає керівник 3DTech.

Випробування, зокрема на електромагнітну сумісність, вимагають наявності спеціальної плати ініціації. Її завдання – синхронізувати роботу із дроном. Без цього пристрій може детонувати як у повітрі, так і на землі.

Подати заявку на випробування – ще не означає швидко її пройти. Компанії повідомили, що вони подали документи в останній день, тому їх розглядатимуть наприкінці наступного місяця. У результаті – півтора місяця очікування.

І це постійно. І все через нестачу людей. Ми навіть питали, чи можемо зробити випробування за особисті кошти, з науково-дослідницьким інститутом. Нам відповіли: законом не заборонено, але такої практики немає. Потрібна вказівка міністра,
– каже Жулінський.

Дрони на 25 – 30 кілометрів: можливість чи проблема

Попри запити від Міноборони на дрони з дальністю понад 20 кілометрів, у 3DTech ставляться до цього з обережністю. За словами керівника компанії, чим більша дистанція – тим вища вразливість системи. Але директор 3DTech вважає, що дрони з підвищеною дальністю котушки можуть використовуватися як точковий засіб для спецоперацій деяких.

Пролетіти 30 кілометрів – це пів години. Але волокно залишається на землі на активній ділянці фронту. Якщо його хтось зачепить – дрон впаде. Але військо повинно мати такий засіб, хоча б для точкових операцій, – пояснює Жулінський.

Компанія планує нові випробування для вдосконаленої котушки на 25 кілометрів. За словами Жулінського, після невдалих тестів попередньої версії було змінено конструкцію шпулі й покращено її характеристики.

Важливо! Під час виробництва FPV-дронів з оптоволоконними котушками використовується широка номенклатура компонентів, каже Олексій Жулінський. Дрони складаються, після чого інженери проводять їх прошивку та налаштовують для безвідмовної роботи. Серед моделей є оптоволоконні дрони, побудовані під 25-мм котушку з посиленими ребрами жорсткості, що дозволяє встановити акумулятор при зниженій вазі всього дрона до 1,5 кілограма. Для точності монтажу, зокрема при встановленні конекторів для котушок, використовують контроль під мікроскопом.

Китайські котушки важать близько 2,4 кілограма, забезпечуючи дальність польоту близько 10 кілометрів, тоді як українська котушка, розрахована на ту ж відстань, важить удвічі менше. Раніше для аналогічних характеристик виробничі витрати на купівлю відповідних компонентів у Китаї з логістикою сягали 900 – 1100 доларів, тоді як нинішня ціна українського виробу складає 300 доларів за модель на 10 кілометрів. Китайські аналоги, які можна знайти за 180 доларів, мають нижчу якість і вразливі до пошкоджень під час транспортування.

Ще одна проблема – в сумісності. На ринку існує щонайменше 10 типів медіаконвертерів, які перетворюють радіосигнал у світловий для передачі через оптоволокно. Але сумісність – критично важлива, наголошують у 3DTech.

Модем від фірми А і приймач від фірми Б – несумісні. А якщо дрони постачають з різних джерел – фондів, волонтерів, держави – це проблема. Потрібно мати купу наземних модулів,
– коментує співрозмовник.

Особливо складно знайти модулі, які здатні підтримувати передачу сигналу на відстань до 30 км.

Дрон-шутер: летюча гармата

3DTech також розробила дрон-шутер для знищення БпЛА. На дрон встановлено спеціально розроблену безвідкатну гармату, яка стріляє звичайним 12 калібром, схожим на мисливську зброю. Утім, ключ до унікальності – в конструкції самого боєприпасу. Інженери створили комбінований патрон, який об’єднаний зі стволом – фактично патрон сам стає частиною гармати. Усе це інтегровано в шестиствольну спрямовувальну систему.

Патрон виглядає як довга трубка: своєрідний мініствол із запресованим 12 калібром. При пострілі картеч вилітає вперед, а сам патрон зі стволом – назад. Саме ця інерція й компенсує віддачу,
– пояснює Жулінський.

Попри втрату частини енергії, зброя зберігає потужну силу. Під час випробувань заряд пробивав деревно-стружкову плиту товщиною до 15 міліметрів з відстані 25 метрів. При стрільбі кулями – дальність ще більша.

Основне призначення такого дрона – боротьба з малими повітряними цілями: "мавіками" або дронами, які керуються по оптоволоконних каналах. Цікаво, що саме такі дрони складніше виявити через мінімальне радіовипромінювання, проте легше вражати: вони зазвичай менш маневрові.

Окрім протидії ворожим дронам, систему можна використовувати й для ураження живої сили. За словами інженера, така зброя має потужний психологічний ефект — не лише через сам факт стрільби, а й завдяки можливості вести вогонь у різних режимах: поодинокому, автоматичному або залпом шести пострілів одночасно.

Але наразі компанія може постачати лише установку – без боєприпасів. 3DTech шукає партнерів із ліцензією на роботу з піротехнічними засобами для створення повноцінної системи.

Попри наявність технічних можливостей і методик, 3DTech наразі стикається з юридичними обмеженнями щодо повноцінного виробництва озброєних безпілотників.

Такі дрони вже підпадають під методику кодифікації, їх можна офіційно внести до реєстру постачання. Але на законних підставах ми можемо виробляти і продавати лише саму установку. Без набоїв,
– каже керівник компанії.

Боєприпаси для системи – а це спеціальні конструкції з вбудованим стволом – потребують ліцензії на роботу з піротехнічними засобами. Саме тому команда нині шукає партнерів серед офіційно зареєстрованих виробників боєприпасів, щоби узаконити весь цикл постачання.

Ми можемо продавати лише установку, інструкцію з експлуатації та в деяких випадках інструкцію з виготовлення набоїв. Усе це відбувається виключно індивідуально, ми не працюємо масово. Цю систему постачаємо лише перевіреним підрозділам, які справді її потребують,
– пояснює Жулінський.

Попри складнощі з виробництвом набоїв, технологія вже активно тестується у бойових умовах. Зокрема, запит на використання таких дронів надходив від Сил спеціальних операцій.

Щодо унікальності системи, розробник визнає: подібні ідеї в Україні вже є. Деякі проєкти з безвідкатними гарматами стартували ще раніше.

"Є команда, яка працює над двоствольною системою. Вона теж безвідкатна, але інша технологія – я не впевнений, чи можу це коментувати публічно", – каже Жулінський.

На сьогодні ані ЗСУ, ані ворог не мають ефективної системи протидії оптоволоконним дронам. Відомі лише поодинокі системи, які здатні виявляти такі апарати. Наприклад, окремі радари в "Птахів Мадяра".

Їх складно виявити, бо вони не використовують радіозв’язок або тільки поблизу наземного модуля. Якщо пошкодити котушку – дрон впаде. Але спочатку треба його знайти. Недавно я бачив відео, як дрон на даху багатоповерхівки сидів і чекав моменту десанту. Він просто залетів у люк. РЕБ і детектори не допомогли. Це й робить оптоволоконні дрони такими небезпечними, – зазначає CEO 3DTech.

А як щодо росіян? За словами Жулінського, подібні прототипи з'являються і в Росії, хоча до серійного виробництва справа поки не дійшла. "Росіяни часто намагаються просто прикріпити до дрона РПГ або іншу одноразову систему. Підхід схожий: шукати нові засоби ураження, які можна підвісити на дрон. Але масового рішення ми поки що не бачимо", – підсумовує співрозмовник.